Це дуже добре, коли ми віддаємо належне людям, які заслуговують на шану, ще за їхнього життя. Тому було приємно бачити, як численні учні, колеги, молоде покоління вітало улюбленою грою метра волейболу Кіровоградщини Костянтина Мартишевського в день його 87-річчя.
Костянтин Костянтинович з дитинства захоплювався спортом. Знаю про це особисто, тому що мій батько Сергій Іванович та наш сьогоднішній герой зростали разом, разом грали в баскетбол, футбол, волейбол у повоєнному Кіровограді, де особливих розваг, окрім вуличних спортивних баталій, не було. Потім вже Костянтин Мартишевський називав Сергія Ілючека «мій вчитель». Це не тільки тому, що тато був трохи старший, займався баскетболом і ділився своїм досвідом в юнацькі роки. А ще й тому, що доля розпорядилася так, що Мартишевський був серед студентів першого набору факультету фізичного виховання Кіровоградського державного педінситуту. А Сергій Іванович Ілючек після закінчення Київського інституту фізкультури повернувся до рідного міста й разом із декількома колегами був направлений для розвитку новоствореного факультету фізичного виховання. Але ту дитячу дружбу вони пронесли через усе життя. І завжди з повагою та захопленням говорили про успіхи один одного, згадували минуле та пишалися успіхами. Костянтин Мартишевський, завершивши навчання в 1960 році, став легендою факультету фізичного виховання, на якому на різних посадах працював 55 років. А головною його спортивною пристрастю став волейбол.
Костянтин Костянтинович 17 років грав за збірну області, виступав за збірну України на міжнародних турнірах. Став кандидатом у майстри спорту колишнього Союзу. А ще паралельно почав тренувати та судити поєдинки. Згодом став арбітром національної категорії та тренером першої категорії. Збірну Кіровоградської області фахівець очолював протягом 25 років, а студентську збірну «Буревісник» 55 років, виховавши 256 волейболістів 1 розряду, а також багаторазових чемпіонів міста і області. У 2018 році під керівництвом Сергія Руденка і Костянтина Мартишевського чоловіча команда КДПУ ім. Винниченка стала бронзовим призером другої ліги чемпіонату України.
Проявив свій талант Костянтин Костянтинович і як науковець та методист. Він започаткував в Україні методику втілення комплексу волейбольних тренажерів у практику підготовки волейболістів. Був дипломантом міжнародних конкурсів – «Техніка і спорт» та «Електроніка і спорт». Також він стверджує, що одним із перших у світі став використовувати волейбольну антену під час поєдинків. Автор біля 100 наукових видань, серед яких 19 навчально-методичних посібників. Та все ж головне – це повага та подяка величезної кількості вдячних учнів, яких виховував на рідному факультеті фізичного виховання.
Саме вихованці вирішили привітати свого вчителя його улюбленою грою 14 серпня, у 87-й день народження Костянтина Костянтиновича Мартишевського. Головним ініціатором змагань став Сергій Алдошин, який навчався на факультеті фізичного виховання та грав за факультетську волейбольну збірну, а згодом одружився на онучці Костянтина Костянтиновича. Сергій поділився з нами своїми спогадами та розповів про те, як вдалося організувати та провести турнір:
– У мене була цікава історія, коли тільки вступив на факультет фізичного виховання. Там потрібно було обирати спеціалізацію. Я обрав волейбол. Але відділення було заповнено. Бажання в мене було величезне, і колеги вмовили Костянтина Костянтиновича хоча б подивитися на мої здібності. Він погодився, але місяць до тренувань мене не долучали. Просто спостерігав за процесом. Потім Костянтинович поставив мене біля стінки, щоб я виконував вправи на техніку, відпрацьовував подачу. І лише за півроку, коли ситуація вже була критичною і я міг бути відрахований, мене офіційно зарахували до групи волейболістів. Тоді вперше Мартишевський дізнався моє ім’я та прізвище. По завершенні першого курсу я вже почав грати за першу команду, а на другому курсі став повноцінним гравцем основного складу. Зараз, коли я йому нагадую про цей факт, то він каже, що в нього стільки учнів було, що всіх згадати важко. Але жартує, що, якби знав про наші подальші родинні стосунки, то, звісно, зарахував би ще під час вступу на факультет. Але, якщо серйозно, той час спостережень та індивідуальних тренувань дозволив мені краще дізнатися його вимоги та характер, і далі було простіше влитися до команди.
Що стосується цього турніру, то ми зараз доволі часто спілкуємося з Костянтином Костянтиновичем. І він якось сказав, що мріє про проведення гарного волейбольного турніру серед команд кропивницьких вищих навчальних закладів. Та в даний час у нас студентських команд практично немає. Але ідея мені сподобалася. І вирішив зробити своєму тренерові й тепер вже близькому родичу подарунок до дня народження. Костянтинович дуже зрадів та загорівся. Та чим ближче був початок, тим більше він починав хвилюватися. Одного дня сказав : «Серьожа, а може, не треба, я дуже боюся». Але я його заспокоїв. Тим більше, що вже була домовленість із керівником ВК «Горгона» Владом Валіхновським, який погодився надати зал та допоміг у запрошенні команд. Хотілося, щоб Костянтин Костянтинович побачив це все на власні очі, а не, вибачте, як це часто трапляється, ми збиралися на турнір пам’яті. І вся наша родина дуже щаслива, що в цей нелегкий час вдалося подарувати нашому батькові, дідусеві, прадідусеві таке свято. І це ж не тільки його свято – це свято волейболу. Я дуже вдячний всім, хто відгукнувся, хто допомагав, хто грав, хто судив. Це було дуже круто. І хочу сподіватися, що ці змагання стануть традиційними, – зазначив Сергій Алдошин.
Прикро тільки, що цей знаковий турнір не відбувся в спортивному залі факультету фізичного виховання ЦДУ ім.Винниченка, в якому Костянтин Костянтинович працював майже все життя. Але дуже добре, що в Кропивницькому продуктивно працює волейбольна школа «Горгона», яка із задоволенням надала свою базу для проведення змагань. Керівник ВК «Горгона» Владислав Валіхновський відзначив, що відразу підтримав ідею проведення таких змагань, адже йому теж пощастило тренуватися та грати під керівництвом Костянтина Мартишевського.
«Він надихав нас своєю енергією, своєю зарядженістю на позитивний результат, своїм баченням гри. Костянтинович – чудовий мотиватор. Він завжди міг віднайти потрібні слова. Наш досвідчений тренер казав, що все в наших силах і головне – віднайти важливі ресурси для того, щоб проявити найкращі якості в найпотрібніший момент. Він був для всіх гравців великим авторитетом, до порад якого завжди прислухалися. Ну й Мартишевський – прихильник дисципліни на тренуваннях та під час гри. І є його велика заслуга в тому, що нашій команді вдалося посісти третє місце в Другій лізі чемпіонату України. Я тоді ще МVP cтав на фінальному турнірі. Так що спогади надзвичайно приємні. А сьогодні дуже приємно бачити Костянтиновича життєрадісним і в чудовому настрої, вітати його та бажати усього найкращого».
Прийшли привітати свого вчителя та вручили йому пам’ятні подарунки президент обласної федерації волейболу, директор обласного центру «Спорт для всіх» Дмитро Янчук та відповідальний секретар обласного відділення НОК України Микола Аношкін. А правнучка винуватця дійства Настя Алдошина виконала для всіх учасників церемонії відкриття чудову гімнастично-хореографічну композицію. Ну й юна грація, яка займається художньою гімнастикою в Людмили Віноградової вже 9 років, трошки розповіла про свого прадідуся.
– Він дуже добрий, чуйний, але при цьому вимогливий та наполегливий. Він мотивує мене до постійних занять спортом і не гаяти час. Коли отримую невеличкі ушкодження, прадідусь робить мені масаж і надає поради, як краще підтримувати свою фізичну форму. Також він ділиться своїми спортивними спогадами та розповідає про те, що писав у своїх книжках. Він для мене гарний приклад того, як потрібно жити, бути здоровим та життєрадісним.
А в перервах між суддівством матчів, які, до речі, також судив арбітр національної категорії, технічний делегат Федерації волейболу України Юрій Піщан, з нами поспілкувався Сергій Руденко, який навчався в Костянтина Мартишевського на факультеті фізичного виховання КДПУ, а згодом вони разом тренували збірну команду Кропивницького, яка досягла успіху в чемпіонаті України.
– Для мене Мартишевський – це взірець порядності, виваженості, дисципліни й вимогливості, у першу чергу до себе. Він вміє відстоювати власну точку зору. Має погляди, яким не зраджує протягом усього життя. Костянтинович чудово вміє гуртувати людей навколо себе й заряджати їх своїми ідеями. У нього величезний досвід, яким завжди готовий поділитися. Як викладач нікому не давав спуску й вимагав навіть у свого сина, з яким ми навчалися в одній групі. Взагалі в них чудова родина, де кожен йде своїм шляхом, але до порад Костянтина Костянтиновича всі прислуховуються. А ще він хоча й дуже вимогливий, але справедливий. Завжди готовий вислухати твою думку. З ним дуже комфортно було працювати. Ми чітко розподіляли обов’язки та доповнювали один одного. Костянтин Костянтинович ніколи не давив своїм авторитетом, розуміючи й дуже тонко оцінюючи будь-яку ситуацію. У нас не виникало конфліктів. І командні суперечки, якщо такі були між хлопцями, він вмів тактично погасити та направити енергію в гарне русло. Я багато чого в нього навчився й взяв до себе на озброєння. Дуже радий, що маю сьогодні можливість його вітати, бажати здоров’я та допомагати в проведенні цього волейбольного свята.
Що стосується безпосередньо баталій на волейбольному майданчику, то на запрошення кропивничан, які грали двома командами – ВК «Кроп» та ВК «Горгона» – відгукнулися друзі-суперники з Первомайська та Сміли. Легких перемог тут не було, боротьба точилася дійсно класна, а деякі розіграші викликали захоплення. Команди грали по колу кожен із кожним. І всі свої три поєдинки, при цьому два в третьому сеті на тайбрейку, виграли хлопці з ВК «Кроп», які отримали золоті нагороди та чемпіонський кубок. Срібло в активі волейболістів із Первомайська, а бронза дісталася команді Dark Horse зі Сміли. Трохи не щастило господарям змагань із «Горгони». Вони потужно провели перші партії проти переможців та володарів срібла й були близькі до успіхів у других сетах, але поступалися. А потім програвали ще й скорочені сети до 15 очок. Та, як зазначили всі учасники змагань, з якими довелося спілкуватися, спортивний результат дійсно важливий, але в даному випадку він точно не був головним. Дуже важливо, що в такий час удалося зібратися, зіграти, отримати позитивні емоції, поспілкуватися й головне – привітати поважну та авторитетну людину, яка майже все життя присвятила розвитку волейболу.
Сам же Костянтин Мартишевський дуже хвилювався, але відчувалося, що в цей день народження він був щасливий. Костянтин Костянтинович подякував усім без винятку учасникам дійства за це свято й побажав, як би не було важко, продовжувати займатися спортом, бути сміливими і не втрачати свій час. Бо, якщо ти втратив гроші – це неприємність, якщо ти втратив близьку людину – це трагедія, а якщо ти втрачаєш час, то ти втрачаєш усе. Ми ж, у свою чергу, бажаємо Костянтиновичу здоров’я, щоб цей турнір став щорічним і ми також щасливими спілкувалися на змаганнях із нагоди його 100-річного ювілею.
Миколина погода