Чим живуть митці під час війни? Що творять? Як справляються з тривогою? Відповіді на ці питання ми шукаємо в рамках власного проєкту. Цього разу звернулися до відомого художника, викладача малюнку та живопису Валерія Давидова.
– Я не можу без роботи, пишу щодня, – зазначив Валерій Миколайович. – Так, є тривога, гнітючі настрої. Нещодавно був на похороні сина мого покійного друга – хлопчина помер від травм, отриманих на війні…
Художник каже, що трагедії дають нам зрозуміти, що життя швидкоплинне, всяке може статися, тому треба поспішати щось робити, щось залишати після себе. Тому митець продовжує працювати над власним проєктом «Єлисаветград і єлисаветградці». Крім цього допрацьовує полотна, які були написані раніше. Каже, що картина повинна «вистоятися», після чого вона потребує «ревізії», щоб стати фундаментальною. «Ти несеш відповідальність за те, що демонструєш, представляєш. Як мінімум, це повинно бути гармонійним, як максимум – нести важливу інформацію», – сказав художник.
Робота дисциплінує, переконаний Валерій Миколайович. У планах митця – написати Театральну площу, музей Осмьоркіна. Одна з майбутніх робіт Валерія Давидова називатиметься «Старожил». На ній буде зображено старе, всохле дерево, яке стоїть в Ковалівському парку біля шахового клубу…
Зарахування до страхового стажу періодів навчання