Дружна «центрівська» родина

Цей заклад у Кропивницькому було створено в 2011 році за ініціативи батьків дітей з інвалідністю. Починалося все з однієї групи і декількох спеціалістів. Спектр послуг розширювався, збільшувалася кількість дітей та співробітників, додавалися площі приміщення колишнього дитячого садка. Сьогодні КЗ «Кропивницький міський центр комплексної реабілітації та надання соціальних послуг для осіб з інвалідністю» Кропивницької міської ради має 3 групи дітей, багато реалізованих проєктів та безліч ідей.

Центр працює з 8 до 18. Власний автобус щоранку збирає вихованців по адресах домівок. Так само ввечері розвозить. Красиво, сучасно, затишно. На території центру чудовий ігровий майданчик, є сад і навіть город – все для дітей. Дітки тут з різними діагнозами, є з комплексними порушеннями. І це діти, які потребують захисту і особливої уваги.

– Інвалідність не має соціального статусу, – говорить директорка центру Лілія Місюня. – Від цього ніхто не застрахований. Дітки з вадами можуть бути в родинах здорових, освічених людей, які займають високі посади. Дорослим треба реалізовуватися, працювати. Щоб їм допомогти, ми додатково створили центр денного перебування, куди приймаємо діток, яких не можуть взяти у звичайний садок або школу.

Центр росте й розширюється. Тут створено відділення психолого-педагогічної реабілітації. Це коли дитинка відвідує інклюзивний клас або спеціальну школу, а паралельно в центрі отримує реабілітаційні послуги. З нею працюють психолог, дефектолог, логопед, масажист. Займаються ЛФК. Тут навіть є соляна кімната

Відвідувати центр можна до 18-ти років. Фахівці допомагають вихованцям набути основних соціальних навичок, вдосконалити їх, щоб вони могли використовувати їх в своєму житті. Це, наприклад, елементарне вміння зав’язувати шнурки або застібати ґудзики, наливати чай, доглядати за кімнатними рослинами. Тут розширюють світогляд вихованців. Їх возять на екскурсії до музеїв, бібліотек, вони проводять час у дендропарку, виїжджають на Хутір «Надія».

– Щоправда, на жаль, така соціалізація дітей з інвалідністю неоднозначно сприймається суспільством. – Лілія Місюня розповіла, що одного разу для поїздки до музею скористалися тролейбусом. – Чого ми тільки не наслухалися від пасажирів! – згадує директорка центру. – Їм заважали наші діти. Ми намагаємося адаптувати наших вихованців до суспільного життя. А треба, мабуть, суспільство виховувати.

Коли почалася велика війна, центр на якийсь час став прихистком для переселенців. Тоді всі дитсадки та школи приймали людей, які транзитом їхали через наше місто. В центрі реабілітації розміщували людей з евакуаційних поїздів. Згодом заклад відновив роботу, тому що вихованці та їхні родини також потребували допомоги. За кордон виїхало небагато кропивницьких сімей, та більшість з них потім повернулися додому.

– У нас з’явилося багато дітей з числа ВПО, – розповідає Лілія Місюня. – Зараз у нас 23 дитини цієї категорії. Взагалі за списком у нас 158 дітей. Вони не всі одночасно відвідують наш центр. Хтось ходить на реабілітацію, хтось в центр денного перебування.

Відомо, що міжнародні організації звернули особливу увагу на внутрішньо переміщених осіб. Багато різноманітних місій запропонували свою допомогу. Не обійшли вони і Кропивницький центр комплексної реабілітації та надання соціальних послуг для осіб з інвалідністю.

– Звернувши увагу на дітей з числа ВПО, міжнародні організації їх не виокремлюють, а допомагають нашому центру взагалі, – зазначила директорка. – Замінили вікна, купили бойлери, кулери, постільну білизну. Дякуючи їм ми закрили деякі наші запити.

Почалася активна співпраця з організацією ЮНІСЕФ та її партнером – благодійним фондом «Безпечне майбутнє». Саме завдяки їм розширився спектр соціальних послуг, які надає заклад. Зокрема, було відкрито центр денного перебування. Він дещо відрізняється від того, який вже існував. Новостворений центр можуть відвідувати діти з числа ВПО та інші категорії.

– Був такий випадок. Мама-переселенка з Херсону влаштувалася на роботу в супермаркет. Десятирічну дочку не було куди діти. Сама вдома боялася залишатися, і жінка була вимушена брати її з собою на роботу. Дитина весь день сиділа на складі магазину. Це не поодинокий випадок, – розповіла Лілія Валеріївна.

Щоб допомогти таким родинам, і було створено центр денного перебування. «Безпечне майбутнє» в своїх кращих традиціях облаштувало кімнату, взяло на себе підтримку вихователів, які займаються з дітками. Слідом за ВПО сюди стали звертатися малозабезпечені сім’ї, ті, що опинилися в складних життєвих обставинах, багатодітні.

За час війни центр став учасником декількох програм, підтриманих міжнародними партнерами. У співпраці з ЮНІСЕФ співробітники міського центру пройшли навчання й отримали сертифікати фахівців з раннього втручання. Завдяки цьому незабаром буде запроваджено нову послугу. Суть її в наступному. Новонароджені діти можуть мати ризик отримати інвалідність. Щоб цього уникнути, фахівці працюють з родинами, навчають їх, як себе поводити, як організувати простір для дитини, на що звертати увагу, які проводити заходи, куди звертатися, аби уникнути інвалідності дитини в майбутньому. Подібні відділення вже працюють в Україні і мають позитивні результати. В нас це буде вперше. Майже все готово до відкриття. Необхідне обладнання закупив БФ «Безпечне майбутнє».

– Ми дуже вдячні «Безпечному майбутньому» за співпрацю. Пощастило мати такого партнера, – зауважила Лілія Місюня. – Разом з ЮНІСЕФ дарують набори канцтоварів для дітей, спортивний інвентар, рюкзаки, павербанки. Купили меблі, оргтехніку, інклюзивну гойдалку. Відгукуються на наші запити, що завжди важливо для діток з інвалідністю, а під час війни тим паче.

Лілія Валеріївна вважає, що кропивницький центр – приклад для інших громад: як треба і як правильно розширювати соціальні послуги для дітей та їхніх батьків. Зараз співробітники закладу роблять аналіз потреб – опитують батьків дітей з інвалідністю, які ще послуги їм потрібні. Наприклад, чи потрібен супровід при інклюзивному навчанні. Не асистент вчителя, а соціальний працівник, який допоможе в гардеробі, їдальні, відвідати туалет, перевезти на візочку в інший кабінет. Очікують на думку батьків.

ЮНІСЕФ спільно з українським урядом розробив та запроваджує мінімальний пакет інтегрованих соціальнихпослуг для дітей у громаді. Їх вісім, і ця послуга в тому числі. В планах – забезпечення тимчасового відпочинку для батьків, які виховують дитину з інвалідністю. Зважаючи на те, скільки важливого і корисного вже реалізовано, немає сумніву, що й така послуга незабаром надаватиметься у Кропивницькому.

Центр – це родина. Родина, яка має півтори сотні дітей з інвалідністю. Дружня, стійка, мудра. Співробітники, батьки і діти називають цю родину «центрівською», все роблять і долають разом. І дітей тут називають нашими. Нехай вони будуть нашими для всіх і кожного.