Покарання війною

Рабська армія перемогти не може.

М. М. Жванецький

У кожному номері «УЦ» пишемо про тих, хто воює, хто захищає Батьківщину від російської агресії. Це наш професійний обов’язок, який збігається з душевною потребою. Але сьогодні мова піде про інших – тих, хто не воює.

На відміну від минулої великої війни, запитання «А ти чому не в армії?» досить рідко звучить у нашому суспільстві. По собі знаю – якось ніяково спитати, можна образити людину або самому нарватися на грубість. Тому виникають ситуації, коли питальна інтонація раптом різко змінюється на приказну: «В армію його потрібно відправити, на фронт!»

Яскравий приклад – нещодавній груповий злочин на Закарпатті, де троє молодих ідіотів згвалтували 14-річну дівчинку й за рішенням суду фактично уникли покарання. Соцмережі вибухнули обуренням, серед вимог «прибити, посадити, забрати в армію!!!» якось загубилась інформація, що хлопцям усього 14 – 15 років. Так само обурені громадяни не звернули уваги на репліки типу «На якого біса нам в армії це людське сміття?» або «ЗСУ – не в’язниця й не ЧВК “Вагнер”».

Нагадаю, що попередній гучний скандал із зґвалтуванням і відеозйомкою дівчат під наркотою, який отримав у пресі назву «п’яні вечірки в столиці», закінчився врученням 20-річним «гастролерам» з Івано-Франківська повісток військкомату. І знову ніхто не почув голосів фронтовиків про те, що воювати й перевиховувати бовдурів – це зовсім різні речі. Не знаю, чи воюють ці «гуляки», але у в’язниці вони точно своє отримали б.

Не пощадили обурені громадяни й сина великого актора Богдана Ступки – Остапа. Мало того, що Ступка-молодший усе життя перебуває в глибокій тіні свого батька, він недавно примудрився сотворити ДТП, перебуваючи під міцним градусом. Постраждала людина, розбито чужу (припарковану!) машину. І знову народ дуже сумнівається, що володар гучного прізвища отримає покарання, адекватне злочину. І знову лунає клич «На фронт! Там бухати швидко перестане». Запитання «Чи потрібний армії 55-річний Остап?» якось не виникає.

Нагадаю, що в сусідній країні за «п’яну ДТП» зі смертельним наслідком відбуває ув’язнення володар не менш відомого акторського прізвища Михайло Єфремов.

Втім, чи так уже й не правий наш категоричний народ? Уявіть собі ситуацію, що наші законодавці напружили мізки (важко уявити, розумію) і ухвалили закон, за яким громадянин, який отримав термін (крім особливо тяжких злочинів), може звернутися з проханням до президента направити його в армію та відкласти виконання покарання на період служби в ЗСУ. А після повернення (або комісування) надати суду право переглянути покарання, скажімо, зробивши його умовним. Як казали років 80 тому, заслужити прощення в бою. Варіант, як гадаєте? Звичайно, у цьому є щось від «пригожинської амністії для зеків», ну так закони війни однакові для всіх.

І насамкінець – не про злочинців, а про більш-менш нормальних людей. А конкретніше – про конфлікт народних обранців обласного масштабу. Так ось, шановні голова облради Сергій Шульга та екс-нардеп Олександр Горбунов, ваш земляк, який зараз воює неподалік від Авдіївки, пропонує вам помінятися місцями на місяць з колегами, які перебувають у діючій армії, – Дмитром Ліньком та Андрієм Яровим. Не наводжу його пропозицію дослівно – там багато образливих слів, найкоректніші з яких «здорові бики», але суть, я думаю, зрозуміла і вам, і читачам. Якщо, звичайно, не тримаєтеся двома руками за крісла, намагаючись уберегти свою дупу. На мій погляд, відпочити від війни Дмитру та Андрію, підмінивши вас на якийсь час, зовсім не завадить.

Впевнений (сподіваюся, не тільки я), не можна карати армією навіть дрібних злочинців або просто йолопів. Можна – громадськими роботами: мити сортири, виносити горщики, копати, прибирати вулиці. Це – для них.

А ось вам свіжа ранкова картинка – в тему. Виходжу з дому й просто під воротами – група галасливих таксистів, які п’ють каву. Чую фразу: «Воюють лише лохи – і в нас, і в них! Або ті, хто не зміг відмазатися».

Та ні, хлопці, сильно помиляєтесь…