Родина Цуканових видала чергову книжку. Галерея “Єлисаветград”, приватний музей історії Кропивницького “Місто семи імен” продовжує традицію: місто, люди, події. В серії книжок “Люди” – “Колекціонер Юрій Тютюшкін”.
Якщо ви особисто не знайомі з Юрієм Володимировичем, то знаєте світлини з його колекції, без яких не обходиться жодне видання про наше місто. “УЦ” давно і багато писало про Тютюшкіна і його колекції. Саме колекції, бо він збирач не лише фотографій та листівок. З тексту книжки взнаємо, що колекцію історичних цеглин він передав краєзнавчому музею. Продовжує збирати фото каналізаційних люків та візерунків на пеньках спиляних дерев. Каже: “Коли ходите містом, дивіться уверх та вниз”,
На презентації книжки у Цуканових в галереї/музеї зібралися близькі Тютюшкіну люди — ті, кого він запросив. Тепло, щиро. Всім було що сказати про винуватця дружного зібрання. І він дякував всім.
В книжці опубліковано багато фото самого колекціонера і трішки з його колекції. Після спогадів Юрія Тютюшкіна про дитинство, зрілість, роботу, захоплення колекціонуванням опубліковані спогади, публікації в газетах, добрі слова про людину, яка щиро сказала Цуканову: “Дякую, що за життя”.
Без зайвої сором’язливості наведемо те, що опубліковано в книжці від імені Олени Нікітіної. Починається так : “Людина, що дарує минуле”. Наприкінці: “ Щирий. Навіть трішки дивно, що його не цікавить вартість колекції , яку збирав протягом життя. Дивно, тому що багатьох цікавлять гроші. Тютюшкіна цікавить збереження історії. А він має матеріальні свідчення нашої історії. Уявіть: матеріально для нього — це не гроші, це, наприклад, “трикутник”, надісланий з фронту.
Дякую, що наші долі перетнулися. Ми, начебто, з різних поколінь, але знайшли багато спільного. Більше б таких.
Виплати на дитину у 2026 році: що потрібно знати