Привід поспілкуватися з керівництвом Кропивницького ВКГ був такий: водопровідну мережу міста нещодавно оснащено ще двома регуляторами тиску. Що це за пристрої і який від них ефект, розповіли очільниця господарства Валентина Давидчук і головний інженер Олександр Атрощенко.
Передусім посадовці ВКГ нагадали про особливості рельєфу Кропивницького: різниця між найвищою і найнижчою точками становить близько сімдесяти метрів. Це спричиняє нестабільний тиск у водопровідній мережі, зокрема на лівобережжі, куди вода поступає переважно самопливом. Інший фактор нестабільності тиску – різні обсяги споживання води в різні години доби. Уранці воно – максимальне, вночі – мінімальне.
– Раніше подача води в лівобережну частину міста регулювалася засувкою, оснащеною датчиками тиску, – розповів головний інженер. – Засувка переставала виконувати свою функцію, коли припинялося електропостачання чи зникав доступ до Інтернету. Наслідки цих перебоїв люди спостерігали в своїх помешканнях: вода то ледве бігла з крана, то вилітала з великим напором. А високий тиск призводить до поривів зношених труб. Також ми вдавалися до регулювання тиску звичайними засувками, призначення яких – перекриття води. У Кропивницькому цих засувок – тисячі, і регулювати ними тиск – незручно. До того ж, вони швидко зношуються, якщо не повністю перекривають воду. Проаналізувавши становище, ми дійшли висновку, що треба встановлювати механічні регулювальні клапани, які самостійно вирівнюють тиск і не залежні від електропостачання й Інтернету. Спочатку встановили їх два, а нещодавно – ще два.
Поговорили й про стан водопровідних труб, про їх ремонти й заміну.
– У місті – близько 900 кілометрів водопровідних труб, – розповіла Валентина Давидчук. – Близько вісімдесяти відсотків – труби, терміни експлуатації яких давно вийшли. З чавунними – проблем менше, ніж зі сталевими. Чавунні рве переважно навесні та восени, тріскаються внаслідок різких перемін температури. Сталеві ж, які мали служити двадцять років, а служать п’ятдесят, – просто діряві. Ми склали графік заміни труб на два роки. Щороку замінюємо від чотирьох до восьми кілометрів. Зараз завершуємо санацію півкілометра труби вздовж набережної Інгулу, від Острівської до Центрального ринку.
– Тобто прокладаємо 350-міліметрову пластикову трубу всередині 500-міліметрової сталевої, – пояснив Олександр Атрощенко. – Зробити це було б нескладно, якби труба була прямою. А там – суцільні повороти. Поряд пролягають каналізаційні колектори, кабелі. Доводиться і різати, і копати. Спеціально для нас знижено рівень води в річці, щоб відійшли грунтові води, не заважали працювати. Поступово замінюючи трубу, продовжуємо подавати воду. Не можна ж людей залишити без води на два місяці!
– Замінюємо й в інших місцях, – продовжила Валентина Давидчук. – На найбільш аварійних ділянках – по двадцять, по тридцять метрів за раз. Буває, люди просять: «Замініть квартальний трубопровід на нашій вулиці, трубу самі купимо». Відгукуємося, замінюємо. Але не вистачає сил, працівників. Багатьох працівників ОКВП «Дніпро-Кіровоград» мобілізовано на військову службу. Тільки з кропивницького ВКГ служать тридцять п’ять, шестеро загинуло. Є у нас вакансії. Дванадцятьох працівників потребує служба водопостачання. Нам закидають: мовляв, вода тече вулицями, а водоканал не усуває поривів. А ми не встигаємо вчасно їх усувати, бо не вистачає працівників.
Також Валентина Давидчук торкнулася питання про культуру споживання води. Мова – про те, що законом «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено обов’язкове встановлення загальнобудинкових лічильників, навіть якщо всі квартири будинку – з окремими лічильниками. Нерідко обсяг води, зафіксований загальнобудинковим лічильником, перевищує суму обсягів, про які повідомляють власники квартир на підставі показників своїх водомірів. Заплатити за різницю закон зобов’язує власників усіх квартир порівну. А якщо в кого нема квартирного лічильника – той мусить заплатити всю різницю. Обласна рада ще торік звернулася до уряду й парламенту з проханням вилучити із закону цю норму, але безрезультатно.
– Норма діє, – наголосила очільниця ВКГ. – І треба розуміти: вода, яка зайшла в будинок, має бути оплаченою. І якщо хтось дуже хитрий гальмує лічильник магнітом, то за нього заплатять сусіди.
Роль молоді в місцевому самоврядуванні: аналіз і перспективи