Вона – Лєна. Їй 25

09:56
979
views

Під час соціального експерименту в дворі я спочатку намагалась роздавати сусідам яблука, а потім почала кричати в порожнечу: «Допоможіть!» Вибігла дівчина – миттєво, налаштована когось лупцювати. Заспокоїла її, розговорила.

ЗСУ. Піхота. З 2016-го до 2020-го служила. Тобто нас захищала. Не захотіла фотографуватися та називати прізвище. Має право. Але на декілька питань відповіла.

– Я пішла на війну, на фронт, коли мені було 19. Бо я патріотка. Тільки школу закінчила.

– Патріоти всі…

– Не всі. У 20-му році до нас прийшло багато людей, хлопців, які старші за мене, питаю: «Чого прийшли?» Вони кажуть: «Платять нормально». А це ж піхота! В артилерії – може бути. А тут – тет-а-тет з окупантами. Нас між собою називають «Рота 200». Це ті, хто йдуть за грошима. Я кажу хлопцям: Ваші гроші нікому не треба, якщо загинеш…»

– Чим ти там займалася? Які були твої обов’язки?

– Перша посада – радіотелефоніст. Потім, завдяки гендерній рівності, я стала помічницею гранатометника. Останній рік служби – навідник БТР-4.

– Як на це відреагувала родина?

– Дуже добре. Я їх до цього готувала півтора року. Батько й мати мене зрозуміли. Мама спочатку хвилювалася – це природно. А коли з початком повномасштабної війни батько пішов воювати… Чоловік мене не пускав. А коли батько отримав серйозне поранення, його лікарі витягли з того світу, мама все зрозуміла й прийняла.

– Чоловік також на фронті?

– Так. Але мене вже не відпустив туди. Воює за всіх нас.

– У тебе така гарна українська мова. Звідки ти родом?

– З Харкова. Можу говорити російською, але не тепер. Мені навіть соромно, наскільки добре я знаю російську.

– Рідні на Харківщині. Як вони там?

– Повна с…ка…

– Перемога буде за нами? Мені важливо від тебе це почути.

– Звичайно! Інакше ніяк! Якщо ми, народ, за добу зібрали 352 мільйони, тут ніяк інакше. Тільки за нами перемога! І, вибачте, русні – п…да!

Previous articleТам, де затишно
Next articleСин двох матерів
Заступниця головного редактора «УЦ». Родом з Донбасу, з шахтарської родини. Кіровоградщина - історична батьківщина. З вчителюванням не склалося, з журналістикою «потоваришували». Люблю і вмію слухати мудрих людей. І писати про них.
SHARE