Приводом поговорити зі Світланою Ніколаєнко (на фото вгорі), завідувачкою Володимирівського сільського клубу (Кропивницький район, Катеринівська територіальна громада), було її недавнє повідомлення в Фейсбуці про лотерею, завдяки якій на потреби ЗСУ зібрано понад 19 тисяч гривень. Світлана Іванівна розповіла, що вже три роки практикує збори в такий спосіб, зібрано 196 тисяч гривень.
А почала розповідь з подій, які вже стали історією.
– Коли почалася велика війна, багато чоловіків з Володимирівки поспішило у військкомат. Добровольці. Дільничний поліцейський не встигав їх відвозити в Кропивницький, бо громадський транспорт зупинився.
А ті, хто залишився, готувалися до оборони села. На в’їзді у Володимирівку облаштували блокпост, викопали окопи. Всі перелякані були. Електролічильники на хатах позатуляли, щоб не блимали. І заходилися допомагати армії. Ми, бюджетники, збиралися в школі, пекли пиріжки, робили тушкованку. Борошном, олією, варенням, птицею забезпечували односільчани. Приносили мішками ганчір’я, ми його використовували у виготовленні маскувальних сіток. Крім того, люди зносили домашню консервацію, картоплю. Пригадую, на початку березня все це не помістилося у ЗіЛ, сільська рада прислала шкільний автобус. І продовольство, й сітки відправляли в Кропивницький. На території районної лікарні діяв штаб, звідки все це добро розвозилося до військових.
Так було до кінця 2022 року. 2023-го у нашому клубі відновилися гуртки. Нам дозволили проводити концерти. Організовувала їх як благодійні заходи. В афішах так і писала: приходьте, стоятиме скринька для внесків на потреби наших хлопців, які воюють. Перший концерт називався «Весна і жінка», приурочений до Дня української жінки. Зібрали кілька тисяч гривень. Гроші переказали на рахунок ГО «Вперед до перемоги», яка діє в Катеринівській громаді з кінця 2022 року. Потім ще влаштовували благодійні концерти. Але люди не надто активно йшли на них, і грошей збиралося небагато. В того немає готівки, в того – бажання. Дехто казав: війна, а вони танцюють, співають.
І я вирішила влаштовувати просто концерти, не як благодійні заходи. А перед ними проводити розіграші призів, тобто лотереї. Хоча на концертах скринька для пожертв стояла, як і раніше, й люди вкидали туди гроші.
Тепер про лотерею. Про те, як їх проводять, дізналася з Інтернету. Там же є відповідні сервіси, безплатні. У мене ще не було гільз від снарядів чи інших предметів з фронту, які зазвичай розігруються в таких випадках.
Запропонувала учасникам лотереї власноруч вишиту картину, зображення Богоматері. Збиралася подарувати її командирові свого старшого сина, Сергія, з 57-ї бригади. Він був солдатам як батько. Калугін його прізвище. 2023 року він загинув, і я вирішила: нехай картина дістанеться комусь з людей, які підтримують армію.
Розіграш відбувся у травні 2023 року напередодні Дня матері. Один внесок становив 50 гривень. Кількість внесків від однієї людини – необмежена. Гроші просила переказувати на мій картковий рахунок. Набралося вісім тисяч гривень. Тобто 150 внесків. Зібране переказала на рахунок ГО «Вперед до перемоги». Я зрозуміла, що розігрувати призи – результативніше, ніж влаштовувати благодійні концерти. А вишита Богоматір дісталася Наталії Ракушинець, яка в Олексіївці мешкає.
Відтоді кілька разів щороку проводимо розіграші. До Дня закоханих, Дня матері, Дня незалежності, Дня ЗСУ. За три роки в такий спосіб зібрали 196 тисяч гривень. Лише одного разу зібране переказала не ГО «Вперед до перемоги», а безпосередньо військовим. Тоді мій Сергій після ворожого обстрілу просив допомогти з ремонтом понівеченої машини. Зібрала 45 тисяч. Ще й громада додала 20 тисяч.
Якось восени 2023 року Тетяна Пучка (катеринівський сільський голова, – В. К.) зателефонувала: «Ваш клуб так багато допомагає, і нічого не просите для своїх хлопців». Через два дні мій молодший син, Віктор, дзвонить: «Потрібні скати, чотирнадцять тисяч коштують». Телефоную Пучці: так і так. Того ж дня з громади відправили посилку.
Сергій кілька разів передавав мені з фронту гільзи від снарядів. Олена Стадник – її чоловік воював, тепер інвалід – розфарбовувала. Розігрували їх як призи. Одного разу таку гільзу виграла Світлана Шабала, яка в Луцьку мешкає. Світлана – волонтерка, в наших розіграшах щоразу бере участь. Гільзу я їй в Луцьк відіслала. Наша колишня клубна хореограф Діана Баранова з Німеччини переказує гроші. Інша жінка – з Австрії. Друзі – по всьому світу. Розігруємо й солодощі, інші речі. Наприклад, недавно розігрували красиву хустку, яку сплела Зоя Куля. Дісталася хустка Любові Чернявській. Її син Віктор загинув на війні в січні 2023-го. Людмила Волчихіна – її чоловік Сергій загинув у березні 2024-го, похований нещодавно – дала кілька кілограмів цибулин сортових тюльпанів, вона їх вирощує.
Постійні учасники розіграшів – Наталія Ключка, Катерина Передрієнко, Валентина Шумейко, Тетяна Навроцька, Ольга Волчихіна, Вікторія Шелест, Зоя Куля, Наталія Ніколаєнко, Світлана Осадча, Олена Тринчук, Тетяна Мошак, Юлія Нівалова.
На кожне Різдво разом з аматорами клубу готую посилку для військових. Діти, танцюристи й співаки, приносять солодощі, чай, каву. Після Нового року отримали подяку від 56-ї бригади.
Збираю пожертви. Якось на свій день народження я написала в Фейсбуці: приймаю поздоровлення грішми для ЗСУ. Написала, що п’ять гривень мені замало, двадцять – забагато, десять – те, що треба, Зібрала дві тисячі.
Знялася в клоунському костюмі в дитсадку. Написала: якщо не хочете, щоб я в старості (Світлана жартівливо перебільшує свій вік, – В.К.) клоуном була, переказуйте на підтримку ЗСУ. Григорій Демченко (володимирівський фермер, – В.К.) дві тисячі гривень переказав.
Роблять пожертви одні й ті самі. Здебільшого ті, яких зачепила війна. Недавно жителька Могутнього Марина Плис переказала п’ять тисяч. Її чоловік Юрій загинув на війні у серпні 2022 року. Вона раніше по двісті, по триста гривень переказувала. Побачивши переказ в розмірі п’яти тисяч, я подумала, що Марина хотіла переказати 500, а помилково переказала п’ять тисяч. Запитала в неї про це. Ні, Марина не помилилася.
Допомагають Вікторія Навроцька і Марина Шнуркова – теж вдови загиблих на війні, а також Наталія Жайворонка, Людмила Куйда, родина Яцканичів, Юрій і Валентина Цюпки, Алла Баришева, Світлана Шевко, Наталія Вареха. Найбільші пожертви – від Світлани Шабали й Марини Шнуркової. Та хлопці на фронті вдячні усім, навіть тим, хто десять гривень переказав.
Жителька Катеринівки Любов Вітряченко, відповідальна за звіти про витрати ГО «Вперед до перемоги», кожної п’ятниці пише у Фейсбуці, кому й що придбано. Почалася «зеленка», хлопцям потрібні сітки зелені. Катеринівські вчителі плетуть.
Є у селі й такі, яких це ніби не стосується. Це ті, чиї рідні – не на війні. Кажуть, військові отримують великі гроші, а воюють за корупціонерів, за міндічів. Кажу їм: можете через інших волонтерів допомагати, не обов’язково через мене. А в них на першому місці – як не Пасха, то гробки, то городи. Живуть звичайним життям. А нічого, що хлопці страждають, гинуть в окопах?
Люди добрі, прошу не залишатися осторонь проблем військових. Без нашої допомоги їм не вистояти.
Якщо не вистачає стажу для призначення пенсії…