ЗНО як НЛО, або Чи є життя без літератури?

«УЦ» у номері від 22 липня цього року опублікувала досить резонансний матеріал «ЗНО-2021 з математики» щодо рівня знань випускників української школи, який виявився провальним. Але і в іншому, можна сказати, фундаментальному для освіченої людини предметі, українській мові і літературі, справи теж не блискучі. І може так статися, що невдовзі ми будем знати, що НЛО – це невпізнаний літературний об’єкт.

Про особливості цьогорічного ЗНО з мови і літератури ми розмовляємо з Ольгою Крижанівською, доцентом кафедри української мови Центральноукраїнського педуніверситету ім. В. Винниченка. Окрім цього, вона викладає українську мову в Кропивницькому ліцеї «Науковий», але найголовніше, вона є старшим екзаменатором на ЗНО в обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. Ця група фахівців належить до Одеського центру оцінювання, який перевіряє ЗНО учнів з південних та центральних областей України, причому екзаменатори не знають, з якої області надійшли роботи.

– Ольго Іванівно, давайте уточнімо, як правильно називається предмет, який ви перевіряли під час ЗНО, і якщо можна, найяскравіші приклади помилок?

– А ось це вже цікаво. Цьогоріч частина абітурієнтів чи випускників, як їх назвати, не оцінювалися на знання з української літератури! Держава вирішила, що їм українська література не потрібна, наприклад, вона чомусь не потрібна майбутнім медикам.

– Не може бути!

– Так, вона не потрібна також інженерам усіх профілів, тому ці люди писали лише екзамен з української мови, і, відповідно, їхня сертифікаційна робота складалася з висловлення, тобто того, що ми називаємо твором.

– Маленьке уточнення, а хто ж приймає такі знакові чи епохальні рішення?

– Це на рівні міністерства освіти, до цього часу всі писали українську мову і літературу, а тепер хтось вирішив, що наші діти перевантажені, і розвантажити їх можна за рахунок літератури, мабуть, оце й зіграло. Інші, ті, хто обирає гуманітарні спеціальності, традиційно писали українську мову і літературу. У них тестова частина складалася з мови і літератури, але в відкритій частині вперше була робота на перевірку якості читання.

– Вибачте, читання ж перевіряють у початкових класах?

– Ні-ні, це інше. Є така світова організація PISA…

– Цікава абревіатура (PISA – громадський проєкт Організації економічного співробітництва та розвитку (OECP), в якому оцінюють здатність ПІДЛІТКІВ використовувати знання, отримані в школі).

– Не можу сказати, хто це визначив, але Україна позаминулого року потрапила під цю перевірку. Ця перевірка з мовно-літературної освіти показала, що наші діти читають погано.

– Якось не можу зрозуміти, ми що, погано вміємо читати вголос?

– Ні, це так зване усвідомлене читання, тобто розуміння того, що ти прочитав, уміння працювати з текстом. Наприклад, дати відповідь на запитання, що ти зрозумів з трьох текстів, які порушені проблеми, які висновки можна зробити? Очевидно, це й спонукало ввести таку перевірку й у ЗНО, хоча я глибоко розчарована, тому що робота над трьома текстами забирає надто багато часу, там треба було давати письмову відповідь, але, заробивши максимум 6 балів, ти міг витратити на це 40-50 хвилин. Мене розчарувало це завдання, і найприкріше те, що обов’язкові діти, які намагалися виконати все послідовно, просто вбили чи втратили час.

– Обов’язкові – це відповідальні, аккуратні та пунктуальні?

– Так, але вони витратили на це дуже багато часу й просто не встигли написати твір! Я була свідком гірких сліз, бо ти заробив 6 балів, але втратив 20 балів за ненаписане висловлення.

– Прикро…

– Як на мене, або ця форма буде продумуватись краще, або від неї просто відмовляться.

– Виходить, що цей організаційний момент з практиками ніхто не узгодив, а вольове рішення чиновників призвело до негативних наслідків?

– Так, це вольове рішення чиновників. Розумієте, навіть обговорення не було, тільки коли з’явилися демонстраційні зошити, тобто, коли діти йшли на пробне тестування, з’явилися оці завдання. І вчителі теж шоковані, зрештою, і перевірка показала, що частина дітей зігнорувала їх

– Ті, хто хитріший?

– Думаю, хто логічно розміркував, що спочатку напишу твір, а коли час буде, повернуся до цього завдання. Були гарні відповіді, але взагалі ця частина роботи мене розчарувала.

– А щодо твору чи висловлення, до речі, давайте пояснимо для широкого загалу, що це таке?

– Висловлення – це власна думка з певної проблематики. Цього року воно стосувалося стереотипів. Загалом, це не довільне висловлення – як хочу, так і пишу, а так зване формалізоване висловлення. Тобто, маючи прекрасне художнє й літературне чуття, можна отримати мінімальну кількість балів. Тому тут треба виконати кілька змістових умов – треба сформулювати тезу, аргументувати, навести один приклад з мистецтва, найкраще з літератури, але можна з інших видів мистецтв, один приклад з історії та власного життя, а вже після цього робиться висновок, і не просто висновок, а він має зацикловувати тезу, тобто підтвердити її.

– Як на мене, це ж не зовсім знання літератури? Це логіка, це щось інше, ні?

– Прикро, але цього року літературна частина, в розумінні, що насамперед мала перевірятися література, дійсно була зігнорована навіть в цьому завданні. Можна було писати про мультики, про комп’ютерні ігри. Мене якраз оце просто збісило, я була шокована! При чому тут робота з мови і літератури?

– Знову виходить, що чиновники діяли на свій розсуд, бо це до літератури не має жодного стосунку?

– Абсолютно! Мені здається, що такий підхід створив напруження по лінії сприйняття літератури й розвитку української культури, зрештою, виникла напруга між учителями та частиною суспільства. Після ЗНО виникли такі дискусії чи суперечки, інколи аж за межею пристойності, лунали звинувачення на адресу перевіряльників, що вони, вибачте, недорозвинені, відстой, лохи, які не розуміють, що це теж мистецтво.

– Комп’ютерні ігри та мультики?

– Так, ми розуміємо, що це є, тільки введіть їх в інший екзамен.

– Ми щось про рівень знань скажемо, тому що ці аспекти відводять нас в бік від власне літератури і мови теж?

– Можу сказати, що вже загальноукраїнський покажчик, кількість 200-бальників з предмету, ніби вказує, що рівень найкращих знань з мови і літератури в нас чи не найгірший серед усіх предметів, які виносяться на ЗНО. Двохсоток на всю країну зовсім мало – 23 з мови і літератури, і 40 з тих, хто писав тільки мову.

– А щодо мінімального рівня, якби прохідного балу?

– Цього року він дуже високий – 27 балів базовий чи прохідний, це дуже високий мінімальний бал, хоча я вважаю, що він повинен бути з усіх предметів однаковий. Чому з математики прохідний 10 чи 12, а з мови і літератури аж 27? При цьому не скажу, що рівень завдань з української мови і літератури був низьким, але до підбору завдань є питання.

– Таким чином створюються нерівні умови?

– Нерівні, так. Наприклад, є величезна кількість двохсоток з іноземної мови, але, коли випускники приходять у вищу школу, вони не можуть написати ЗНО в магістеріум з іноземної мови.

– Пані Ольго, ми підійшли до причин. Система оцінювання не така?

– Я думаю, вони не тільки в школі й не стільки в школі, як у низькому рівні комунікації між школою та чиновницькими кабінетами. Можна сказати, що всі зміни в тестові завдання вносяться без широкого погодження із вчителями. Можливо, кулуарно щось і обговорюється, але якщо взяти читання, про яке я сказала, то й до нього потрібно готуватися, мати час, але шкільна програма цього не передбачає. У мене навчаються хороші діти, але ж їм треба показати, кілька разів зробити, а можливості немає.

– А пробне ЗНО дає можливість відкорегувати ці моменти?

– З роками пробне ЗНО починає втрачати своє значення. Цього року багато дітей на нього не прийшли, можливо, з урахуванням епідеміологічної ситуації, окрім цього, тобі скинуть завдання, але ж ніхто не перевірить твій твір, ніхто не перевірить відповіді з цього ж читання. Це хіба для психологічної підготовки, але я своїм учням рекомендую обов’язково брати участь у пробному ЗНО, щоб уявляти, розраховувати час.

– А якщо взяти взагалі, на якому рівні в нас література, маю на увазі її знання?

– Про літературу сказати не можу, а мова – рівень знань вище середнього, це й не четвірка переконлива, але… Можливо, тому, що мову багато років пишуть, можливо, вчителі навчилися готувати до оцих типових завдань з орфографії, пунктуації, редагування, але в той же час цьогорічна робота показала, що якби в нас висловлення було усне, то результати були б гірші.

– Не зовсім зрозуміло.

– Тому що оці завдання певним чином формалізують екзамени. Ще немає узагальнених результатів, тим більше, що ми перевіряли лише висловлення. Так от, стосовно цього аспекту: на 20 балів, це максимум, не пише ніхто. На приблизно 7 тисяч перевірених робіт була лише одна двадцятка, та й не кожний би її поставив.

– Давайте все-таки якось конкретизуємо, наші діти грамотні?

– Рівень грамотності, якщо говорити про пунктуаційну та орфографічну, ще куди не йшло. У нас проблема з лексичною й стилістичною грамотністю. Справа в тому, що орфографії й пунктуації навчити легко, а от на рівень лексичної грамотності суттєво впливає життя.

– Іншими словами, діти погано розмовляють українською?

– Так, суржикомовність, російськомовність, діалектне мовлення впливають не настільки, їхні ареали скорочуються, але якщо дитина, в мене був випадок, коли дитина зробила одну орфографічну помилку, жодної пунктуаційної та 16 стилістичних, лексичних і граматичних, то вона отримає нуль балів.

– Але ж коми потрібно вміти ставити?

– Абсолютно потрібно, але можна написати без жодної орфографічної чи пунктуаційної помилки, і це буде не україномовний текст.

– А якщо повернутися до технічних, так би мовити, абітурієнтів. Чому їм література не потрібна, і що вони показали по мові?

– Серед тих, хто писав лише мову, більше тих, хто набрав 200 балів, бо вони не демонстрували свої знання з літератури, це раз, а по-друге, не робили цього завдання по читанню. Але я далека від того, що вони знають українську мову краще за тих, хто писав українську мову і літературу.

– Чим загрожує отаке нівелювання, нехтування потрібностю літератури в подальшому?

– Першу загрозу ми вже бачимо. Нинішніх чиновників, від яких залежить визначення, кого ж ми хочемо бачити на виході зі школи, не цікавить рівень гуманітарної підготовки. Те, що ми називаємо гуманітарною аурою нації, наших сьогоднішніх чиновників абсолютно не цікавить, або, я навіть боюся про це сказати…

– Кажіть…

– Або вони свідомо її руйнують. Тепер друге. Частина суспільства зрозуміла, що література, зокрема національна література – це не важливий предмет і його можна зігнорувати, бо для держави це не важливо. А що означає не читати? Це означає, що ти не знаєш, як віддзеркалюється життя твого народу в різні історичні періоди.

– А ще, без знання літератури якби зникають такі поняття, як високоосвічена людина, навіть інтелігентна?

– Я навіть не буду вживати ці слова, скажу інше: людина практично ніколи не повернеться до літератури. Школа – це єдине місце, де формується об’єктивний процес сприйняття літератури.

– А як виправити оці перекоси чи навіть злочини?

– Літературу просто потрібно повернути, але я не вірю, що її повернуть наступного року чи через два-три роки, бо її зняли з екзаменів певні люди, і вони її не повернуть.