Люди з фортеці Бахмут

Кропивницька міська рада та Бахмутська міська військова адміністрація уклали меморандум про партнерство і співробітництво. Тепер це міста-партнери. Ми всі знаємо про «фортецю Бахмут», про кровопролитну битву за місто. Поруч з нами живуть і працюють люди, які, втративши домівки, рятуючи життя, були вимушені переїхати. Про те, як і де зараз живуть бахмутяни, про пережите та перспективи ми поговорили із заступником начальника Бахмутської міської військової адміністрації Олександром Марченком.

– Пане Олександре, куди релокувалася ваша адміністрація? Як ви працюєте?

– З Бахмута ми виїхали 23 лютого 2023 року. На той час на місці залишалися начальник міської військової адміністрації Олексій Рева, його заступники та директори комунальних підприємств. Спочатку ми орендували офіс в Костянтинівці, потім переїхали до Дніпра. Управління і заклади працюють в режимі онлайн по всій території України.

– Тобто рік після початку великої війни ви були на місці.

– Так, рік працювали, доставляли гуманітарну допомогу, проводили евакуацію населення. Нам це вдалося: хтось сам виїхав, хтось за допомогою військових, хтось з нашою допомогою.

– Яким ви залишали Бахмут і який він зараз?

– Наше місто умовно розділено на дві частини річкою Бахмуткою. У лютому 23-го ми працювали в одній частині, а за річкою місто вже було окуповано. Руйнування, які відбувалися на наших очах, зараз набагато більші. Вважаємо, що зараз місто зруйновано на 98-99 відсотків. Бойові дії в самому місті проходили впродовж десяти місяців. Не залишилося жодної будівлі, жодного закладу, всі критична інфраструктура знищена.

– Скільки бахмутян живе у Кропивницькому?

– На обліку 1265 бахмутян. Це тільки мешканці бахмутської громади. Ще є мешканці Бахмутського району. У Кропивницькому працює покровський хаб «Єднання», з яким ми заключили меморандум про співпрацю. Через нього люди отримують гуманітарну, соціальну допомогу. Там регулярно ведуть прийом лікарі, юристи. Він розташований в приміщенні «Акустики».

– Чого потребують ВПО? Хто і чим їм допомагає?

– Допомагають фонди, міжнародні організації. Видають продуктові набори, гігієнічні засоби. Працює «соціальна шафа», де люди можуть взяти одяг. Час від часу туди привозять ковдри, посуд.

Крім того проводяться різноманітні об’єднуючі заходи для дорослих та діточок. У цьому допомагають кропивницькі заклади культури. Минулого року в одинадцяти містах України, у тому числі в Кропивницькому, ми відзначили День міста Бахмут. Це улюблене свято наших мешканців. Люди були задоволені, що зібралися, побачили один одного, поспілкувалися, згадали, як святкували в рідному місті.

– Як щодо працевлаштування бахмутян у нашому місті? Просять вас з цим допомогти?

– Хто шукає роботу, той її знаходить. Зараз в країні великий дефіцит кадрів, і Кропивницький не виняток. Найважче зараз соціально не захищеним верствам населення, пільговикам або тим, з кого зняли виплати ВПО. А працездатні знаходять роботу.

– Про меморандум між нашими містами. У тексті угоди багато, м’яко кажучи, загальних декларацій (обмін досвідом, зустрічі і таке інше).

– Це типовий документ. Так, конкретики не містить, але в ньому зазначені напрямки, за якими ми будемо співпрацювати, допомагаючи один одному. В рамках меморандуму і з допомогою міжнародного фонду ми плануємо провести реконструкцію п’ятиповерхового будинку в селищі Новому. Смарт-квартири, які будуть там облаштовані, надаватимуться мешканцям бахмутської громади. Ця будівля у власності Кропивницької міської ради, так і залишиться. Є проєкт реконструкції, кошторисна документація, експертиза. Зараз документацію вивчає міжнародний фонд. Якщо все добре, в цьому році почнуться роботи.

– Як глобально вирішити проблему житла для бахмутян? Бо всі втратили домівки.

– Так, це найболючіше питання. По-перше, Верховна Рада у другому читанні прийняла закон, який дозволяє видавати компенсацію мешканцям окупованих територій і тим, житло яких знаходиться в зоні активних бойових дій. Чекаємо підписання закону президентом. Коли це відбудеться, комісія, яку ми утворили, почне розглядати заяви і приймати рішення по видачі сертифікатів на компенсацію за зруйноване і знищене майно.

По-друге, є постанова Кабміну, яка визначає умови формування фондів житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. Такі фонди формуються сільськими, селищними, міськими радами шляхом викупу житла або будівництва нового.

По-третє, щойно залишивши Бахмут, вже наступного дня, як не дивно це звучить, ми розпочали підготовку до повернення в своє місто. Розрахували, скільки потрібно коштів та часу для розмінування, розчистки території, відновлення критичної інфраструктури, об’єктів соціальної сфери.

Ми склали план першочергових дій, які позаминулого року презентували на форумі у Варшаві. Минулого року там же ми презентували проєкт відновлення одного з кварталів в самому Бахмуті та будівниц­тва одного з кварталів на три тисячі осіб на території громади Рівненської області. Зараз вирішується питання про надання нам земельної ділянки в постійне користування під забудову. Шукаємо спонсорів проєкту.

– Чи реальна відбудова Бахмута після деокупації?

– Звісно, реальна. Є приклади європейських міст – Варшави, Дрездена, які були зруйновані під час Другої світової війни, а потім відбудовані. За наявності коштів можна все зробити. Навіть розчистка території може бути інвестиційно привабливим проєктом, адже відбуватиметься переробка матеріалів на місці. Можливо, хтось з інвесторів зацікавиться таким напрямком. Але нам всім зараз потрібна Перемога, і тільки під українським прапором.