Андрій Ліпатов вважається художником-наївістом. Термін «наївне мистецтво» походить від французького слова naїfs, перекладається як «природний, корінний, вроджений». Роботи таких майстрів характеризуються простим, безпосереднім та часто дитячо-наївним стилем, не навантаженим академічними правилами та традиціями.
З нагоди 65-річчя від дня народження Андрія Ліпатова в Музеї мистецтв відкрилася виставка творів митця «Веселкова присвята місту і людям». Зал музею заграв неповторними і такими рідними для кропивничан ліпатовськими фарбами. Спілкувалися, згадували, насолоджувалися, як завжди, захоплювалися творами з фондів Музею мистецтв, інших закладів культури та організацій міста, а також з приватних колекцій та із зібрання родини художника.
Після закінчення у 1980 році КІСМу Ліпатов працював інженером-конструктором на заводі «Гидросила». Із спогадів художника: «Малював я з дитинства, та далі любительства не йшов. Щоправда, пізніше, коли познайомився з художниками, фотохудожниками, почув від них схвальні відгуки про мої роботи, спробував виставлятися. До речі, як починав писати олією, то, не маючи щонайменшого поняття про техніку олійного живопису, розводив фарби і справді соняшниковою олією. Тепер згадую про це з гумором. А загалом, до нинішнього рівня приходив методом проб і помилок. Напередодні 1993 року моя дружина віднесла одну з моїх робіт у художній салон “для проби”. На наше здивування, її купили відразу. Це вселило надію, тож я вирішив продовжувати».
Спеціальної освіти не мав, та й не намагався її здобути, вважаючи, що це зашкодить його індивідуальності як художника-наївіста. Гірко від того, що він пішов з життя дуже рано – у віці 49-ти років. Відрадно, що талант був визнаним за його життя, що він отримав шалену популярність не тільки в Україні, а й за її межами.
У 2002 році Андрій Юрійович став призером Міжнародного арт-конкурсу в Йокогамі (Японія), у 2007 році – переможцем ХІІ Салону Деогенес Таборта в Буенос-Айресі (Аргентина). Брав участь у IV Бієнале наївного мистецтва в місті Андерсі (Франція, 2006 рік), у ІІІ Міжнародному пленері наївного мистецтва Гуменне (Словаччина, 2007 рік), ІІІ й IV Фестивалях наївного мистецтва Верней на Арві (Франція, 2007, 2008 роки), у арт-ярмарку в місті Бірмінгем (Великобританія, 2008 рік). За сімнадцять років активної творчості географія виставкової діяльності митця охоплювала Україну, Аргентину, Великобританію, Ірландію, Італію, Словаччину, Францію, Японію та ін. Наразі твори Андрія Ліпатовa зберігаються у Музеї мистецтв міста Кропивницького, художньо-меморіальному музеї Осмьоркiна, Черкаському обласному художньому музеї, Вігорлатському музеї (Гумeнне, Словаччина), Музеї наївного мистецтва (Бeро, Франція) та в багатьох приватних зібраннях України, Італії, Франції, Великобританії, країн Балтії, США та Канади.
Для нас головним залишається те, що левова частка робіт художника – то присвята нашому місту та його мешканцям в дещо ілюзорному, фантастичному, казковому варіанті, внаслідок чого ми отримуємо не просто звернення до історії старого Єлисаветграда, або більш сучасного Кіровограда, а якесь чудернацьке, як і сам Андрій Ліпатов, місто, в якому ми все одно впізнаємо знайомі нам з дитинства архітектуру, будинки, вулиці тощо.
Влітку 2019 року на будівлі Музею мистецтв з’явився мурал «Серце міста». За основу стінопису з дозволу родини митця були взяті картини «Променад на Дворцовій» та «Політ над Єлисаветградом». Приємно, що до реалізації цієї ідеї мала відношення наша колежанка Ольга Степанова. Саме вона запропонувала розмістити на стіні музею одну з робіт Ліпатова. Ця пропозиція була підтримана конкурсною комісією і містянами.
Мерщій на виставку! Це чудовий спосіб вшанувати пам’ять унікального майстра, насолодитися його дивовижними творами та вкотре подякувати художнику за його позитивний життєстверджуючий живопис, такий важливий в умовах воєнного лихоліття.
За матеріалами публікації Олега Юрченка, завідувача відділом туристично-краєзнавчої та інформаційної роботи Музею мистецтв.
Перевірка цільового використання аліментів: як це працює