«Все було складніше, ніж на звичайному навчанні»

«УЦ» регулярно відслідковувала, як проходить в Україні та Кропивницькому процес дистанційного навчання школярів і студентів у період пандемії коронавірусу. У школах останні дзвоники вже пролунали, а от в університетах робота ще в самому розпалі. До того ж у кожного вишу своя специфіка. Ми поцікавилися, як проходило навчання та якою буде екзаменаційно-залікова сесія у студентів Донецького національного медичного університету.

– Після оголошення карантину всі студенти та викладачі припинили заняття. Навчальний відділ нашого університету в Краматорську розробив інструкції для українських та іноземних студентів і викладачів. Однією з умов, зазначених у наказі, була необхідність проходження викладачами короткотермінових курсів від Міністерства освіти і науки в онлайн-режимі та складання тесту з навичок користування електронними засобами. Ті, хто успішно пройшов тестування, отримали сертифікати на право викладання в дистанційному режимі. Після цього детально був прописаний розклад онлайн-занять, які для першого-третього курсів завершилися 12 травня. Потім почалася сесія – теж у режимі онлайн. Ми отримали графік проведення тестувань та іспитів на цих курсах. Усі ті питання, які потрібно відпрацьовувати практично, перенесені на наступний рік і будуть включені в розклад з 1 вересня, наприклад, на другу зміну.

Дистанційне навчання студентів проходило в програмі Google Class, а перевірка знань – у режимі відеоконференцій онлайн. Усі екзамени та тести студенти отримують централізовано з Краматорська. Усна частина іспиту проводиться для певної кількості груп студентів (від 1 до 4) за затвердженим графіком та з використанням платформи Google Suitе for Education. Перший курс 25 травня успішно виконав тестові завдання. Вступна кампанія в нас посунулася на вересень-жовтень, і десь у кінці жовтня, мабуть, буде зарахування на перший курс. Документи прийматимемо в електронному вигляді одразу після закінчення ЗНО, – пояснює Петро Сидоренко, декан українського факультету ДНМУ в місті Кропивницький.

Як повідомила в.о. декана міжнародного медичного факультету Ірина Торбенко, навчальний процес у іноземних студентів ДНМУ також організували за аналогічними інструкціями, з використанням платформ, що дозволяють вивчати теоретичні дисципліни дистанційно. Іноземні студенти так само, як і українські, навчалися, незалежно від того, де вони перебували: більшість залишилася тут, в Україні, але деяким вдалося поїхати додому.

А ось що думають про «дистанційку» студенти ДонМУ.

– Дистанційне навчання проходило по-різному, хоча в певних моментах було дуже схоже на звичайні заняття в університеті. Деяким викладачам було спочатку важко переорієнтуватися на новий формат роботи й організувати зрозумілий виклад свого предмету, а деякі, навпаки, дуже навантажували завданнями. Загалом усе було покладено на самостійне вивчення. Нас просили просто перетерпіти цей період і спробувати максимально розібратися самим. Із таких дисциплін, як «Неврологія» та «Педіатрія», за нас взялися дуже серйозно. З педіатрії, наприклад, для кожного були індивідуальні клінічні завдання, на які ми давали відповіді й прикріплювали їх у платформі Google Class. Якщо відповідь була неправильною або неточною, нам давали кілька шансів її покращити. З неврології були обмежені часом тести, наприклад, об 11-й нам їх надсилають, а об 11.20 ми вже маємо відправити їх виконаними назад. Якщо не вгледів за часом, то буде примітка, що роботу здано з запізненням. Також з неврології уже був іспит у відеорежимі, який пройшов досить важко та навіть у деякій мірі панічно, тому що ти й так завжди нервуєш перед екзаменом, а тут ще й невідомо було, коли тебе попросять приєднатися до конференції. А в мене були ще й якісь проблеми зі звуком, і викладачка мене не чула! Це було дуже нервово. Плюс ти не зовсім впевнений у знанні матеріалу, адже в основному опановував його самостійно, тому не факт, що зрозумів усе правильно. Тим паче цей предмет дуже складний. Неврологія ніби взагалі написана іншою мовою: афазія, апраксія, агнозія… Окрім цього, потрібно було відповідати швидко, аби не затримувати чергу, і це теж додало стресу.

Коли складаєш іспит у реальності, усе це відбувається якось простіше. Нам дуже подобається модуль психіатрії, який зараз у нас відбувається. Викладач щоранку надсилає матеріали, методички та відео. Матеріали дуже гарні та зрозумілі, з чіткими клінічними прикладами. Також є не обмежені в часі тести, тобто ми можемо робити їх тоді, коли нам зручно.

Навчанням я займаюся протягом всього дня, але з перервами та відпочинком. Коли була запара з педіатрією, то доводилося сидіти й вчити цілий день, але зараз уже все нормально. Практику нам скасували. Вирішили, що стовпотворіння студентів у лікарнях у розпал епідемії – не найкраща ідея. Точніше, її не зовсім скасували, а перенесли на наступний рік, але в наступному році в нас уже й так запланована практика, тому я поки не уявляю, як усе це відбуватиметься, – розповідає Олена Дружковська, студентка 4 курсу медичного факультету №2 ДНМУ.

– Спочатку викладачі дали нам завдання лише на два тижні карантину, тому що тоді всі думали, що довше він і не триватиме. Але коли стало зрозуміло, що все буде набагато довше, то почали потроху налагоджувати дистанційне навчання. Спершу викладачі робили це так, як їм було зручно: надсилали завдання на пошту, Вайбер та інші месенджери, а потім ректорат прийняв рішення про створення єдиної форми в системі Google Class, у якій з’явилися всі предмети, а викладачі були зобов’язані відповідно до графіку надсилати нам домашні завдання з дедлайнами на їх виконання. До моменту іспитів ми так і працювали. Також, звичайно, зв’язувались по програмі Zoom відеовикликами. Деякі викладачі навіть телефонували по Вайберу особисто кожному студенту. Оскільки під час карантину я працював на «швидкій», то інколи відповідав на дзвінки з робочого місця, а іноді виходив на відеозв’язок із машини «швидкої». Щастило, що в цей час не було викликів і не нахапався пропусків.

Спочатку я думав, що в такому форматі навчатися буде простіше: ти сам плануєш свій день, тим паче карантин – виходити немає куди, тому як тобі зручно, так і вчишся. А потім із часом я зрозумів, що це морально дуже важко. Багато хто не витримував постійних дедлайнів. Особливо було непросто тим, хто працював і, наприклад, приходив з нічного чергування, а о 9-й ранку вже мав бути присутнім на Zoom-конференції. Тому все було складніше, ніж на звичайному навчанні, – ділиться Станіслав Лисенко, студент 3 курсу медичного факультету №2 ДНМУ.