Над чим працюєте, Майстре?

Продовжуємо рубрику, в якій наші земляки, представники різних кіл творчої інтелігенції розповідають, над чим вони нині працюють, які мають плани, про що мріють. Сьогодні на запитання відповідають…

Солістка обласної філармонії та ансамблю «Єлисавет-Ретро» Іванна Неділенко:

– Щоб донести юному слухачеві давню українську пісню, наші музиканти ансамблю «Єлисавет-Ретро» залюбки беруться за аранжування. Нас знають всі діти області й міста, та й з дорослий глядач теж.

Зараз, у період літніх канікул, дитяча філармонія бере активну участь у позашкільних заходах, концертах, де виконуються сучасні українські пісні. Так пісня «Ой у лузі червона калина» з початку війни була заспівана разом із школярами більше сотні разів. Малеча також полюбляє приводити на наші концерти своїх батьків, серед яких немало військових, і вони так само мають можливість відчути домашній затишок і культуру свого народу.

Моя мрія – дарувати їм і надалі своє мистецтво.

В. о. директора Олександрівського краєзнавчого музею Василь Білошапка:

– Працюю над реалізацією різних краєзнавчих проєктів. Готую до друку нову редакцію видання «Олександрівщина – київські ворота Кіровоградщини». Тут буде коротка інформація про громаду, старостинські округи, багато фотографій, символіка населених пунктів.

Всім відоме ім’я краєзнавця Володимира Ястребова. В його роботах можна знайти багато чого цікавого. Проте більша частина Олександрівщини в той час входила до Чигиринського повіту Київської губернії. Довго не міг з’ясувати, чи було щось подібне про наш край. Виявляється, було! В Кракові 1880 року опубліковане дослідження секретаря польського письменника Міхала Грабовського, брата відомого діяча білоруської культури Рамуальда Підберезького Андрія (Анджея) Підберезького, який жив в Олександрівці) «Матеріали до демонології українського народу. З оповідань народних в Чигиринському повіті». Книжка знайшлась в цифровій бібліотеці Мюнхенського університету і написана польською мовою. Нині пробую перекласти окремі фрагменти з розповідями наших пращурів про русалок, перелесників, домовиків тощо. Можливо, колись вийде книжка з доповненнями пізнішого часу. Умовна назва «Такі дива у нас творились».

Займався реекспозицією в музеї історії села Розумівка, що став філією Олександрівського краєзнавчого музею. Тут з’явилася експозиція про Миколу Скляра (Чорного Ворона) та інших холодноярців, поменшало Раєвських. Створив експозицію про сусіднє з Розумівкою село Миколаївку, зниклі села Стремещина та Капітанівка купців Бондарєвих.

Вийшли мої нові статті в «Енциклопедії сучасної України». Тепер їх 46. Щороку продовжую готувати «Збірку праць Олександрівського краєзнавчого музею». Минулого року був 21-й випуск.

Всі ми мріємо, щоб закінчилась війна, повернулись живими і здоровими наші захисники. Я народився в Донбасі, а тепер місто Авдіївка, де я виріс, в руках окупантів, майже зруйноване. Поїхати на могили матері і бабусі немає змоги… Та й чи вціліли вони…

Мрію про нову, квітучу Україну, де буде життя не гірше, ніж в Європі.

Викладачка музичної школи №3 Олександра Дойжа:

– Гайда… дуда…волинка… Здавалося б, звучання цього древнього інструменту має бути примітивним, суто автентичним. Я ж вирішила спробувати «вичавити» з нього свіжий коктейль різноманітності й широкої палітри жанрів. Так виникла ідея грати популярні твори класичної та сучасної музики. На попурі з українських творів, світових хітів я побачила позитивні відгуки слухачів. Тому експериментую далі. Адаптувала для інструмента «Пасакалію» Георга Генделя – твір, який грається в різних викладеннях та різними инструментами, зацікавилась славетним «Ноктюрном» Арно Бабаджаняня та популярною нині композицією гурту Secret Garden.

Цього року сталася подія, яка є для мене визнанням важливості моєї щоденної праці. Пишаюсь тим, що стала частиною «музичної родини» – оркестру народних інструментів музичної школи № 3. Керівник колективу – викладач, скрипаль, композитор Сергій Щербина створив блискучо-сучасну обробку української народної пісні «Ти до мене не ходи», де яскраво звучить партія моєї гайди. Прем’єра з успіхом відбулася в концертній залі школи. Впевнена, волинка з таким складом оркестру лунає вперше не тільки на Кіровоградщині, а й в Україні. Для мене особисто грати з «живими» музикантами-інструменталістами – це здійснена мрія!

А ще я мрію про поширення інструменту в нашому місті. І йду до цієї мети. Так в музичну школу №3 запрошуємо діток, які будуть навчатися грі на такому рідкому незвичному інструменті. А широкі можливості гайди-волинки я демонструю своєю діяльністю.

Фітнес-консультант Олександр Шаповал:

– Тем, над якими я працюю, багато.

Основна – це проєкт «ДРУГА МОЛОДІСТЬ», який я розпочав ще в ковідну епоху.

Ціль його – розробити методику, яка дасть можливість людям після 40, 50, 60 років підтримувати на належному рівні стан власного тіла, нівелювати або звести до мінімуму вікові проблеми.

Також працюю над книгою – посібником з гирьового фітнесу, яка дасть можливість тренуватися людям незалежно від віку та місця проживання.

Плани великі, але ця клята війна все порушила.

Нині я працюю «вільним художником» і формую нові думки. Можливо, пізніше їх опишу, але ціль маю дуже благородну.