Неймовірно цінний досвід

За чотири роки великої війни вже вчетверте Лікарня Святого Луки провела конференцію «Досвід та проблемні питання лікування бойової травми». Захід проходив в режимі офлайн та онлайн, завдяки чому до нього змогли долучитися кілька сотень медиків.

Для тих, хто приїхав до Кропивницького, було представлено виставку медичного обладнання та лікувальних препаратів від українських та міжнародних виробників. Обговорювали специфічні, але нагальні питання. Про те, наскільки це актуально, ми поговорили з Григорієм Урсолом, директором ПП ПВФ «Ацинус», торакальним хірургом.

– Григорію Миколайовичу, коли була перша конференція? Чим було обумовлено її проведення?

– Ми її провели через пів року після початку війни. Тема та сама, тому що набутий досвід – як позитивний, так і негативний – дуже корисний. В нас був досвід Другої світової війни, афганської, і все. І навіть той досвід ніде не висвітлювався, все це було «засекречено». Іноді під час приватних зустрічей лікарі, які працювали в Афганістані, щось розповідали.

На таких конференціях, які проводимо ми, відбувається відверта розмова лікарів, які стикаються з бойовими травмами в госпіталях, лікарнях. Саме цей досвід неймовірно цінний. Була одна доктрина (рекомендації щодо надання допомоги, лікування), з часом з’являється інша, змінена. Коли відбуваються зміни, про це треба розповідати. Такі конференції допомагають у всьому розібратися.

Діяльність і цивільних, і військових лікарів регламентується певними правилами, законами. На кожній конференції ми обговорюємо помилки, прийняті на попередніх заходах, пропонуємо, як це змінити, вдосконалити.

– Висновки конференції ви до когось доводите? Наприклад, до міністерств.

– Міністерство оборони займається обороною. А є ще командувач медичної служби ЗСУ. В цій команді є спеціалісти: головний хірург, головний травматолог, головний офтальмолог і так далі. Командувач знає про те, що в нас відбувається конференція, направляє головних спеціалістів. За їхньою участю розбираються приклади, випадки, які трапляються з воїнами, як надавалася допомога.

Часто наші поранені бійці евакуюються до Польщі чи Чехії. Але лікарі, які там надають допомогу, не володіють навичками щодо лікування саме бойової травми. В них мало досвіду, і вони вже нас розпитують. Для того, щоб конференція охопила якомога більше медиків, готуються доповіді на різні теми, і всі разом доходять висновку, як далі діяти.

– Хто були доповідачами? Це не теоретики?

– Достатньо почитати теми доповідей і прізвища та посади тих, хто виступав. Головний хірург ЗСУ Костянтин Гуменюк розповідав про турнікетний синдром, сучасний погляд на проблему та принципи лікування. Головний травматолог ЗСУ Юрій Ярмолюк доповідав про кістковий транспорт у лікуванні поранених з вогнепальними діафізарними дефектами. Серед доповідачів – директори інститутів, завідувачі кафедр, професори, провідні спеціалісти медичних центрів, госпіталів. Доповідали про пошкодження стравоходу, роботизовану хірургію, бойову травму судин кінцівок, етапну хірургію вогнепальних поранень м’яких тканин, лікування та реабілітацію пацієнтів з вогнепальним пораненням обличчя і ще багато про що важливе.

– Ви теж доповідали?

– Аякже! Я розповідав про реконструктивну хірургію трахеї. Ця тема дуже важлива, тому що було багато ускладнень з наданням медичною допомоги при пораненні трахеї. Я розповів, як це треба робити правильно, як організувати лікування, щоб потім не переробляти, щоб мінімізувати ускладнення.

При бойовій травмі перше завдання – врятувати життя. Друге – щоб було найменше наслідків. Наприклад, ми обговорювали, як накладати турнікети. Неправильна його установка за собою тягне видалення кінцівки. Якщо турнікет накласти правильно, це врятує життя, і людина залишиться з кінцівкою.

– Наведіть приклад, як змінилися підходи до лікування певної бойової травми з першої конференції до четвертої.

– Наприклад, на першій конференції ми розглядали поранення живота, анастомози і таке інше. Вже на наступній конференції дійшли висновку, що кишку треба просто закрити спеціальними степлерами і доправити пораненого до госпіталю, де буде проведено кваліфіковану операцію. І поранені судини не треба оперувати на першому етапі, не треба їх зашивати. Достатньо тампонувати. Таких прикладів багато.

– Як вся ця інформація доходить до бойових, практичних медиків, таких, яким був ваш син?

– Ми видаємо книжку «Настанови з воєнно-польової хірургії». А ще «Атлас бойової хірургічної травми. Досвід». Там є вся інформація – від черепно-мозкової травми до кінцівок. Все це яскраво і докладно проілюстровано. І брошури ми видаємо і розповсюджуємо.

– Який найголовніший висновок конференції?

– Найголовніше, що на конференціях визначаються лідери з кожної теми, з якими потім контактують колеги. А ще нам запропонували в цьому році провести таку конференцію в Гельсінкі для лікарів Євросоюзу та НАТО. Ми вже перекладаємо матеріали на англійську мову. За четвертою конференцією європейці зрозуміли, що це важливо і для них.