Легендарному барабанщику Кіровограда-Кропивницького, людині, яку знають, з якою товаришують, на яку неможливо ображатися, з якою варто спілкуватися, за поведінкою на сцені якої цікаво спостерігати, Віктору Стрижевському (Стрижу) в лютому виповниться 70 років. Прекрасний «чоловічий» вік. Гарна людина. Чому б не привітати і відзначити?
Редакція «УЦ» дружить з Віктором протягом десятиліть. Головний редактор знає його з юності, з часів, коли Стрижевський барабанив в складі рок-гуртів «Титанік» та «Система-01». Мабуть, саме тому в 2010 році в нашій газеті з’явився проєкт «Мала енциклопедія кіровоградської рок-музики». Олександр Царюк в публікації «Куда уплыл «Титаник»» згадував: «Рок-група з такою назвою на рубежі 1970-х та 1980-х років “працювала” у палаці культури Авіаремонтного заводу. У складі команди: Михайло Пахманов, Віктор Стрижевський, Сергій Андрейченко, Ігор Баронін. “Система-01”, яка з’явилася на музичній карті Кіровограда через десятиліття, свій початок бере саме від “Титаніка”».
Сам Стриж нам розповідав наступне: «”Титанік” організували мій друг, нині покійний, гітарист Даник (Сергій Андрейченко) та я. Потім ми пристосовували під групу басиста, пробували кількох вокалістів, але вони не розуміли музику, яку ми грали. Так містом пройшла чутка, що гурт шукає вокаліста. Ми чули, як співав Міша Пахманов. Зіграли кілька разів разом, і ось так об’єдналися у гурт. Зустрілися ми невипадково. Могли ж зіграти один раз і розійтися. Але ми всі любили однакову музику (хард-рок) і почали працювати разом.
Ми мали однакові думки. Міша по душі і по думці підходив під жанр групи. Тільки радянська система нас не прийняла, і гурт не проіснував довго. Мабуть, назва “Титанік” гурт і занапастила. Взагалі ми хотіли назвати групу Альтер его (друге я), але нам тоді сказали: а де ваше перше я, на Заході? Ми не потрапили у філармонічну систему, виступали лише у клубі АРЗ, у дендропарку. Грали трошки Блекмора, трішки Діо та багато своїх пісень. Де ще може виступати молода команда-початківець? На танцях чи в ресторанах. Але в ресторанах ми не виступали тому, що я не любив за 5 рублів грати “польку-бабочку”. Це не наш жанр, а ми хотіли грати свою музику».
Потім Стриж грав у гурті «Система-01». Олександр Царюк розповів, що таку назву вигадав Даник: «Серед рок-музикантів політичний устрій, що існував тоді, називався “системою”. Рокери – вони передусім опозиція будь-якій системі влади, завжди і скрізь. От як би протиставляючи себе комуністичному ладу, вирішили зупинити вибір на такій назві. У них своя система, у нас своя, тільки нуль-перша».
Минули десятиліття, змінилося століття, і у 2013 році відбулося феєричне повернення Стрижа на сцену. Едуард Гева тоді ініціював і організував виступ новоствореної групи під назвою Stargazer. «УЦ» після концерту ділилася враженнями: «Складно пригадати, хто з приїжджих зірок року збирав таку кількість глядачів. Аншлаг можна пояснити кількома причинами. По-перше, за визнанням самого Віктора Стрижевського, частина зали прийшла подивитися, як Стриж блищатиме, а частина – щоб стати свідками його провалу. Взагалі, все замислювалося не заради створення групи, а заради проекту – з наміром зіграти найпопулярніші композиції Rainbow.
Стрижевський запросив найкращих, на його погляд, музикантів та виконавців. Як вони працювали! Сам Стриж за своєю шикарною барабанною установкою був чудовий. На пару композицій поступився місцем Дімі Польовому, а решту відбарабанив особисто. Руслан Федосєєв, якого Віктор назвав своїм Блекмором, підтвердив, що є неповторним за стилем гри. Бас-гітарист Дмитро Тараканов раптом виявився абсолютно іншим, не таким, як у своїх попередніх виступах. Куди поділася його стриманість? Він був емоційний, єдиний з усіма музикантами та із залом. А клавішник Дмитро Єрьомін грав, як завжди, віртуозно та професійно.
Сам же Віктор Стрижевський, стомлений, але щасливий, подякував хлопцям за те, що повірили, глядачам – за підтримку. Побачити визнання переповненої зали через чверть століття музичного забуття – це щастя, яке дається далеко не багатьом. Стрижу – дано».
Десять років тому Віктор Стрижевський відзначав шістдесятий день народження і сорок років творчої (барабанної) діяльності. Це був виступ музикантів. Крім приголомшливого фірмового соло Віктора на барабанах, для гостей було влаштовано багато музичних сюрпризів. Стриж тоді сказав: «Найголовніший подарунок для мене те, що в залі були всі наші».
В 2018 році газета «Україна-Центр» відзначила своє 25-річчя рок-фестивалем, який відбувся в театрі Кропивницького. Там також були всі наші. Звісно, був Стриж. Ось його коментар щодо нашого дійства: «Вечір був фантастичним. У нашому місті захід такого рівня відбувся вперше. Дуже дякую Юхимові Мармеру за ідею і за те, що він зміг втілити її в життя. Уявляю, чого було варто з усіма домовитися, організувати музикантів, інструменти, звук, світло…
Ми вийшли на сцену заради улюбленої газети, заради друзів редакції, які були у залі. Все було фірмово. Місце проведення надавало наснаги. Я на фестивалі кайфував. Від команди Stormbringer команді “Україна-Центр” бажаю міцного здоров’я. До нових зустрічей!»
Коли почалася велика війна, «УЦ» зібрала друзів на другому рок-фестивалі, який називався «Всупереч війні». Відгукнулися всі, до кого ми звернулися. Хлопці й дівчата – рок-музиканти – зголосилися підтримати хлопців і дівчат з ЗСУ. Віктор Стрижевський, легендарний барабанщик «всіх часів і народів» (гурт Stormbringer), також був. Без нього ніяк. Стриж сказав: «Це святе – допомогти хлопцям на фронті. Я вже не можу тримати в руках зброю, а барабанні палички поки що можу. І буду тримати, скільки знадобиться, щоб наблизити нашу перемогу. Радий, що ніхто з музикантів не відмовився взяти участь у фестивалі. Переможемо орків!»
У лютому Стрижу виповниться 70, він у чудовій формі і гідний, щоб його рідне місто відзначило цю дату. Щоб знову, всупереч війні, у залі гремів український рок, на сцені були ті, кому пощастило грати з Віктором Стрижевським, а в залі – всі покоління кропивничан, які дуже люблять і цінують своїх.
З такими друзями й ворогів не треба