Свято повертається…

Можливо, в наш трагічний та надзвичайно важкий час таке захоплення від футбольного матчу багато хто не зрозуміє. Але поєдинок 2 туру Української Прем’єр-ліги між СК «Полтава» та рівненським «Вересом», який вперше з грудня 2021 року відбувся на стадіоні «Зірка» імені Березкіна в Кропивницькому, довів, що людям потрібні саме такі позитивні емоції.

Та й сам я вперше після початку війни подивився футбол вищого українського рівня. І скажу вам: ніякого порівняння з тим, що бачив ці два роки по телевізору, бути не може. Телекартинка ніколи не передасть живої атмосфери футбольного дійства. Тільки на стадіоні можна побачити щиру радість, шалені пристрасті, напружену боротьбу, оцінити ігрову картину повністю, а не в обмеженому просторі. Люди тут хоча б на деякий час забувають про власні та життєві негаразди й отримують задоволення.

А про те, що в Кропивницькому скучили за гарною грою, свідчить той факт, що всі дозволені за вимогами безпеки 733 місця були дійсно заповнені. Так, приїхала чимала й дуже активна група полтавських вболівальників, але більшість глядачів були все ж кропивничанами.  Враховуючи те, що дітей до 14 років у супроводі дорослих пускали на стадіон безкоштовно і їх було доволі багато, то загальна кількість шанувальників футболу на трибунах стадіону виглядала значно більшою. Хоча за півтори години до стартового свистка, коли я прийшов до стадіону та поцікавився в касі кількістю проданих квитків, то мені сказали, що приблизно 350.

На мої запитання, чого очікують від матчу та за кого вболіватимуть, люди відповідали, що просто скучили за гарною грою та хочуть побачити нинішній рівень команд УПЛ. Звісно, що це окрім полтавчан, які вірили в успіх улюбленої команди й підтримували її з барабаном, гучними скандуваннями протягом усього ігрового часу.

Коли ж у першому таймі номінальні господарі поля забили перший і, як з’ясувалося, єдиний переможний гол, то, чесно кажучи, раділи усі на трибунах. Адже гра невдах стартового туру до перерви не була видовищною та дуже динамічною. Та й небезпечних моментів майже не було. Так що гол після провалу гостей на лівому фланзі, подачі в штрафну та вдалих дій новачка полтавчан – чемпіона світу U-20 Олега Веремієнка додав ще більше інтриги цьому двобою.

У другому таймі номінальні господарі вже діяли по рахунку, але декілька шансів збільшити перевагу мали. Та все ж рівняни суттєво додали в швидкості, зробили заміни на підсилення атаки й суттєво притисли суперників до їхнії воріт. І шансів відновити рівновагу у футболістів «Вереса» було чимало. Та десь не пощастило, а десь самовіддано зіграли оборонці та воротар «Полтави». І трохи пофартило полтавцям, коли за 10 хвилин до фінального свистка матч було перервано через повітряну тривогу. Ця пауза дозволила їм перевести дух та трохи відновити фізичні кондиції.

За час вимушеної перерви я встиг лише дійти до укриття в коледжі імені Сая, як і група інших вболівальників. Укриття були відчинені й готові прийняти людей. На щастя, пауза тривала недовго. Десь за півгодини матч поновився. Звісно, гості продовжили свій штурм, але полтавці таки вистояли й викликали шалену радість власних уболівальників. Та й футболісти розуміли історичність моменту й виглядали задоволеними підсумковим результатом – 1:0.

На мою думку, це була типова гра нинішньої УПЛ з великою кількістю боротьби на різних ділянках поля та при мінімумі креативу. Напруга, інтрига, емоції та жага досягти успіху – це все було. Але не сподобалося суддівство Дениса Резнікова. Гра була напруженою, жорсткою, але не грубою.  Мені здалося, що рефері не завжди встигав за розвитком подій і часом приймав суперечливі рішення. І це, звісно, викликало незадоволення на обох командних містках. Більше протестували ті, хто поступався, і Олег Шандрук та його асистент отримали попередження.

На моє питання на післяматчевій пресконференції головному тренерові «Вереса» Олегові Шандруку, чому не вдалося дати швидкість та динаміку до перерви, наставник гостей відповів, що спекотна погода та не дуже гарна якість газону не дозволяли цього зробити. Але це тільки початок чемпіонату, і тому фізичні кондиції ще не такі, як потрібно для інтенсивної  гри. Із двох поспіль поразок на старті чемпіонату ніхто в «Вересі» трагедії не робить. Адже й минулого сезону рівняни також не дуже вдало стартували, а потім набрали оберти. Зараз же в колективі дуже багато змін і потрібен час, щоб налаштувати командний механізм на повну потужність. А зіграти хоча б у нічию не дозволила реалізація гольових моментів, яких у другому таймі гравці «Вереса» створили чимало. Для покращення цього аспекту потрібно ще більше працювати на тренуваннях, і іншого шляху немає, підсумував Олег Шандрук.

Асистент головного тренера СК «Полтава» Ігор Тимченко, який під час гри більше керував діями своїх гравців, ніж головний тренер Павло Матвійченко (нагадаємо, що багаторічний коуч полтавців Володимир Сисенко перебуває за кордоном на лікуванні), погодився зі мною, що пауза пішла його команді на користь, адже тиск суперників був відчутним, а можливостей реально підсилити гру замінами майже немає. Поки не вистачає кваліфікованих виконавців, і кожна зміна викликає серйозну перебудову ігрових порядків. Перемогу пан Ігор назвав заслуженою, хоча доля везіння в цьому успіху була. Газон був середньої якості. Тренер навіть пожартував, що якби нинішні футболісти лише побачили ті поля, на яких грали в минулому, то могли б зав’язати з футболом відразу. Та й умови були однаковими для обох суперників.  Ну й супернику коуч «Полтави» віддав належне. А ще відзначив автора голу Олега Веремієнка та інших новачків, які підсилили колектив, та подякував за гостинність Кропивницькому.

А знаєте, це символічно, що перший історичний гол СК «Полтава» в елітному дивізіоні забив саме центральний захисник Олег Веремієнко – уродженець Кіровоградщини, який свої перші футбольні кроки робив у Новоукраїнці, а потім три роки був вихованцем Академії ФК «Зірка». Після цього вже були «Карпати» і титул чемпіона світу U-20 у складі команди Олександра Петракова.

Звісно, що ми скористалися можливістю поспілкуватися з героєм цього матчу:

• Олеже, по-перше, вітаю вас із перемогою. Наскільки важливий такий результат і ваш єдиний гол?
• Вважаю, що це для команди дуже важливо. Можна сказати, що написали нову сторінку історії. Звісно, радий, що мій гол посприяв цьому, але вдвічі приємно, що зіграли на нуль в захисті. Це ж моє головне завдання на полі. Все це додасть нам упевненості.

– Це символічно, що забили саме на стадіоні «Зірка», де  фактично починали свою футбольну кар’єру. Що зараз пригадуєте?

• Так, після Новоукраїнки саме тут я провів три гарних роки. Це позитивні спогади та гарні емоції. Дуже вдячний своєму першому тренерові Олегу Гудаліну, а також Андрію Олександровичу Антонову, який тренував мене в «Зірці». Ми дуже наполегливо працювали над технікою, і підказки та тренерське відчуття дуже допомогли мені в подальшому. Ну й дякуємо Кропивницькому за розуміння, допомогу та підтримку.
• Забити єдиний переможний гол – це ж дорого вартує. Пам’ятаєш епізод?
• Та я сам не знаю, як це сталося. Просто побачив вільний простір, якось так туди увірвався й опинився з м’ячем. І там вже якось воно вийшло. Головне було – влучити у ворота.  А там вже, бачите, пощастило трішечки.
• Ви прийшли до «Полтави» у це міжсезоння. Як атмосфера в колективі, як прийняли в команді? Це ж для вас, як нове дихання – грати в основі в еліті?
• Саме так, нове дихання – це ви гарно підмітили. Мене дуже добре прийняли. Хороший колектив, хороша команда. Звикаю до всіх хлопців, бо не так давно перейшов  сюди. Ну й приємно, що тренери довіряють. А це для футболіста дуже важливо.

– Відчуваєш вже себе гравцем основи?

– Ну якось важко сказати, що ти гравець основи. Треба для цього працювати на кожному тренуванні та в кожній грі, то все треба доводити.

– Хлопці не «притравлюють», що ти все-таки чемпіон світу?

• Трошки є. Тим більше, що нас тут із Льохою Хахльовим – двоє чемпіонів світу. Але кажу, що я там був надійним резервістом і не грав.  Тому я до того якось спокійно ставлюсь. Та ті спогади дуже приємні. Все ж таки та збірна поки що єдина та неповторна в українській футбольній історії.
• Які зараз особисті та командні плани?
• Рухатися вперед від матчу до матчу, здобувати очки і покращувати свою гру.

– А яке ваше ставлення до того, що ФК «Полтава» розглядають як відвертих аутсайдерів і кажуть, що ви «каліфи на час»?

• Та нехай кажуть. Нам це, напевно, на руку, коли нас недооцінюють. Ось «Верес» не дасть збрехати. Це додаткова мотивація, знаєте. Ми будемо на футбольному полі демонструвати й доводити скептикам, що вони помиляються. Звісно, що буде дуже важко. Ми це розуміємо й до цього готуємося.
• З «Вересом» повітряна тривога зіграла вам на користь?
• Безумовно. Вони нас стали потужно притискати, і нам дійсно важкувато було. Могли й не втриматися. Та все робиться на краще.
• Дякую й нових успіхів.
• А я ще раз дякую всім кропивничанам за підтримку та допомогу.