Практична діджиталізація

Карантин виявився непоганим засобом перевірки сучасних комунікаційних можливостей України або її готовності до діджиталізації, яку нам обіцяв президент Володимир Зеленський.

Як відомо, єдиним дієвим засобом продовжити навчальний процес стала можливість проводити заняття через мережу Інтернет в режимі реального часу. За новітніми технологіями працює вища й середня школа, а ось як дистанційно навчаються учні мережі професійно-технічної освіти, ми не знаємо, хоча там є своя специфіка, зокрема, більшість учнів проживає в селах.

Пам’ятаєте невеселий анекдот 10-річної давнини, як батько зробив дочці дерев’яний муляж мобільного телефону, а вранці, побачивши напис на воротах, сказав, щоб вона не переймалася, бо їй вже почали надсилати повідомлення? Це так сміялися над розвитком мобільного зв’язку в сільській місцевості, сміялися над бідністю, яка не дозволяла окремим категоріям населення мати мобільні телефони. Тепер мобільний телефон дійсно не розкіш, а засіб спілкування, до якого долучилися, як жартували в одному радянському фільмі, «найвідсталіші прошарки населення». Зазначимо, що з 1-го червня в рамках послаблення карантинних заходів Міністерство освіти України дозволило проводити практичні заняття в закладах профтехосвіти, де раніше проводити їх було неможливо з об’єктивних причин. Це дасть можливість здати лабораторні роботи, пройти практичні навчання чи практику, зокрема таку, як водіння транспортних засобів. Зрозуміло, що все це з дотриманням карантинних обмежень, таких, як кількість учнів у класі, масковий режим, дезинфекція чи дотримання безпечної дистанції, зміна графіків навчання тощо.

Зразу скажемо, що не всі керівники чи посадові особи закладів проф­техосвіти захотіли спілкуватися на цю тему. Однак у ході подальшого спілкування з’ясувалося, що дистанційна освіта в школі та ПТУ дуже відрізняються.

Іван Москаленко, Гайворонський професійний ліцей: «З 12-го березня ми перейшли на дистанційну форму навчання, створили сторінку в Інтернеті, викладачі давали завдання через вайбер, а також за допомогою телефонів, тому навчанням було охоплено 99 % учнів. У нас навчаються на слюсарів, кухарів, трактористів, водіїв, кравців, будівельників, які потребували практичних занять. Індивідуальних занять з водіями не проводили, але трактористи до 10-го травня були на виробничій практиці згідно укладених раніше договорів. Переносити практику не було можливості, бо в господарствах йшла посівна. Кожен майстер виробничого навчання та викладач працював згідно інформаційних можливостей, передавали відеоуроки, надавали консультації. До практичних занять з 1-го червня приступають випускники та ті, хто буде здавати ЗНО, бо дітям потрібно готуватися, адже безпосереднє спілкування не заміниш нічим. Карантин дуже завадив з проведенням профорієнтаційної роботи, бо всі школи були зачинені».

Сергій Косов, Державний навчальний заклад «Знам’янський професійний ліцей»: «Дистанційну освіту ми організували відповідно до рекомендацій. Викладачі через платформи в Інтернеті видавали завдання, перевіряли виконання, оцінювали, проводили атестації в онлайн-режимі для груп з кількох учнів, як дозволяли можливості платформ. 27-го травня в онлайн-режимі провели педагогічну раду. Практичні навички по Інтернету набувати складно, тому з 1-го червня учні приступають до практичних занять на Одеській залізниці, в локомотивному депо, звичайно, з дотриманням карантинних заходів безпеки. Практичні заняття ми проводили по графіку за допомогою відео, зокрема для кухарів, ставили завдання, але якщо йдеться про ремонт локомотивів, то це потрібно робити на справжньому об’єкті. Можу сказати, що ми одні з тих, хто в досить значній мірі провів заняття успішно. Карантин негативно вплинув на проведення профорієнтації, бо ми не бували в школах, але застосовували інші форми агітації, тому вже почали надходити заявки на вступ».

Оксана Яценко, Кропивницьке вище професійне училище ім. Миколи Федоровського: «Ми завантажили розклад уроків на відповідні ресурси, щоб учні, які перебували на дистанційному навчанні, могли за посиланнями переходити на електрон­ну пошту або на сторінку викладача, де отримували завдання. Частину занять проводили в телефонному режимі, бо потрібно враховувати соціальний стан учнів профтехучилищ, не у всіх дітей є смартфон, а право на освіту мають усі діти. Але в селах дуже поганий зв’язок, тому потрібно шукати місце, де він стабільний. Є й зовсім проблемні діти, у кого взагалі немає телефону, або загубив, абощо. Усе буде надолужуватися восени, будемо для цього виділяти час, але спочатку проведемо ключовий зріз знань, щоб побачити рівень засвоєння. Ми проводили дистанційне тестування, задавали контрольні, онлайн насправді добре, але дається складно, бо не всі звикли працювати самостійно, а ще комусь потрібна особлива увага й диференційований підхід до учнів. Ми повинні переконатися в наданні якісних освітніх послуг. Щодо практичних завдань, то деякі пробували проводити дистанційно за допомогою демонстрації відео, але для верстатників чи зварювальників це не годиться, тому більше проводили теоретичних занять, але з 1-го червня починаємо практичні заняття групами по 10 чоловік. Зарплати та стипендії на держзамовленні отримували вчасно, а ось по стипендіях за рахунок міського бюджету є заборгованість, платять, але з затримками, як і всім».

Тетяна Лищенюк, Піщанобрідський професійний аграрний ліцей: «Дистанційне навчання на карантині дається важко. У селах не лише Інтернету немає, там поганий мобільний зв’язок, тому дитина спеціально десь виходила на узвишшя, щоб був зв’язок, бо інакше не дозвонитися. Ми все-таки робили відеоуроки групам по кілька чоловік для відпрацювання програми, але це у великих населених пунктах – Помічній, Добровеличківці, Піщаному Броді, де кращий зв’язок. Аби був нормальний зв’язок, то було б добре, а так намагалися зв’язуватися з учнями в індивідуальному порядку, по телефону. Думаю, що таке становище по всіх районах, де основна проблема – якість зв’язку. А ще в багатьох дітей старі кнопочні телефони, тому спілкування можливе лише в телефонному режимі, і таких учнів набереться до 15%, бо такий соціальний стан учнів. В Україні Інтернет поганий в усіх селах, і наша область не виняток, і якщо кажуть, що все було добре, то вас просто дурили.

Звичайно, ми проводили практичні заняття по темах, хоча трактористи були на справжній практиці з дотриманням заходів безпеки, бо якраз сіяли. За іншими спеціальностями, а це кухарі, перукарі, зварники, адміністратори-бухгалтери, проводили відеоуроки. Самі викладачі знімали поетапно процес, звичайно, це складно, хотілося б краще, але ми проводили відеоуроки для невеликих груп, знову ж таки, там, де був гарний Інтернет, і це не в Братолюбівці, Любомирці чи ще десь. З початку червня відновлюємо практичні заняття, ми готувалися, за час карантину привели до ладу 5 аудиторій, зробили ремонт, поклеїли шпалери в старому корпусі. Проблем із заробітними платами та стипендіями не було. Уряд у цій ситуації виявився на висоті, спрацював професійно, і це для нас дуже важливо, бо соціальний захист для нас має особливе значення».

Ось такий дистанційний звіт про стан справ з дистанційним навчанням у системі профтехосвіти, з якого можна й потрібно зробити правильні висновки. Можливо, цією публікацією ми упередимо виключно кількісну статистику, яку безперечно готують керівники закладів професійно-технічної освіти, а узагальнять чиновники в обласному управлінні освіти, де все може звестися до вражаючих цифр повного охоплення дистанційними формами навчання всіх майбутніх слюсарів чи кухарів, взагалі майбутніх робітників, яких так не вистачатиме Україні в найближчі роки.