«Відчувалося, що він поруч»

11:05
526
views

– Він завжди прагнув першості, – каже жителька Олександрії Карина Осіпова про свого чоловіка Андрія, загиблого під Бахмутом 1 травня 2023 року, посмертно нагородженого орденом «За мужність» III ступеня.

З офіційної біографії Андрія Осіпова. Народився 3 липня 1989 року в Олександрії. Закінчив загальноосвітню школу № 17, ПТУ № 7. В технічному університеті вивчився на інженера. Працював на будівництві, брав участь у реконструкції парку Шевченка. 2021 року одружився.

– Ми познайомилися 2019 року, – розповідає Карина. – Це сталося на весіллі. Виходила заміж моя подруга, Андрій був боярином. Ми сподобалися одне одному. Андрій привабив харизмою. Почали спілкуватися. Я дізналася, що Андрій в дитинстві залишився без матері. Його і старшого брата, Сашка, виховував батько. Я не розпитувала Андрія про матір детально, це – болісна для нього тема. З того, що розповів, знаю, що у їхній сім’ї ідилія була. Втративши матір, хлопці допомагали батькові вести домашнє господарство. Батько навчив їх і бджолярству. Я теж бувала на їхній пасіці. Андрій був творчою натурою. Самотужки опанував гітару. У студентстві грав у складі гурту. Коли ми познайомилися, Андрій працював адміністратором в ресторані в Олександрії, збирався за кордон, де бував раніше – працював на будівництві. 2021 року одружилися. Того ж року народилася дитина, хлопчик. Назвали Матвієм. Схожий на тата. Такі самі карі очі, така сама постава. Характером теж вдався в Андрія. Матвій іноді мене не слухається, а тато для нього авторитетом був. Хотіла, щоб чоловік завжди поруч був, та почалася повномасштабна війна, і він виявив бажання захищати нас, країну. Казав: «Якщо сидітиму тут, вони прийдуть сюди». Мобілізували його в червні 2022 року. У мене сльози наверталися на очі, коли проводжала до ТЦК. Андрій тримався і мене заспокоював.

За словами Карини, Андрій у мирний час навантажував себе фізичними вправами. Це знадобилося на військовій службі. Спочатку пройшов підготовку в частині у Житомирській області. Потім – навчання у Великій Британії. Служив у десантно-штурмових військах, гасло яких – «Завжди бути першими». Карина каже, що Андрій і був таким – прагнув першості у всьому.

До того, як потрапити на фронт, Андрій кілька разів приїздив додому – на день, на два. Це були щасливі дні. З фронту телефонував не так часто, як раніше. Бувало, і по кілька днів не було з ним зв’язку. Дружина напереживалася…

– А коли виходив на зв’язок, запевняв, що у нього все нормально. «Сонце моє, ти розкажи, як ви, – просив. – Як малий?» Ми так одне одного називали: сонце моє. Я розповідала, що Матвій нові слова засвоює, а ходити він навчився, коли ще тато біля нас був. Та й коли чоловік воював, відчувалося, що він – поруч. Щодня скидала йому фото, де я й Матвій. Спочатку не хотіла цього робити. Думала, чоловікові на війні буде неприємно дивитися на нас, усміхнених. Він заспокоїв: «Навпаки, це мені додає сили». Про свою контузію Андрій мені не розповів, хоча я, розмовляючи з ним, здогадувалася. Про це дізналася від його побратимів. Хлопці на похороні були, але я мало що пам’ятаю про той день. На дев’ять днів хлопці знову приїздили, тоді ми й поспілкувалися. Вони привезли прапор, з підписами, повісила його на стіні. На сорок днів приїздив побратим, який витягнув мертвого Андрія з місця загибелі.

Матвієві – третій рік. Він сам почав ставити запитання: «Де тато?» Вона пояснила: «Тато на небі. Захищає нас з неба».

Важко без нього. Не хочу вірити, що його нема. Простіше думати, що він – на війні, з побратимами, нас захищає. Матвій, буває, грається і розмовляє з татом на фотографії.

На завершення розмови з Кариною – прохання розповісти про дитячий майданчик, зведений нещодавно в Олександрії за її кошт.

– Отримавши від держави компенсацію за втрату чоловіка, я купила квартиру. Почали з Матвієм там обживатися. Якось він каже: «Мамо, хочу на гірку». Тобто малому захотілося дитячого майданчика. А в будинку багатенько дітвори проживає. І вирішила я подарувати дітлашні гарний майданчик. Звернулася до міського голови Сергія Кузьменка, він підтримав. 3 липня, у день народження Андрія, майданчик відкрито. «Від батька для сина Матвія та місцевих дітей», – написано на вивісці.