Ні реформи, ні грошей

Головна новина: другий етап реформи медичної галузі України призупинений і його концепція буде відкорегована. Яка сітуація склалася на початку травня у «вторинці» в умовах районної чи сільської медицини, ми з’ясовуємо в розмові з головним лікарем комунального неприбуткового підприємства Смолінська медико-санітарна частина ССР (Смолінської селищної ради) Олександром Фроловим, членом постійної профільної депутатської комісії Кіровоградської обласної ради.

– Ми з вами кілька місяців тому розмовляли про перший етап мед­реформи, і ви були не в захваті. З початку квітня почався другий етап, який стосується вторинної ланки, тобто стаціонарних лікарень, який був призупинений Кабміном. Чому, як ви вважаєте?

– Скажу так, що по тим цифрам, які нам довели, фінансування нашому закладу не вистачає навіть на виплату заробітної плати на рівні 2019-го року.

– Тобто питання про суттєве підвищення заробітної плати навіть по плановим показникам не стоїть?

– Це однозначно, але давайте скажемо більше, що бюджет передбачає й придбання медикаментів. Ви пам’ятаєте, як реформатори попереджали людей, мовляв, не доведи Боже, якщо у вас будуть просити кошти на вату чи марлю – зразу звертайтесь на гарячу лінію? Але цих коштів явно не вистачає, і ми будемо змушені просити людей, щоб вони купували медикаменти та розхідні матеріали. Ми отримали по деяким послугам половину, по деяким менше від затрат, по деяким – 70%. Це про поточну життєдіяльність, але без додаткового фінансування реформи не робляться!

Фінансування вторинної ланки буде йти згідно електронних направлень від сімейних лікарів. Але ця система поки що не запрацювала. Її відтермінували до 10-го квітня, але й на даний час вона не запрацювала. Я вже мовчу про те, що взяли європейські критерії стосовно оснащення, кадрового забезпечення, через це дуже багато лікарень, у тому числі й наша, не змогли підписати пакет тих чи інших послуг.

– Чому?

– Не вистачає кадрового потенціалу, який заклали у вимоги. По нашій лікарні вимагалася як мінімум наявність двох хірургів, реанімації, а це передбачає 5 анестезіологів, тобто реформатори не зробили аналіз кадрового забезпечення всіх лікарень, щоб поступово підготувати кадри, не зробили аналіз матеріально-технічного забезпечення, а зробили європейські критерії. Повірте, що лише поодинокі клініки по всій Україні змогли відповідати умовам і підписати повний пакет послуг.

– Тобто у вас немає державного замовлення?

– Підписані пакети лише на амбулаторно-клінічну допомогу та на стаціонарну допомогу без хірургічних втручань. Ми будемо приймати в поліклініці й будемо на стаціонарі лікувати терапевтичний профіль і хірургічний, який не потребує хірургічних втручань.

– То ж куди мешканці 10-тисячного Смоліно повинні їхати за допомогою?

– У найближчу центральну районну лікарню, тобто до Маловисківської ЦРЛ, яка, до речі, теж не визначена опорною лікарнею. Якщо ви знаєте, на території області визначено 6 опорних лікарень. Найближча до нас опорна – це Добровеличківська ЦРЛ.

– А яка відстань?

– Приблизно однаково, як і до Малої Виски, 43 кілометри.

– Це серйозна проблема для пацієнтів, для хворих, які раніше отримували допомогу на місці?

– Однозначно, але підемо далі. Інфаркти та інсульти передбачають наявність комп’ютерного томографа. Вибачте, але в нас в окрузі його немає – ні в Висці, ні в Добровеличківці. Тобто хворих з порушенням мозкового кровообігу необхідно везти в Кропивницький, де дуже скоро не буде вільних місць. Все одно потрібно буде лікувати на місцях, а в критеріях написано – обов’язкова наявність томографа.

– На первинному рівні за кожну декларацію лікар отримує від держави якусь фіксовану суму. А як на вторинному формується порядок оплати?

– У нас фінансування повинне відбуватися на підставі електрон­них направлень від первинки, і певна сума повинна надходити, в залежності від того, яка допомога надана.

– А якщо цього немає, то ви позбавляєтесь фінансування?

– Ну, так. Але кількість пацієнтів до нас різко скоротилася через карантинні заходи, через відсутність у нас планової допомоги, тому який потік буде в мене в стаціонарі, якщо ми нікого не приймаємо, крім невідкладних? А тих коштів, що обіцяють, не вистачає навіть на заробітну плату, не те що на дезінфікуючі засоби, на медикаменти та інше.

Але і це не все, бо в Державному бюджеті не передбачена навіть зарплата інтернам, тобто тим, хто закінчує навчання в цьому році. Вони цього не врахували.

– І чим це загрожує?

– А тим, що інтерни не будуть отримувати заробітну плату. Це ті, кого називають майбутнім медицини.

– У такій ситуації чи здатні органи місцевого самоврядування, у нашому випадку Смолінська селищна рада, підтримати галузь на належному рівні?

– Про належний я сказати не можу, але в нас є порозуміння та співпраця, розроблена програма муніципальної підтримки медичної галузі, і наші працівники щомісяця з місцевого бюджету отримують 1200-1500 гривень лікарі, 700-800 гривень – медичні сестри. Але ж давайте не забувати, що держава делегувала на місця утримання лікарень, тому місцевий бюджет оплачує нам всю комуналку, а в зв’язку з пандемією виділили 52 тисячі гривень на придбання засобів індивідуального захисту, дезінфікуючих матеріалів. Тобто скільки можуть – вони допомагають, але повірте, що цього недостатньо, і все впирається в обмежені можливості місцевого бюджету.

– З ваших слів виходить, що з державним фінансуванням справи лише погіршуються, а місцеві бюджети дефіцит не перекриють. Що далі?

 – Якщо буде таке фінансування, то я повинен виконувати постанову Кабміну про те, що кількість штатних одиниць потрібно довести до рівня фінансування. Я буду змушений оголосити працівникам про деякі скорочення.

– Ви депутат обласної ради, тому запитання про можливість підтримки з обласного бюджету.

 – Повірте члену постійної комісії Кіровоградської обласної ради. Обласний бюджет і так тріщить, вибачте, але за рік така реформа не робиться, влада чим може – допомагає, але передачу лікувальних закладів у комунальну власність місцевим громадам потрібно було розтягнути на 5 чи 7 років.

– Скажіть щось гарного.

– Гарного? Усім здоров’я, і дотримуйтесь карантину.