Час від часу українські засоби масової інформації повідомляють про конфлікти, які виникають навколо землі сільськогосподарського призначення. Нещодавно було гаряче навколо села Бережинка. Такі випадки не поодинокі. Історія родини Піценків, що проживають в селі Подорожнє Світловодського району, тому підтвердження.
Піценки були одними з перших у Подорожньому, хто забажав отримати землю після набуття чинності Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва». У 2001 році Наталія Василівна Піценко одержала Державний акт на земельний пай у розмірі 14,88 гектара із земель бувшого КСП «Придніпровське». Розпаюванням колективної форми власності – колгоспної землі – в той час займалися сільські ради. Вони видавали акти на землю та робили відповідні відмітки в книзі записів. З 2002 року право розпоряджатися землею перейшло до райдержадміністрацій, а реєстраційні документи почали видавати, згідно кодексу, кадастрові центри. І це зіграло злий жарт з родиною Піценків.
Протягом майже десяти років родина Піценків працювала на своїй землі. Працювала важко. У 2010 році 77-річна Наталія Василівна, яка й була власником землі, звернулася до нотаріуса, щоб заповісти землю своїм дітям. Для цього потрібний був кадастровий номер земельного акту. І тут – неприємна новина. Кіровоградська регіональна філія Державного підприємства Центру Державного земельного кадастру повідомила, що земельна ділянка, на яку Піценко мала Державний акт, у своїх межах не співпадала з ділянкою, що була позначена на схемі поділу (сітці) кадастрового центру. Більша частина землі Піценків… належала іншим власникам, а пані Наталії нарізали частину схилу яру, яку неможливо обробляти сільськогосподарською технікою. Ця ділянка використовується під пасовище.
Документація, яка б підтверджувала права Наталії Піценко – Книга записів права власності на землю – зникла ще в 2002 році. У той же час у центрі підтвердили достовірність земельного акту Наталії Піценко. Акт є, а землі, на якій працювали та яку доглядали, немає. То що робити? Син і довірена особа пані Наталії, Іван Піценко, розпочинає шукати правду. Він звертається до влади, сільської та районної, яка має зберігати Книгу записів права власності на землю в спеціальному приміщенні та у вогнетривкому сейфі 75 років після останнього запису. Але книга зникла, як виїхала в іншу область і людина, яка робила ці записи. Влада розвела руками та порадила подавати до суду.
Це були важкі роки поневірянь по різним владним інстанціям. Чиновники всіх рангів співчували Піценкам, але розводили руками та пропонували звертатися до суду. Щодо зникнення Книги записів на право власності на землю, то з цього була заведена кримінальна справа. Її розслідує поліція. Розслідує неспішно, тому що справ у слідчого багато.
Піценки все ж звернулися до суду та виграли справу. З рішенням суду Іван Піценко прийшов до влади, але… земля знаходиться в оренді у місцевого фермера. Договір на її оренду він заключив з іншою людиною. Івану вкотре запропонували землю в іншому місці. А влада? Вона знову розводить руками.
Вадим Степанець, Світловодськ
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...