В Австрії добре, але вдома краще

Вже скоро рік, як дочка моєї подруги мешкає в Австрії. Ми завжди цікавимось, як живуть наші люди за кордоном, тому вирішили розпитати Ольгу про її тамтешнє життя.

– Олю, як ти зважилася на виїзд за кордон і чому обрала саме Австрію?

– На мій виїзд за кордон, на жаль, вплинула війна в Україні, з кожним днем ситуація погіршувалася, ставало небезпечно. Плюс додалися проблеми із роботою. Треба було щось вирішувати. Мене покликала до себе моя сестра, яка мешкає у Відні, я зважилася на виїзд за кордон і не пошкодувала.

– Це була твоя перша подорож за межі України? Які враження?

– Це моя перша довгострокова подорож за кордон. Я сюди приїхала 13 червня 2023 року й тоді думала, що лише на три місяці – погостювати у сестри Олени. На той момент я стала вдруге тіткою, і мені дуже хотілося побути зі своєю племінницею.

Незабаром буде вже рік, як я тут живу та працюю. Тому за цей час зібралося дуже багато вражень, адже Відень – це дуже гарне старовинне місто, тут, як розповідають екскурсоводи, можна поринути у світ могутньої імперії династії Габсбургів, відвідавши величні палаци Шенбрунн, Бельведер, Хофбург, площу Марії-Терезії, Парламент, ратушу. Але найбільше заворожує красою як зовні, так і зсередини готичний Собор Святого Стефана. Їхні церкви зовсім не схожі на наші, дуже відрізняються, насамперед архітектурою. А ще у Відні дуже гарний і широкий Дунай, я люблю приїжджати туди і спостерігати за лебедями, годувати їх, вони тоді підпливають до мене, і можна їх навіть погладити.

– Як ти влаштувалась в Австрії і хто тобі допомагав? Як вирішилася проблема із житлом і чи є якісь виплати біженцям?

– Коли я приїхала, моя родичка допомогла знайти житло для переселенців. Заселившись туди, я дізналася, що в цьому будинку також живуть люди з України, познайомилася з ними, але спілкувалася в основному з двома сім’ями. Одна сім’я із Дніпропетровська – мама Олена, двоє діток – Софія і Полінка та чудова бабуся Тетяна, а друга родина із Черкас – мама Аня та двоє діток, Даша і Захар. Усі вони приїхали практично на початку війни й тому вже знали, що і де знаходиться, підказували та допомагали порадою. Зараз, хоч уже й живу окремо, спілкуюся з ними досі, вдячна їм!

Ми жили у великому двоповерховому будинку, але до моєї квартири був окремий вхід, у ній одна кімната з балконом. Вид з вікна був на гори та ліс. Так як це селище, до міста можна було дістатися двома видами транспорту, автобусом або поїздом, але я частіше користувалася поїздом, так зручніше. Першого ж дня після приїзду я відразу купила собі проїзний на всі види транспорту по всій Австрії.

Щодо виплат, то виплачують допомогу на їжу – 220 євро, а житло було безкоштовним. Ще давали картки, на яких були гроші, до магазинів одягу й взуття, їх видавали за сезоном – зима, весна, літо, осінь.

– Чи є ще якась допомога? Чи можна влаштуватися на роботу? Як ти вирішила проблему працевлаштування?

– На допомогу, яку платять нашим переселенцям, складно прожити. На роботу влаштуватися можна, якщо знаєш німецьку мову чи англійську. Якщо не знаєш, можна піти на безкоштовні курси з німецької мови. Без знання мови можливостей працевлаштуватись дуже мало.

Мені пощастило з роботою, треба було сидіти з дітками в сім’ї: у них три хлопчики – 5 років, 3 роки та 1 рік. До моїх обов’язків входило грати з ним, готувати їм їжу і дивитися, щоб не бешкетували. Батьки були готові взяти мене без знання німецької мови, я погодилася, і так у мене з’явилася робота.

Минуло близько трьох місяців, і мої роботодавці запропонували мені переїхати до них жити. Зваживши всі за і проти, я погодилася і незабаром переїхала до них офіційно.

Я живу в часі їзди від Відня, в місті Грюнбах-ам-Шнеберг – це гірське селище, як кажуть австрійці, ярмаркова комуна. Майже поряд з нашим селищем знаходиться Шнеберг – гірський масив заввишки понад 2 тисячі метрів. У нас можна відпочити від міської метушні, тут чисте повітря, природа, гори та гірські струмки. У господарів триповерховий будинок, що знаходиться на горі в самому лісі, дуже велика територія, є басейн, до будинку часто приходять олені, можна зустріти чорних білок та зайців. Люди, у яких я живу, корінні австрійці, дуже добрі та чуйні, у них велика родина.

– Кажуть, Австрія – досить дорога для життя країна. Розкажи про ціни на основні продукти та товари.

– Австрія справді дорога для життя. Наведу ціни на основні продукти у магазині: хліб – 1-4 євро; молоко – 1,5 євро; вода – 1-5 євро; риба – 10-30 євро кг; свинина – 15-20 євро кг; курка – 7-12 євро кг; яйця – 2,50-3,90 євро десяток; огірок – 1,79 євро шт.; помідори – 3,50 євро кг; морква – 1,30 євро кг; пекінська капуста – 1,80 євро кг; картопля – 1,50-2 євро кг; ковбаса сирокопчена – 26 євро кг; буженина – 20 євро кг; цукор 0,5 кг – 1,60 євро; макарони – 2-3,50 євро кг; ковбаса нарізна – 1,50 євро; йогурт 0,4 г – 0,50 євро; фарш – 15 євро кг; морозиво 500 г – 4-7 євро.

Ціни в «туристичних» ресторанах та кафе в самому центрі Відня також дуже високі: віденський шницель (Wiener Schnitzel – візитна картка австрійської столиці) – 15-27 євро; гуляш із картоплею – 16-23 євро; салат «Альпійський» (на зразок «Грецького») – 7,5-9 євро; курячий бульйон з кльоцками – 8,5-10 євро; салат з авокадо – 10 євро; паста «Болоньєзе» – 10-12 євро; м’ясо, запечене на грилі з овочами – 18-25 євро; кава – 4,5-6 євро; морозиво – 5-7 євро; листкові десерти, пончики та маленькі солодощі, якими славляться віденські кондитери – 3-7 євро. Але в закладах, які знаходяться не в самому центрі, ціни нижчі та доступніші.

– Що ти вже встигла побачити в Австрії, де побувала? Що справило найбільше враження?

– Австрія ділиться на землі – Нижня Австрія, Верхня Австрія, Бургенланд, Штирія, Каринтія, Зальцбург, Тіроль, Форарльберг.

Я була в багатьох містах Австрії, простіше сказати, в яких землях вже встигла побувати, – це Нижня та Верхня Австрія, Бургенланд (ця земля знаходиться біля Угорщини), Штирія та Каринтія. Але це справа часу!

Що мені найбільше сподобалося? Якщо брати до уваги історичну частину – то це Відень та Грац (Штирія), якщо курортні місця – то Карінтія, вона межує з Італією та Словенією. Особливо красиві міста Оссіах, він знаходиться на узбережжі озера, в якому кришталево чиста вода, і друге місто – Фельден-ам-Вертер-Зе. Його часто порівнюють із Адріатичним морем, це місто теж розкинулося біля озера, але точніше сказати – біля красивого маленького моря, адже ці два озера тут називають морями.

– Чи ти вивчаєш німецьку і чи плануєш залишитися там назовсім, якщо це можливо?

– Чи вивчаю німецьку? Ні, я обрала роботу, на жаль, не маю часу ходити на курси. Так, трошки розмовляю на побутовому рівні. На даний момент я не планую тут залишатися назавжди, я люблю Україну й наш Кропивницький. Дуже хочу, щоб швидше закінчилася війна, і тоді можна їхати додому та відновлювати країну. Час покаже…