Після вибуху, або Екзамен на міцність

13:05
2711
views
фото Ігоря Демчука, «УЦ» / фото Игоря Демчука, «УЦ»

Після вибуху газу в квартирі номер 40 будинку № 24, корпус № 1 на вулиці Попова пройшло більше 10 днів, тому вже можна робити деякі висновки, і головний з них такий – місто Кропивницький витримало черговий екзамен на міцність.

Зрозуміло, що відновлювальні роботи ще попереду, вони складні та тривалі, затратні та, можливо, непередбачувані, але міська влада й усі відповідні служби зреагували миттєво. Також практично миттєво відреагував дійсно відповідальний бізнес, що дозволило негайно, можна сказати, з моменту вибуху, організувати аварійно-відновлювальні роботи й вирішити питання життєзабезпечення мешканців кількох десятків постраждалих квартир.

 

Новий досвід

Загальну картину ми намалюємо на основі спілкування з начальником управління капітального будівництва міськвиконкому Сергієм Білоконем і помічником міського голови Кропивницького Євгенією Шустер, причому якщо інженер забезпечив фактологічну сторону, то журналістка (бо це назавжди) додала необхідний емоційний фон.

фото Ігоря Демчука, «УЦ» / фото Игоря Демчука, «УЦ»

Прикро, але в Кропивницькому вже є своя історія масштабних аварій чи руйнувань житлового фонду. Найсвіжіший приклад – минулорічний буревій, який пошкодив близько 200 будинків, в основному приватного сектора Старої Балашівки та Лелеківки. Але таких масштабних руйнувань в окремо взятій багатоповерхівці у нас ще не було, якщо не брати до уваги війну, і це порівняння не випадкове, адже територія біля епіцентру вибуху найбільше нагадувала міський квартал після бомбардування – зруйнований фасад, палаючі вікна, бите скло на землі в неймовірній кількості, відповідний звуковий та емоційний фон – плач, голосіння, зойки, страх і розгубленість, але не у всіх. Міський голова Андрій Райкович і його заступники, начальники управлінь і керівники комунальних структур прибули на місце не змовляючись, одними з перших, слідом за пожежниками.

 

Перші кроки

Зразу ж розпочалася й робота по організації штабу, з’ясуванню причин і наслідків, допомоги постраждалим. Зараз уже можна сказати, що повністю зруйновані три несучих стіни, дві поперечних і одна поздовжня, а також три плити перекриття, слід додати й знищені інженерні комунікації. Стіни знаходяться на рівні другого поверху по периметру квартири № 40, а плити перекриття – з першого на другий поверх. Несуча стіна, суміжна з першим під’їздом, просто вилетіла, її немає, залишилися лише її частини. Інша стіна, навпроти, теж суміжна з сусідньою квартирою, деформована. Є ще внутрішня стіна між квартирами 40 і 41, яка теж зруйнована.

Вибухова хвиля спричинила такі руйнування та зміщення конструктивних елементів, що спочатку потрібно зайнятися стабілізацією будинку, починаючи з підвалу. Нестійкі конструкції власне житлової зони необхідно закріплювати тимчасовими металевими конструкціями чи опорними стінками, починаючи з підвалу.

Окремим завданням стоїть проведення невідкладних аварійних робіт, але для них потрібно терміново розробити проєктно-кошторисну документацію, що вже практично зроблено. Ці роботи передбачають як укріплення, так і демонтаж аварійних елементів. Після усунення аварійності експерти зможуть оцінити додатково стан суміжних конструкцій на наявність тріщин, просадок чи деформацій. Після цього будуть розроблені рекомендації та висновки, на основі яких проєктна організація виконає проєкт відновлювальних робіт, в якому будуть передбачені облаштування нових перекриттів, нових несучих стін, з застосуванням металевих елементів з послідуючим заповнен­ням будівельними матеріалами.

Лише в підвалі потрібно змонтувати не менше 10 тонн металоконструкцій, які, до речі, поставляють у борг, як у борг працюють і монтажники. Це щодо рівня довіри до міської влади, а також рівня відповідальності бізнесу, і не лише будівельного, який працює на аварійних роботах, забезпечує монтаж нових пластикових вікон замість майже семи десятків пошкоджених, і це теж робиться в борг.

Уявіть, якби довелося писати звернення, укладати договори, шукати постачальників – на цьому будинку й зараз нічого не відбувалося би, а так – слово міського голови й добра воля бізнесу дозволили почати роботи негайно.

 

Нові обставини

Навіть у цих умовах проводити роботи не просто, бо постійно виникають додаткові проблеми, або, як кажуть військові, «вводні». Наприклад, місце проведення робіт потрібно огородити парканом, як і будь-який будівельний майданчик, а це теж кошти. У нашому випадку аварійним визнано лише два під’їзди, бо між ними є зруйнована несуча стіна, яка впливає на вертикальні елементи. Це панельний будинок, який працює як єдина система конструктивних елементів – такий собі конструктор «Лего». Але між другим і третім під’їздом, і далі, є так звані температурно-усадкові шви, які відділяють під’їзди один від одного. Таким чином, у першого і другого під’їздів є своя історія, а у 3 і 4 – своя. Це й дозволяє продовжувати їхню експлуатацію, тобто заселяти людей.

Зараз однозначно потрібно демонтувати, а потім укріплювати 6 квартир – це 1,2 і 3 поверхи, є надія, що 4 поверх такої допомоги не потребуватиме. Орієнтовно на невідкладні роботи піде від трьох місяців, і це мешканцям потрібно приймати, як необхідну умову відновлення житла.

 

Ми це зробимо

Здавалося, все просто, бери проєкт, креслення й працюй, але парадокс у тому, що проєкту саме цього будинку, а можливо, і десятків інших – не існує! Цього просто не можна собі уявити десь в Німеччині, де плани й креслення зберігаються з початку часів, але у нас – так. Тому довелося терміново шукати будівельників і збирати інформацію по кусочках, орієнтуючись на типову серію, але дім на дім не приходиться. Тим не менше, фахівці склали пазл і тепер знають, де знаходиться той чи інший елемент конструкції, яке армування й таке інше, чого вистачає для розрахунків. А ще потрібно згадати й такий житейський момент, як евакуація майна та його зберігання – було вирішено й це.

Переконує та заспокоює впевненість Сергія Білоконя, який на об’єкті щодня, і не по одному разу, а ще має досвід відновлення чи реставрації повністю «убитих» історичних будівель у Києві: «Досвід є, є позитивне мислення та настрій. Якщо ти впевнений і маєш досвід, маєш досвід колег, ти розумієш, що цю роботу можна виконати, тому ми її виконаємо. Кожний конструктивний елемент має своє призначення в будівлі, ти знаєш, як він працює, і розумієш, як його можна замінити на рівноцінний. Свої знання потрібно перенести на рівень застосування, щоб виконати поставлене завдання, і ми це робимо й зробимо».

Сергій Білоконь. Фото Ігоря Демчука, «УЦ» / Сергей Белоконь. Фото Игоря Демчука, «УЦ»

 

Щоб знали

Добре це чи ні, але в наших соціальних мережах існує категорія користувачів (зручне слово, щоб не вживати слово «людей»), які зустрічають свистом будь-яку дію мера. З одного боку – це мобілізує й тримає в тонусі владу, а з іншого – дезорієнтує населення, дратує та взагалі, спотворює картинку, як висловлюються тележурналісти. З перших хвилин на місці трагедії, у самому вирі організаційних клопотів, перебувала помічник міського голови Євгенія Шустер. Вона бачила й знає про подію те, що мають знати й розуміти всі мешканці, – як усе було та якою ціною.

Щоб знали, що мер на місці трагедії перебував не лише з самого початку, а 7 днів на тиждень. У такому ж режимі працюють і всі ті, кого прийнято називати командою, і команда ця теж – живі люди, у яких побачене викликало шок, але досвід буревію та будівництва в режимі «має бути – і крапка!» дався взнаки – робота на подолання наслідків почалася з перших хвилин.

Усі застали оту хвилю первісної паніки, коли здається, що всі навколо – постраждалі, а ще невідомо, скільки людей залишилося ТАМ, куди не можна було підійти через завали шматків побитого віконного скла, та й надзвичайники не пускали – вони були тут головними. А ще сльози та крик рідних поранених і загиблого, при цьому часу на емоції не залишається – перед тими, хто має приймати рішення, завдання одне – сконцентруватися й розібратися в ситуації, зрозуміти, що та як робити. Це не просто, лише рятувальники знали, як діяти, у них нештатні ситуації якби є штатними й регламентованими, і все залежить від швидкості реагування, що вони й продемонстрували, коли протягом години вогонь було погашено. Так само оперативно й системно, а головне – спокійно, працювали слідчі прокуратури та поліцейські, на чолі з начальником ГУ Національної поліції Кіровоградщини Романом Козьяковим. Вони, що називається, всотували будь-яку інформацію, забезпечували правопорядок, і не лише в перші години, а й потім.

 

Обігріти, заспокоїти, нагодувати…

Соціальний і організаційний аспект залишився за керівництвом міста, де головною фігурою став Андрій Райкович. Зразу ж постало кілька проблем, які вимагали негайного рішення, – як загальні, так і ледь не по кожному окремому постраждалому, адже на вулиці – зима, і цілий будинок без світла, опалення й води, тобто всі мешканці опинилися в одну мить на вулиці, а серед них і хворі, і старі, і лежачі. Усе це треба тримати на рівні рішень і контролю за їх виконанням, для чого організували виїзну приймальну міського голови, адже люди мають кудись звертатися та отримувати відповіді. Негайно підтягнули всіх можливих комунальників і техніку, організували штаб, намет для обігріву та харчове забезпечення, а також ночівлю, причому – без договорів, на рівні ініціативи.

Потрібно зазначити, що зразу ж постало питання про харчування як постраждалих, так і рятувальників і ліквідаторів, назвемо їх так, а це пара сотень, в основному чоловіків. Якщо будівельні матеріали надають у борг, то продуктами харчування забезпечили «Ятрань» і торговельні мережі АТБ та «Файно» – на благодійній основі, і проявили ініціативу самі, не чекаючи прохань і звернень! Вже наступного дня люди приходили не лише за бутербродами, але й за гарячим, а ще приходили діти з навколишніх будинків, і зовсім «ліві» дорослі, і нікому ж не відмовиш.

 

Рушійний момент

Окремо відзначається роль начальника управління капітального будівництва міськ­виконкому Сергія Білоконя, який зумів зразу ж викликати експертів і ветеранів-будівельників, тобто тих, хто мав допомогти розібратися з особливостями будинку, бо ми вже згадували, що креслень і проєкту немає! У такій ситуації Білокінь не побоявся почати робити перші креслення чи ескізи, спираючись на розповіді двох будівельників, яких зуміли знайти, без цього не було б розуміння, що робити далі.

З перших хвилин потрібно було приймати рішення, пов’язані з фінансуванням, з аварійно-відновлювальними роботами, і це теж не просто, бо рішення потрібно було приймати під особистий підпис, тобто брати відповідальність на себе, під прискіпливим оком слідчих.

Експерти та будівельники сумніваються, бояться брати відповідальність (немає документів і креслень), час іде, тоді зблідлий Райкович нагадує, що вже завтра ми повинні щось казати людям, вже завтра повинні почати роботу, розуміти хоча б початкову фазу – що ми робимо: «Я кладу свою голову, а ви пропонуйте й робіть». І починають робити ескізи, використовуючи суму досвіду, ризику та відповідальності. Вже на ранок позначився горизонт дій, під який сесія виділила 2,5 мільйона гривень з резервного фонду.

Можна сказати, що мер створив отой обертаючий момент чи початковий імпульс, який запустив весь механізм, у тому числі й фінансовий. Але гроші надійшли саме з міського фонду, це потрібно підкреслити, хоча себе добре показав представник Офісу президента Тимошенко, який прилетів наступного дня – він розбирався, слухав уважно та обіцяв контроль на рівні президента України, хоча потрібен не стільки контроль, як гроші, причому зараз і невідомо скільки, хоча б і на оренду квартир, що теж взяла на себе міська рада на перші три місяці. Додаємо, що кількість відселених зросла з 36 квартир до 54, а потім і до 71, бо аварійним визнали і перший під’їзд.

Життєзабезпечення

Інша проблема – люди, тобто мешканці, місце перебування яких потрібно було встановити абсолютно точно, бо хтось живе не тут, хтось орендує квартиру, хтось на заробітках, а достовірну інформацію потрібно було мати з усіх без винятку квартир і про всіх мешканців – це ще той шматок роботи!

фото Ігоря Демчука, «УЦ» / фото Игоря Демчука, «УЦ»

Одночасно потрібно було вирішувати питання з готелем «Турист», паралельно заспокоювати людей, які залишилися ні з чим і ні в чому.

Надійно спрацювало управління торгівлі та його начальник Алла Козлова, яка допізна вирішувала питання організації харчування і в «Туристі», і на аварійній локації. А ще потрібно було негайно класти в лікарню хворих, у яких загострилися системні недуги після стресу.

 

Толока совісті

Можна сказати, що на фоні цих невідкладних турбот, ще звечора першого дня пройшли переговори з представниками бізнесу, тобто тими, хто допомагав з металопластиковими вікнами, з металопрокатом, з продуктами, і вже зранку все це почало надходити під чесне слово, незважаючи на терміни й протокол. Це теж свідчення взаємодовіри та поваги, це початок процесу спільних зусиль (Володимир Петренко привіз вікна, від Олександра Цертія надійшов металопрокат), який можна назвати толокою совісті – це визначення пані Шустер.

фото Ігоря Демчука, «УЦ» / фото Игоря Демчука, «УЦ»

Перший і найважчий організаційний момент тривав приблизно три доби. Перемогою можна назвати факт встановлення особи в останній квартирі та евакуацію майже всіх, у тому числі лежачих, окрім однієї старенької, яка навідріз відмовилася покидати своє житло й майно, – їй носять їсти. Людям дали 5 хвилин на збори, і це в основному пересічні громадяни, без особливих статків, тому навіть вміст холодильника здавався надважливим. Потрібно було вирішувати й такі дрібниці, як допомога дітям, які втратили можливість навчатися на дистанційці – теж момент.

Мер щодня приїздить і каже чесно, що є, що буде, чого немає й чому. Шкода, але на толоці совісті не знайшлося місця окремим рієлторам, які одразу почали піднімати ціни на житло. Адже обмінного та комфортабельного фонду, як і гуртожитків, у місті немає, тому погодили варіант, коли з бюджету дають по 4 тисячі гривень в місяць кожній квартирі на оренду тимчасового житла, на що вже спрямовано 850 тисяч гривень.

 

Чим серце заспокоїться?

Зараз можна стверджувати, що будинок буде відремонтований, тому нових квартир нікому не потрібно, можливо, за винятком квартири в епіцентрі вибуху. До цього можна додати, що місто взяло на себе відповідальність, бо ж ніхто з постраждалих власне житло та майно не застрахував!

Згодом постане питання відповідальності, а з ним і відшкодування збитків, і чомусь здається, що газовий монополіст, який і ходить у претендентах на створення передумов надзвичайної ситуації, який тримає територіальні громади, і Кропивницьку в тому числі, у борговій ямі за теплогенеруючі підприємства, міг би одразу забезпечити фінансування робіт, що для «Нафтогазу» було би краплею в океані наших, часто придуманих боргів.

Поки що місто фінансує роботи самотужки, є надія, що допоможе обласна рада, сесія якої призначена на 22 лютого. Скільки потрібно буде – сказати важко, але вже зараз відомо, що ліквідація наслідків буревію обійшлася приблизно в 5 мільйонів гривень, але ні звідки не надійшло ні копійки, мається на увазі держбюджет. Зараз у місті започаткували фонд для збору коштів під гаслом: «Відмовся від чашки кави – допоможи», де вже є 10 тисяч гривень, чекаємо ініціативи від спроможних і відповідальних мешканців громади…

Рахунок для акумуляції коштів потерпілим від вибуху газу. Одержувач коштів БО ВІДКРИТА УКРАЇНА РБФ.КОД ЄДРПОУ 34099896. рахунок UA683052990000026006005101752 АТ КБ ПРИВАТБАНК. В рахунку необхідно вказати: «Благодійна допомога постраждалим від вибуху газу у Кропивницькому на вулиці Попова, 24, корпус 1. 2.02.22».