Усе починалося з безплатного супу

13:18
174
views

У посібництві агресору підозрюють керівницю ПрАТ «Олександрійська фабрика діаграмних паперів» Ларису Ковальчук. Йдеться про постачання продукції підприємству, пов’язаному з російським ВПК і розташованому в окупованому Криму.

 

У прокуратурі Кіровоградської області стверджують, що та продукція знадобилася росіянам, щоб виготовляти топографічні карти для угруповань, які воюють проти ЗСУ на південному фронті. Обвинувальний акт стосовно Лариси Ковальчук передано в суд. Але фігурантка встигла сховатися в росії. Коли дременула – ніхто не каже. Повертатися, мабуть, не збирається. Так що судитимуть її заочно.

Коли наші правоохоронці виявляють черговий російський слід в українській економіці, хочеться вигукнути: знайшли сокиру під лавою! Бо заводів і фабрик, пов’язаних з росією, у нас тисячі, і це ніколи не було ні для кого секретом. Правда, немає точного числа цих підприємств – мабуть, їх по-різному рахують. Два роки тому «БізнесЦензор» у партнерстві з аналітичною системою YouControl з’ясував, що, згідно з російським реєстром юридичних осіб, в Україні працюють 104 філії російських компаній, і зауважив, що це – не єдиний наш зв’язок з агресором. Бо, за даними Єдиного державного реєстру України, 2020 року в Україні працювало майже 13 тисяч компаній, які мали російських засновників або бенефіціарів. Проте у лютому нинішнього року «Дзеркало тижня», посилаючись на платформу відкритих даних Опендатабот, повідомило про 41 акціонерне товариство, частки яких належать росіянам. Тим часом кропивничанин Павло Лісниченко, учасник програми Interlink Academy Fellowship ( фінансується Німеччиною), у липні минулого року нарахував на Кіровоградщині 83 діючі компанії, які мають зв’язки з окупантами.

Після повномасштабного вторгнення росії ці підприємства стали предметом підвищеної уваги правоохоронців. У тому числі ПрАТ «Олександрійська фабрика діаграмних паперів». У жовтні 2022 року суд арештував кілька його автомобілів та земельних ділянок, а також 91,2 відсотка акцій, які належать закритому акціонерному товариству «Фабрика диаграммных бумаг», зареєстрованому в російському Бєлгороді.

Публікуючи інформацію про російські компанії в Україні, «БізнесЦензор» зауважив, що «російське коріння бізнесу само по собі не є злочином. Частина зазначених підприємств, які займаються виробництвом і експортом своєї продукції, посилюють економіку України». Про це веде мову й дехто з керівників підприємств Кіровоградщини, чиї активи належать росіянам. Наголошує, що чужинці заволоділи акціями згідно з українськими законами. Розповідає про допомогу підприємства місцевій громаді та ЗСУ. Щоправда, керівництво ПрАТ «Олександрійська фабрика діаграмних паперів» таких заяв не робило.

Власністю росіян це підприємство стало у жовтні 2013 року. Віктор Гурецький, який очолював фабрику з 1994 року, вийшов на пенсію. Його на посту директора замінив Віктор Ковальчук – представник російського закритого акціонерного товариства «Фабрика диаграммных бумаг», яке має подібне виробництво в Бєлгороді. Денис Ковальчук, батько Віктора Ковальчука, – директор бєлгородської фабрики і бенефіціар усього бізнесу. Ковальчуки – вихідці з Олександрії. Лариса Ковальчук – одна з них. Вона – дружина Віктора Ковальчука, мати Дениса.

Невдовзі після купівлі акцій олександрійської фабрики Віктор Ковальчук дав широке інтерв’ю сайту «Правдоруб». Нарікав на жалюгідний стан придбаного підприємства, на неспроможних пенсіонерів-управлінців, які дісталися «в спадок» і яких довелося звільнити. Похвалився, що погасив двомісячну заборгованість із зарплати, що за свій кошт годує працівників безплатними обідами, що з Бєлгорода вже надійшли перші партії сировини. Обіцяв вивести олександрійську фабрику на світовий рівень і платити працівникам по тисячі доларів щомісяця.

У кого саме куплено акції олександрійської фабрики, Ковальчук не розповів. Та це, мабуть, зараз і не важливо. Хоча, якби знайшовся інвестор не з росії, усе було б по-іншому.