Про те, що кропивничанин Юрій Воробйов закликає меломанів Кропивницького приїжджати в якесь особливе місце, ми дізналися із Фейсбуку. Начебто там можна послухати музику, подивитися і випробувати апаратуру, перебрати і переслухати касети-диски-вініли, взяти додому, обміняти, навіть купити. Почули – треба побачити і взяти в цьому участь.
Музикант Дмитро Дорош написав в мережі: «Приїжджайте на балку до Воробйова!» Яка балка? Велика? Озерна? Злодійська? Це ж Новомиколаївка! Виявилося, що «балка» – це місце зібрання меломанів. Її два роки тому створили Юрій Воробйов і Анатолій Биков. Ще ті меломани.
Щонеділі в ангарі на Новомиколаївці збираються люди, які слухають музику, яка їм подобається. Їх об’єднує смак до музики і, що важливо, до якості її звучання. Тому до відтворювача звуку вони ставляться дуже прискіпливо. Під час зібрання на балці Воробйов вмикає достойний «музон», який надихає всіх.
А далі починається: випити кави, передивитися вініли, обов’язково комусь розповісти, коли вперше почув цей альбом, яка історія з цим пов’язана; запропонувати щось своє і довести, що це унікальне; запитати про наявність CD, бо є на чому слухати; раптом зацікавитися касетами, які там також є (подяка і світла пам’ять Маню).
Хто вони такі, меломани? Штучний інтелект дає таке визначення: пристрасний любитель, поціновувач музики та співу, людина, яка захоплена музичним мистецтвом. Ну дуже загально. Ми поставили це запитання учасникам балки.
Юрій Воробйов:
– Меломан – це людина, яка реально любить музику, аналізує, порівнює, хто на якому інструменті грає, як грає. Це коли ти завжди з музикою, є в тебе час, чи немає. Коли ти почув якусь команду і риєш про неї все, що можна знайти. Це коли ти не тільки слухаєш музику, а ще й багато про неї знаєш. І ти цим займаєшся для себе, для власного задоволення.
Ще на початку двотисячних знайти інформацію про музику було нереально. Це зараз клондайк. Раніше, щоб знайти і послухати якийсь альбом, приходилося їхати у Київ, по чотири години гуляти Петрівкою, знати точки, де стоять саме меломани. Або якийсь моряк привезе журнал, або турист в аеропорту купить.
Ми слухаємо те, що нам подобається. Ні з ким себе не порівнюємо. Меломан – це той, хто слухає своє. Вважаю, що меломани були ще за часів Паганіні, а то й раніше.
Анатолій Биков:
– Таких, як ми, насправді багато. Ми любимо рок-музику, хтось класику, хтось джаз, і це теж меломани. Ми слухаємо дуже багато музики, тому володіємо великою кількістю інформації.
Як це починається? В мене була старша сестра, яка слухала музику, я слухав разом з нею. Потім вже з’явилися друзі. Кінець 70-х – початок 80-х – ми вже позиціонували себе меломанами. Було таке, що колонку на вікно ставив, щоб весь двір слухав рок. Багато хто так робив. Нам хотілося, щоб всі насолоджувалися тим, що ми любимо.
Ігор Бутенко (відеозв’язком з Німеччини):
– Меломани – це люди, трішки повернуті головою на музиці. Вони відрізняються від пересічниої людини. Як я став таким? Більшу частину свого дитинства провів у бабусі. Це були 60-ті роки. А в неї було три програвача, на яких крутили платівки на 78 обертів. Це були Майя Кристалінська, Марк Бернес та інші. Збиралися великими сім’ями на застілля і слухали музику.
В 70-х роках вже в Союз почали завозити платівки нелегальним шляхом, і все почало процвітати. В мене з’явилися друзі, які захоплювалися музикою. Ще й двоюрідний брат Віктор Токарєв, з яким в нас збіглися музичні смаки. В нього був магнітофон «Днепр-2», він десь почав діставати плівки із записами, це були бобіни. Згодом у брата з’явився друг Маню (Юра Горобченко), вони скооперувалися і знайшли можливість діставати диски для запису на магнітофон. Вони сідали на електричку, їхали в Одесу, привозили звідти платівки і записували на магнітофон.
Ми все це слухали, наш музичний світогляд розширювався, ми знаходили інформацію про нові групи. Ми прив’язалися саме до рок-музики і протягом життя не можемо від цього відв’язатися. Та ми й не хочемо.
Я знаю людей, які мають велику колекцію музики і слухають самі вдома. Називаю їх «тихушечниками». Радий, що Юра Воробйов збирає однодумців.
Яків Теплицький (відеозв’язком з Ізраїлю):
– Мені мама привила любов до музики. Вона слухала Аллу Пугачову, Нані Брігвадзе, Софію Ротару. Я вже став слухати іншу музику, різну, а згодом дійшов до року. Взагалі все почалося з «Бітлз».
Зараз є можливість дивитися записи концертів. Я люблю не важкий рок, типу Queen, із задоволенням дивлюся і слухаю.
Марк Коява:
– Пам’ятаю програвач «Мелодія» ще з першого класу. Перше, що мене зацікавило, на гнучкій платівці пісня «Ob-La-Di, Ob-La-Da» групи Beatles. Потім я свідомо пішов до студії звукозапису і записав С’юзі Кватро. Так ходив до студії, записував різну музику, доки не з’явився магнітофон.
Мені більше імпонував рок, ніж інша музика. Залишаюся прихильником такої музики. Люблю бувати на «балці» – наче повертаєшся в минуле. Цьому сприяє атмосфера, вініли, касети, диски, на яких наша музика, і спілкування з однодумцями. Нам є про що поговорити, що згадати.
Дмитро Дорош:
– Я став меломаном, коли почав цікавитися рок-музикою. Передплачував журнал «Ровесник», в якому публікували рок-енциклопедію, що містила історію груп, дискографію. Те, що мене зачепало, шукав у колекціонерів, меломанів з досвідом. Записи ми з друзями купляли. Брали різні альбоми, потім обмінювалися і таким чином поповнювали свої колекції.
Відвідую балку, куди кожної неділі приходить все більше людей – колишніх музикантів, аудіофілів, які цінують якісний звук. У Юри Воробйова хороша апаратура. Цікаві люди, є про що поговорити.
Руйнівна сила брехні