Над чим працюєте, Майстре?

Продовжуємо рубрику, в якій наші земляки, представники різних кіл творчої інтелігенції розповідають, над чим вони нині працюють, які мають плани, про що мріють. Сьогодні на запитання відповідають…

Художниця Ольга Голуб:

– Минулоріч долучилася до майстер-класів, які проводить завіду­вач відділу Музею мистецтв – картинної галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна» Анатолій Кімнатний. Також брала участь в художніх студіях, які проводяться в художньо-меморіальному музеї ім. Осмьоркіна. Пройшла курс формальної композиції під кураторством художника Василя Коваля.

В 2023 році в Музеї мистецтв – картинній галереї Оссовського відбулося урочисте відкриття моєї персональної виставки, де було представлено понад 20 творів, виконаних у техніці олійного живопису.

Брала участь у спільній мистецькій акції Музею мистецтв та театру корифеїв – «Вражаючі образи». На полотні зобразила актрису драми Тамару Лаптєву в образі Малу з комедії «Моїй мамі 100 років». Цей твір був об’явлений переможцем і виставлений разом з іншими роботами учасників в театрі корифеїв. Пізніше брала участь у другій частині акції «Вражаючи образи» та зобразила на полотні артистку драми Ірину Ликову в образі Олександри з документальної вистави «Іду за вас».

Також минулого року я стала дипломанткою всеукраїнського конкурсу «Код нації».

Нещодавно відбулося відкриття персональної виставки в Туристичному центрі міста. В експозиції представлено 15 творів, виконаних у техніці олійного живопису, написаних у 2023-2024 роках. У своїх роботах зображую природу рідної України: ліси, гори і море.

Але море для мене завжди буде на особливому місці – для мене це джерело натхнення, радості і великого задоволення від малювання.

Останнім часом зацікавилась автентичними українськими традиційними прикрасами та вбранням, згодом виникла думка відтворити цю красу в своїх роботах, так виникли портрети моєї родини в традиційному одязі різних регіонів України.

Успішний учасник аукціону 2024 року шт. Міссурі, США, де була представлена моя робота, створена на пленері в Арсенівці в 2023 році.

Мої роботи є в приватних колекціях України, США, Австрії, Франції, Чехії та Польщі.

Наразі в мене пауза в малюванні, хочу переосмислити направлення своєї діяльності.

Народна майстриня, вишивальниця Тетяна Бондаренко:

– Цього року я майже нічого не вишивала, адже переключилася на волонтерську роботу, шию ноші для ГО «Тепла справа». Хоча ні, вишила дві картини «Янголята». А ще розшила великими маками сумку онуці. А синові та невістці в подарунок на річницю весілля вишила картину «Годинник».

Ось дещо порахувала. У 2022 – 23 роках я виготовила 2361 окопну свічку. А ще ми з подругами плели маскувальні сітки, та я не знаю їх числа. От ноші можу полічити, це вже понад сімсот. Мрію, аби не дочекатися до тисячі. Мрію, аби швидше перейти до мирної роботи.

Артист театру корифеїв Анатолій Шевченко:

– За останній час мені вдалося зіграти п’ять ролей. Вважаю їх прохідними. Єдина, яка варта уваги, – це роль Старого у виставі «Ціна життя» за п’єсою «Мати» Карела Чапека. Це психологічна, тонка робота. Дякую режисерові Сергію Курчеву за допомогу в роботі над нею. Передостання роль Капельмейстера за п’єсою Марка Кропивницького «Перед волею», можливо, спірна чи двозначна, не мені судити.

Нині ми працюємо над інсценізацією Ігоря Ортенберга п’єси ірландського драматурга Джона Сінга «Плейбой західного світу». Але вистава буде мати іншу назву. Там будуть зібрані корифеї української сцени. Я, наприклад, граю Саксаганського, а Саксаганський вже грає іншу роль у п’єсі батька. Це буде цікаве переплетіння з подвійним зануренням.

Також готую роль професора Клама у п’єсі «Кламова війна» в театрі «Терра Інкогніта».

Мрії? Мріяти в мої роки вже якось не доводиться. До того ж, якби був репертуарний план, можна було б мріяти про якусь роль. Позаяк його немає, про що я буду мріяти? Дехто в моєму віці мріє про Короля Ліра, а мені ця роль зовсім не подобається, не личить. Єдине, про що шкодую, – про не дограну в Маріупольському театрі роль Тев’є у виставі «Тев’є Молочар». Її хотілося б дограти, бо я тільки увійшов у смак.

Можливо, колись напишу мемуари.