Український герой японського дохьо

 Минулого року українці несподівано для самих себе захопилися традиційною японською боротьбою сумо. Сталося це виключно завдяки появі серед провідних спортсменів-сумоїстів українця Данила Явгусишина. Наш «малюк» Явгусишин – помітно менший за багатьох японських і монгольських богатирів (зріст – «лише» 182 см, а вага – 140 кг), але все частіше перемагає могутніх суперників. Щоб читачі «УЦ» хоч трохи дізналися про цей унікальний вид спорту, який в Японії – більше ніж спорт, ми звернулися з до Олександра Криса, нашого земляка, який багато років живе в країні Вранішнього Сонця.

– Українцеві, який вперше бачить боротьбу сумо на відео в соціальних мережах, це здасться чимось дивним і навіть несерйозним. Два величезних (у масштабі 40:1) голих немовляти в чомусь схожому на памперси намагаються виштовхнути одне одного за межі невеликого кола. Але якщо придивитися до реакції учасників і глядачів, то все дуже серйозно, так?

– Так, все дуже серйозно, адже сумо – це не стільки спорт, скільки синтоїстський ритуал, підношення богам. Борці втілюють собою божественні стихії, які вступили в поєдинок на священному ДОХЬО, а результат поєдинку використовувався для гадання на врожай або улов. Коли борець щедро посипає ринг сіллю, коли особливим рухом топче землю – він проводить стародавні ритуали, що очищають сакральний простір від злих духів, щоб ті не втручалися. Суддя одягнений як синтоїстськийсвященик, адже проста людина не може судити божественний поєдинок. Так що тут не до жартів. До речі, «памперси» – це шестиметрова шовкова (у борців вищих категорій) або бавовняна (у інших) стрічка під назвою МАВАШІ, яка дозволяє поєднати традицію, мінімум одягу і функцію захватів.

– Звідки у витончених і зазвичай мініатюрних японців виник культ цих неймовірних товстунів? Скільки, до речі, важать найбільші сумоїсти?

– Вага теж має сакральне значення – це божественна броня. Я якось дивився телепередачу про те, як сумоїстихарчуються, це ціла система відгодовування.

Наскільки знаю, найбільший нині борець Шьонан-но-Умі важить близько 185 кг, але бували і набагато більші сумоїсти –під 300. І не варто обманюватися животами, під шаром жиру – сталеві м’язи. А після виходу на «пенсію» вони худнуть під наглядом лікарів.

– Часто проводяться чемпіонати із сумо? Чи користуються вони популярністю серед глядачів?

– Професійні турніри проводяться шість разів на рік у непарні місяці. Кожен триває 15 днів. Квитки розлітаються як гарячі пиріжки. Дістати їх у день початку продажів – це ще той квест. Місце на гальорці коштує близько 4000 ієн ($25 – 30), а ось елітні ложі МАСУ-СЕКІ біля самого рингу, де сидять на подушках, можуть коштувати від 40 000 до 60 000 ієн і вище. Можна здивуватися, але жінок у залі чи не більше, ніж чоловіків. Є навіть термін «сумо-дзьо» – молоді фанатки, які полюють за селфі з борцями. Взагалі, сумоїсти, незважаючи на надмірну вагу, користуються великою популярністю у дівчат.

– Сутички часто закінчуються тим, що обидва «малюки» вилітають прямо в перші ряди глядачів. Чи небезпечно це?

– Небезпечно, звичайно, проте ці місця біля самого рингу коштують найдорожче. Хоча випадки вивихів і переломів (як у глядачів, так і у суддів) бувають. Мабуть, воно того варте.

– У рингу борці виконують багато різних ритуальних, а значить незрозумілих нам рухів. Особливо впадає в очі їхня абсолютна незворушність, навіть важко зрозуміти, хто виграв сутичку. Це теж данина традиції?

– Як я вже згадував, в принципі, всі їхні рухи перед, під час і після поєдинку – ритуальні. Що стосується незворушності – важливою рисою у японців вважається ФУДОШІН, непохитність духу. Виявляти радість після перемоги або лють після поразки вважається поганим тоном і проявом слабкості.

– Чи можна зустріти сумоїста на вулиці, в метро або магазині? Чи ведуть вони світське життя?

 – Цілком можливо зустріти сумоїста на вулиці, особливо в районі Рьоґоку, де базується багато шкіл і де розтшований Кокугікан – щось на кшталт головного палацу традиційних видів спорту, в якому і проводяться змагання. У транспорті теж можна зустріти, тим більше, що машини їм водити не дозволяється. На людях з’являються тільки в традиційному одязі і зі спеціальною зачіскою сумоїста – ЧЬОММАГЭ. Мені доводилося бачити сумоїстів навіть у нічних клубах. Загалом люди як люди, заводять сім’ї, ходять у ресторани, але завжди залишаються «в образі».

– Серед ваших фейсбучних френдів є сумоїст Аонішікі Арата. Розкажіть про нього, будь ласка.

– Особисто ми, на жаль, поки не знайомі, але знаю, що українець Данило Явгусішин на пседо Аонішікі Арата кілька років тому приїхав до Японії з Вінниці, дебютував у вересні 2023 року і всього за дев’ять турнірів досяг найвищого дивізіону МАКУУЧІ, це рекорд. А в листопаді 2025 року, як відомо, Аонішікі став першим українським борцем, який виграв турнір Гранд Сумо, і його підвищили до рангу ОДЗЕКІ, другого найвищого титулу в сумо. За його кар’єрою тут всі спостерігають з величезним інтересом. Очевидно, він зміг поєднати українську впертість з японською незворушністю. Напевно, саме це поєднання і дає йому ту саму перевагу, яка приводить до перемоги.