Геронти правлять світом

Мабуть, з читачів «УЦ» лише ті, кому 50+, знають вислів «гонки на лафетах». Цей, як тепер кажуть, мем стосується 1982-1985 років, коли найвищі керівники СРСР помирали один за одним. За традицією труни з генеральними секретарями до могили біля кремлівської стіни доставляли не на звичайному катафалку, а на гарматному лафеті. А «гонкою» це назвали через гротескну частоту процесій.

Лише тепер стали зрозумілими обов’язкові слова з промов і некрологів про «передчасну кончину» радянських лідерів. У порівнянні з президентом США Дональдом Трампом, який нещодавно відсвяткував 80-річчя, радянські генсеки були хлопчаками. Леонід Брежнєв помер недієздатним у 75 років, Юрій Андропов – тяжко хворим у 69, а безпорадний Костянтин Черненко – у 72 роки. Той період СРСР історики назвали геронтократією (владою старих), а тепер ці слова викликають посмішку.

Уявити кремлівських старців, які грають у гольф разом із Трампом, просто неможливо. Ось хто справжній геронт! Але не він один: президент Бразилії Лула – майже на рік старший за Трампа, Нетаньяху – 76 років, Нарендра Моді (Індія) – 75, Прабово Субіанто (Індонезія) – 74, путіну – 73, Сі Цзіньпіну – 72, лукашенку – 71. Причому всі названі демонструють вельми високу активність. По суті, світом керують літні люди, і, що цікаво, світу це подобається.

Навіть з цих прикладів видно, як змінилася тривалість життя та ефективного функціонування світових лідерів. Більше того, напевно, у найближчі 20 – 30 років біотехнології дозволять істотно збільшити активний вік окремих людей. Тож вологі мрії Путіна про довге життя мають під собою серйозні наукові обґрунтування, але реалізуються, найімовірніше, не у нього, а у Сі або у Трампового наступника.

Давня суперечка про те, що краще для країни – енергія молодості чи досвід старості, сьогодні втратила будь-який сенс. Можна списувати, м’яко кажучи, ексцентричність і непередбачуваність поведінки ДФТ на вік, але почитайте книжки про нього – Трамп завжди був таким! Розум і розсудливість – це не функції віку. Молодість – не недолік, а старість – не гарантія мудрості. І навпаки.

Дійсно, молоді мізки швидше обробляють інформацію, але це суто узагальнення, яке, найімовірніше, не є актуальним. Здатність мислити, аналізувати, приймати оптимальні рішення є абсолютно індивідуальною для кожної людини.

Можна довго розмірковувати над тим, чому мільярди жителів Землі віддали перевагу літнім політикам при владі, або аналізувати, чому українці зупинили свій вибір на молодому дилетанті, але, гарантую, зрештою ніяких, навіть найзагальніших рекомендацій щодо вибору оптимальних кандидатур на посаду глави держави виробити не вдасться. Крім однієї-єдиної.

Найвища влада, обмежена каденцією, надає її володареві великі можливості та відповідальність, але насамперед – саме можливості. А ось безмежна й безстрокова влада неминуче спотворює людину, наділену цим «даром долі». Змінюється буквально все – принципи, логіка, поведінка, зовнішність, навіть хода. Просто погляньте на автократів – на путіна, на лукашенка, на кім чен ина. Справа не у віці, а в психіці, у вірі в своє месіанство. Ці внутрішні зміни неминуче виявляються назовні у вигляді потворності.

Влада має обмежуватися не віком, як пропонує багато хто, а терміном перебування на найвищій посаді. Точніше, не більше ніж двома термінами. Без жодних винятків і хитрощів.

Далі – на прикладі України. Відпрацював Володимир Зеленський сім (чи більше, як Бог дасть) років і все, жодних нових термінів – інакше це вже обман. На кшталт путінських підрахунків.

Вік – не головне. Не має значення, чоловік це чи жінка. Важливі – здатність критично мислити, широкі базові знання, працездатність і елементарна порядність. Все інше – справа ваших симпатій. Або не ваших, але тих, які мають рівні права на існування.