Набрав чинності наказ МОН, згідно з яким випускників, що «на відмінно» закінчили школу, більше не нагороджуватимуть золотими та срібними медалями. Ним скасовано Положення про золоту медаль «За особливі успіхи у навчанні» і про срібну медаль «За успіхи у навчанні». Відтепер у документах будуть використовувати запис «з відзнакою». Водночас запис «Свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти з відзнакою» залишиться, як і в попередніх документах про освіту.
Дотепер золоті та срібні медалі виготовляли коштом держави, при цьому кількість медалістів в Україні щороку зростала. Отже, перша причина, якою ініціатори пояснювали свою ідею скасувати нагородження відмінників, було заощадження державних коштів. У 2024 році виготовлення медалей коштувало державному бюджету 2,936 млн грн. На 2025 рік, за інформацією МОН, тільки золоті медалі коштували би держбюджету 4,6 млн грн і ще близько 1 млн грн – срібні.
Ще 2024 року Служба освітнього омбудсмена оприлюднила дані про стрімке збільшення кількості медалістів в Україні. При цьому через дистанційне навчання, війну та зниження якості освіти ця тенденція не відображала її реального стану.
Наприклад, з 2019 до 2024 року кількість медалістів зросла майже в півтора рази, тоді як кількість випускників – лише на чверть. За даними Prozorro, за той період закупівля медалей зросла більше ніж вдвічі.
Друга причина скасування золотих і срібних медалей – це відсутність із 2015 року будь-яких преференцій для нагороджених під час вступу до вишу. Після того, як в 2006 році в Україні ввели ЗНО (зовнішнє незалежне оцінювання, зараз це НМТ – національний мультипредметний тест), роль медалі поступово зменшувалася.
Наприклад, у 2011 році вона мала значення тільки в тій ситуації, коли на останнє державне місце претендували відразу кілька абітурієнтів із однаковими балами ЗНО. Якщо в когось із них була медаль – місце діставалося йому. Сьогодні медаль не дає жодних переваг при вступі до університету.
Третій аргумент припинення фінансування виготовлення золотих і срібних медалей за кошти держбюджету, який наводили деякі депутати, – це «сприяння недоброчесності» у школі. Списки майбутніх медалістів формуються в лютому-березні, за декілька місяців до завершення навчання. І, будемо чесними, кожен з вас знає, як іноді «дотягують» оцінками ймовірних медалістів. Це застаріла практика пострадянського простору, яка іноді стає основою усіляких «рейтингів шкіл».
До речі, самі освітяни іноді приходять до такого ж висновку. Можливо, доречніше було би придумати для випускників відзнаки за вивчення окремих предметів – це було би для них заохоченням, особливо якби Міносвіти запровадило б за це якісь додаткові бали при вступі до вишу. У різних країнах світу так і роблять – впроваджують свої локальні відзнаки. Десь вони дають переваги для вступу в університет, десь – ні, але заохочують дітей до чогось прагнути, підвищуючи свою самооцінку.
До речі, очільниця освітнього департаменту Кропивницької міськради Лариса Костенко сподівається, що цього року міська влада знайде можливості відзначити найкращих випускників шкіл.
Як завжди, ми поцікавились, що думають з цього приводу педагоги.
Надія, заступник директора однієї з шкіл Кропивницького, вважає, що нічого страшного в тому, що не вручатимуть медаль, немає, бо в свідоцтві буде вказано, що воно «з відзнакою». І батьки, і діти про це знають і сприйняли цю новину спокійно.
Наталія, педагог з багаторічним стажем, вважає, що це неправильно, адже більшість медалістів заслуговують на відзнаку за сумлінну працю. Для багатьох випускників багато значить нагородження особисто мером на площі перед міськрадою, в присутності батьків, бабусь-дідусів. Дуже зворушливо було, коли на нагородження несподівано приїхав тато з фронту… Отже, щось на кшталт медалі має бути.
Вікторія, вчителька одного з ліцеїв Кропивницького, розказала, що випустила свій клас минулого року. Цьогоріч батьківських зборів на цю тему ще не було, також вона не чула, щоб учні обговорювали це питання. А щодо самої медалі – звісно, це підвищує рівень самооцінки, але, на жаль, преференцій не дає ніяких.
Написали ми і авторитетному не тільки в Кропивницькому, але й в Україні педагогу Віктору Громовому. Ось що він відповів, як завжди, чесно: «Коли МОН немає чого робити, воно… скасовує медалі, але залишає свідоцтва з відзнакою. Це в принципі нічого не змінює і не вирішує загальної проблеми: як подолати мотиваційну кризу». А на питання, як можна цю кризу подолати, написав: «Відповідь ви знаєте… Ніяк».
Отже, відходимо від радянського минулого, а чогось свого ще не придумали…
Музей воєнного дитинства