Дізнавшись про присвоєння ще одному землякові, Олександрові Марецькому із Голованівщини, звання Герой України, кореспондент «УЦ» з’ясував його контакти і зателефонував.
Олександр розповів, що йому – 42 роки, родом – з Березівки, це неподалік Завалля. Там і трудився водієм вантажівки, перевозив сільгосптехніку. Улітку минулого року дружина Світлана провела його у військо – мобілізували. Після навчання опинився на одному з південних напрямків. Воював у складі 122-ї бригади територіальної оборони. У вересні зазнав важкого поранення. Лікувався, тепер – демобілізований. Не бачить на одне око. Минулого тижня побував у столиці, отримав нагороду. Приймає привітання від односельців.
Ось що про подвиг Марецького написала прес-служба Сил оборони Півдня України:
«У вересні минулого року солдат Олександр Марецький виявив групу противника, яка під прикриттям мінометного вогню намагалася наблизитися до наших позицій. Підпустивши ворога на близьку відстань, влучним вогнем особисто знищив двох окупантів. Завдяки його пильності атаку було зірвано, а позицію втримано.
Пізніше, після скиду з ворожого дрона на сусідній позиції було поранено двох його побратимів. Ризикуючи життям, Олександр дістався до них, надав першу допомогу та самостійно вивів поранених на евакуацію, врятувавши життя побратимів.
Під час одного з ворожих штурмів з позицією їхнього підрозділу зник радіозв’язок. Олександр добровільно зголосився вийти на розвідку. Подолавши близько двох кілометрів під обстрілами, він виявив двох окупантів, які встановлювали кулемет, і відразу знищив їх. Під час виконання цього бойового завдання зазнав важкого поранення. Незважаючи на біль, майже наосліп, стікаючи кров’ю, Олександр зумів відповзти до укриття. По радіостанції він попросив не висилати за ним людей до настання сутінок, щоб не наражати їх на небезпеку. Евакуювати його вдалося лише наступного ранку.
Олександр Марецький – приклад мужності і героїзму!»
Етюди про традиції та культурну дипломатію