За межу

«Таже він мене трохи не вбив. Та ще й на моїй межі!» – «То моя межа». Так дискутували у цісарському суді Іваниха й Грицько з оповідання Леся Мартовича «За межу». І як їх не згадати у зв’язку із суперечкою, яка нещодавно виникла між Кропивницькою міською радою з одного боку та Соколівською, Катеринівською й Первозванівською, з іншого! Конфлікт стався несподівано, як і в оповіданні Мартовича, де багато років  «сварні ніякої не було», «а тепер тісно, дуже тісно стало». 

Загальна площа спірної території – близько 860 гектарів. За версією сільських рад, ці землі в них свавільно хоче відібрати міська. А там заявляють, що чужого їм не треба, що вони відстоюють законні межі міста. З позиціями обох сторін можна ознайомитися на офіційних сайтах. Викладено їхні аргументи мовою, не дуже зрозумілою пересічним громадянам, в інтересах яких і ведеться боротьба. Але зводяться  вони до простого: хто першим легалізував своє бажання володіти землею, тому вона й належить. Золотошукачі з творів Джека Лондона називали це «забити пакіл».

У Соколівській сільській раді переконані у своїй першості. І пояснюють: після 2020 року, внаслідок децентралізації, у власність Соколівської сільської ради перейшли землі за межами підпорядкованих їй сіл, раніше ці території належали державі. Серед них – і сто гектарів, де розташовано кілька заправок й автомагазин. Сільрада зареєструвала ці землі за собою як комунальні, а в договори оренди ділянок внесено відповідні зміни, і орендарі платять за користування не державі, а сільраді. У Соколівській сільській раді наголошують: розширення її території відбулося з урахуванням карти Кіровоградщини, яку 2020 року затвердив уряд як додаток до розпорядження про утворення адмінцентрів територіальних громад Кіровоградщини і на якій чітко вказано, де закінчується місто й починається село.

Таким самим чином розжилися на приміські землі й Катеринівська та Первозванівська сільські ради (їм перейшло від держави по 160 га і 600 га).

А наприкінці березня нинішнього року соколівські чиновники дізналися, що Кропивницька міська рада подала Кропивницькій районній проєкт землеустрою, згідно з яким місту належать і земельні ділянки, право власності на які оформили Соколівська, Катеринівська і Первозванівська сільські ради. Соколівці просили районну раду не поспішати з розглядом цього питання, але марно. Проєкт землеустрою затверджено. Та все ж питання про межі міста Кропивницького остаточно не розглянуто. Це – компетенція центральної влади.

Занепокоївшись можливою втратою територій, до яких уже звикли, соколівські депутати звернулися до столичних інституцій (ОП, Кабмін, Верховна Рада, СБУ, ДБР) з «проханням посприяти у вирішенні питання щодо захисту меж Соколівської сільської територіальної громади».  

У Кропивницької міської ради – своя правда. Там пояснюють, що за основу проєкту землеустрою, затвердженого нещодавно район­ною радою, взято генеральний план міста, затверджений міською радою у вересні 2000 року. Міські чиновники кажуть, що через відсутність меж місто втратило частину землі – їх приєднали собі  ради суміжних територій. У міській раді вважають дії сусідів незаконними. Про це головам сільрад було сказано і на недавній зустрічі у міській раді. А у відповідь – «жодного аргументованого і підкріпленого документами доказу», «натомість лунали емоційно забарвлені виступи і обіцянки чинити подальший супротив». 

І справді, соколівські депутати навіть в офіційному зверненні до столичних інституцій не змогли стримати емоцій. Чого варте визначення дій міської ради як анексія й рейдерство! Чи відомо соколівцям, що анексія – термін з міжнародного права, означає вид агресії – насильницьке приєднання державою території іншої держави?

Утім, міські чиновники в боргу не залишилися, заявивши: «Кропивницька громада потужно об’єдналася, щоб виступити єдиним фронтом проти рейдерських атак на нашу територію. Свою землю ми захистимо – маємо для цього і сили, і бажання!»

Ну навіщо цей пафос? Це ж суто юридична проблема! А якщо знайдуться люди, які сприймуть цей заклик буквально і підуть на сусідів із сапами? Як це зробив Грицько з оповідання Мартовича (принаймні, його в цьому звинувачувала Іваниха: «Бив, ой, бив мене, кілько сам хотів! Сапою. По голові, по крижах, по руках, по ногах, де засяг…»).

Тим часом, минулого тижня, Національна електронна біржа опублікувала оголошення про продаж Соколівською сільською радою ділянки площею три гектари «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об’єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури».  Стартова ціна – 14 мільйонів гривень. Аукціон відбудеться 6 травня.

Віктор Іваненко, «УЦ».