Когнітивний дисонанс

З нульових років цей діагноз ментального стану людини широко використовується не лише психологами, а й аналітиками, експертами та журналістами. Якщо не влазити в нетрі психології, то когнітивний дисонанс (КД) – це добре знайоме більшості людей почуття дискомфорту (нерозуміння, роздратування, несприйняття), коли реальність не відповідає очікуванням, принципам або переконанням.

Наше життя під час війни – суцільний когнітивний дисонанс. Незважаючи на абсолютну впевненість істориків, що війна – природний стан людства, для будь-якої адекватної людини це не так. Усі події, які супроводжують війну, спричиняють гострий фізичний і ментальний дискомфорт. Уникнути його можливо лише з припиненням воєнних дій, але оскільки від нашого з вами бажання мало що залежить, то нам – громадянам країни, залученої у війну, залишається лише якомога швидше адаптуватися до її реалій.

Ми майже звикли до багатогодинних повітряних тривог, до очікування прильотів, до звуків вибухів і тріскотіння шахедів, до темряви й холоду, до чоловіків на милицях та протезах, до облич і говірки нових жителів наших міст, до щотижневого похорону. Вже не викликають сплесків емоцій ні щоденні зведення про бойові зіткнення, ні виступи президента, які замінили «На добраніч, малюки». Однак нас буквально щодня трясе від неочікуваного дисонансу, від нескінченного потоку новин та подій, які не вписуються навіть у вельми умовні межі воєнного життя країни.

Всеукраїнське позорище з МСЕК. Затримали мільйонерку Крупу у Хмельницькому, уся країна зойкнула, побачивши її будинок, який більше нагадує сховище банку. Навіть влада відреагувала – вирішила розігнати ці комісії. Але й коневі зрозуміло, що діяла (і діє) ціла система, до неї входять працівники ТЦК, медики, посередники, юристи, судді. Вони вже заробили свої мішки з готівкою. А є ще їхні безпосередні керівники – у міноборони, у МОЗі, у мін’юсті. Підніміть руку, хто вірить, що міністр Ляшко про це нічого не знав. Можете опустити, пане прем’єр-міністре.

Чому одні українці віддають із жебрацької пенсії чи зарплати 100 – 200 грн на дрони для державної армії, а інші отримують сотні тисяч, оформляють пенсії у 40 років та фіктивні інвалідності на паперовій роботі? Чому батько важко пораненого під Бахмутом хлопця сам іде воювати через те, що сина вже нема за що лікувати? Нікому не спало на думку обмежити хоча б на час війни дико несправедливі виплати нардепам, суддям та прокурорам? Невже боїтеся, що вони всі дружно звільняться? Та ні за що!

Вулицями міста стало складно пройти – геть все заставлено машинами. За три роки війни їх стало разів у п’ять більше. На тротуарах стоять новенькі сараї-позашляховики – на дорозі не вміщуються. Чиї це тачки? Тих, хто зараз в окопах чи танках? При цьому у соцмережах наші бійці постійно звертаються до земляків: допоможіть з машиною, допоможіть з ремонтом, допоможіть з зимовою гумою – авто реально рятують наші життя! Дисонанс, одначе.

Ще більший дисонанс викликає телевізійний ефір, де після новин про чергові прильоти та жертви йде реклама з мармизами щасливих ідіотів та чайками-переключайками.

До речі, а як ви поставилися до Вовиної тисячі? З іронією? Та то ви ще арифметикою не займалися. На думку омбудсмена Лубенця, у країні мешкає 35,8 млн українців. Тобто знадобиться максимум 35,8 млрд грн. Максимум – бо отримають не всі. Дехто вже отримав. Так, менеджмент нафтопереробної компанії «Укртатнафта» звинувачують у привласненні понад 5,8 млрд грн через махінації з постачанням палива. А СБУ та Міноборони несподівано виявили розкрадання 1,5 мільярда гривень на закупівлі снарядів. Ще три-чотири позиції – і сума розданого зрівняється із сумою вкраденого. Як відчуття? Тільки когнітивний дисонанс чи когось прибити хочеться?

Втім, на тлі цієї, м’яко кажучи, дивної роздачі виникає одне припущення: а якщо таким чином наша держава перевіряє можливість проведення електронних виборів у країні? Змогли зареєструватися задля тисячі гривень, отже, зможете й проголосувати. Недешева, проте, перевірка. Особисто я відчуваю якийсь дискомфорт. А ви?