Скандинавський патронат

10:15
1845
views
20 квітня 2017 року у льотній академії в рамках проєкту з питань пошуку та порятунку.

На конференції у Лугано (Швейцарія) прем’єр-міністр України Денис Шмигаль представив карту з відновлення України: які країни патронуватимуть відновлення наших регіонів та міст, постраждалих внаслідок війни. Відновлення Кіровоградщини взяла під свою опіку Норвегія.

За словами прем’єр-міністра, «мова йде про те, що партнери можуть принести свій унікальний досвід та розуміння, як збудувати якісно нове середовище, як сформувати новий міський простір, як побудувати нові об’єкти за найкращими стандартами».

Чим може нам допомогти Норвегія? Що з її досвіду виведе наш регіон на якісно новий рівень? Про це ми запитали людину, яка вже кілька років співпрацює з норвежцями. Це Сергій Неділько, президент Клубу українсько-норвезького співробітництва, керівник Технопарку Flight Citi 4.0. Сергій Миколайович переконаний, що нам пощастило з куратором.

– Наша дружба, тісна співпраця з Норвегією почалася у 2014 році, коли льотна академія долучилася до проєкту «Україна – Норвегія», в рамках якого здійснювалася перепідготовка та соціальна адаптація військовослужбовців та членів їхніх сімей. Проєкт реалізувався Міжнародним фондом соціальної адаптації за кошти Норвегії. А вже потім були спільні конференції, семінари, візити наші – туди, їхні – до нас. Тобто ця північноєвропейська країна для нас відкрилася й залишається відкритою та привітною.

Крім того, що це казково красива країна, у нас схожі історії, і там нас прекрасно розуміють. Норвегія лідирує в світі по інноваціях. Україні дуже бракує цього інноваційного духу. Стартап- та інноваційні центри, технопарки, дослідні лабораторії в університетах, спільні з Норвегією проєкти – це допоможе створити свою інноваційну систему.

Питання з нашим аеропортом залишається відкритим. Вважаю, якби не було восьмирічної війни, він би уже працював. Норвегія 40 років тому була однією з найбідніших країн Європи. А сьогодні золотовалютний запас більший, ніж в Росії. А перші кошти від нафтовидобування вони направили на будівництво аеропортів. Сьогодні на 5 мільйонів населення – 50 міжнародних аеропортів! Враховуючи такий досвід, ми можемо мати такі ж летовища не тільки в обласному центрі, а й в Олександрії, Світловодську, інших населених пунктах. Якщо будуть кошти – чому ні?

У Норвегії розвинена мала авіація. Ми – в центрі України. Чому б не мати таку гавань, де будуть базуватися тисячі маленьких літаків? У Києві це реалізувати неможливо, а ми логістично розташовуємося дуже зручно.

Екологія – болюча тема Кіровоградщини. У Норвегії – найчистіше навколишнє середовище. А яке ставлення до нього влади та громадян! Активно та масштабно переходять на альтернативні джерела енергії. Дуже поширені електромобілі. У майбутньому авто на бензині будуть заборонені. Чому нам не взяти на озброєння такі ініціативи? До речі, коли я очолював академію, ми створили єдиний в Україні норвезький екологічний сквер.

Ми з норвежцями пройшли перший етап створення Міжнародного навчально-тренувального центру авіаційного пошуку та рятування. Є нагода його таки створити. У них розвинений волонтерський рух пошуку та рятування. І цей досвід для нас буде не зайвим.

Ще один напрямок – рибна галузь. Там не тільки ловлять, а й вирощують. Можна у нас відкрити представництва, зарибнити водойми. Спорт, загартовування, здоровий спосіб життя в Норвегії – також приклад для наслідування. Для мене було несподіванкою, що вони в інші країни поставляють вишні-черешні. Вертикальні теплиці стоять навіть посеред міста. Нам з нашими землями гріх не використовувати їхні інновації у вирощуванні рослин.

Ставлення до людини, до громадянина – на першому місці в Норвегії. Коли вони знайшли нафту й газ, стали видобувати їх на платформах, не наплодили олігархів, а створили національний фонд. Заробітні плати не диференційовані, як у нас. Наприклад, двірник може дозволити придбати котедж, автомобіль та користуватися іншими благами. Усі соціально захищені. Нам є чому повчитися й у цьому напрямку.

Я згадав маленьку частину того, що можна було б реалізувати завдяки норвезьким партнерам. Для нас важливо створити фахову, прозору координаційну раду, яка б розробила маршрут, напрямок, в якому рухатися. Багато залежить від керівництва області та громад: ідеї, пропозиції, проєкти вже повин­ні розроблятися. За нас цього ніхто не зробить. Раджу не зволікати, аби не втратити шанс.

 

Погляд зсередини

Більше десяти років бачить Норвегію зсередини та порівнює країну вікінгів та фьордів з Кіровоградщиною наша землячка Анна Сіверсен. Ми поцікавилися у неї, що норвезьке їй хотілося б перенести на батьківщину. Анна зізналася, що «думали всім сімейством».

– Крім аеропортів, які діють практично в кожному місті, варто звернути увагу на реабілітаційні центри. Знаю, що зараз уже український медперсонал почав співпрацювати з норвезьким з приводу того, як реабілітувати після травм і якщо людині поставлено протез. Вважаю, це вже є дуже актуальним, а після закінчення війни тим більше.

Наступне – заводи з переробки сміття. Тут прекрасно налагоджена система сміттєпереробки. Норвегія акцентує увагу на цьому останніми роками. Що це, як не майбутнє наших з вами дітей?

Будинки престарілих, а також будинки допомоги, як норвежці їх називають. Хочеться, щоб у людей була гідна старість, щоб у когось був на них час. Особливо це стосується самотніх.

А будинки допомоги – це будинки з медперсоналом, де іноді можна залишати, наприклад, дітей з діагнозом, або з інвалідністю (діти, дорослі). Це робиться для того, щоб батьки могли трохи відпочити. Кілька днів на місяць – це нормально.

А ще необхідно вирішити проблему з бездомними тваринами, як це робиться в Норвегії. Переконана, що мої теперішні земляки допоможуть Кіровоградщині.