«Потрібно врешті-решт прописати механізм відповідальності контролюючих органів та осіб»

20:09
0
367
views

Насправді всі проблеми в державі залежать лише від її здатності забезпечити кілька фундаментальних речей, серед яких і умови для функціонування промислового потенціалу та підготовки кадрів. Однак якщо промисловий сектор, у тому числі приватний бізнес, демонструє бажання до розвитку, то в багатьох інших аспектах держава явно недопрацьовує. Про це ми розмовляємо з генеральним директором Федерації роботодавців України (ФРУ) Русланом Іллічовим (на фото в центрі), який днями побував у Кіровоградській області.

– Руслане Володимировичу, в Кіровоградській області дуже актуальна проблема рейдерства. Практично кожного дня ми спостерігаємо за спробами рейдерських захоплень майна підприємств. Фермери області навіть створили озброєний загін самооборони. Чи є можливість подолати рейдерство законним шляхом?

– У мене є зустрічне питання, яке ми завжди задаємо всім, з ким спілкуємось на цю тему. У нас що, в законі дозволено рейдерство чи десь в законодавчому полі існує положення про безкарність за рейдерство? Сьогодні ця хвиля рейдерських явищ насправді показує дуже просту річ – це слабке інституціональне середовище в державі. Зокрема, правоохоронних органів, тому що ці рейдери відомі, відповідальність – зрозуміла, як впливати – теж зрозуміло, тому, насправді, з цим сьогодні можна боротися. Нещодавно була створена міжвідомча комісія протидії рейдерству, антирейдерська комісія…

– Якого вона рівня?

– Вона на рівні Кабінету Міністрів, її очолює Іван Кубів, і ФРУ є учасником цієї комісії. У неї вже є перші, ключові кейси, пов’язані з ситуацією в агропромисловій сфері. Там вкрали врожай, там захопили землю, комбайн і так далі, але в мене є запитання – а завтра що, машинобудівникам створювати загони чи транспортникам? Чи ми, як Федерація роботодавців, будемо створювати загони? Тоді виникає запитання: а навіщо платити податки? Давайте не платити податки за поліцію, СБУ, інші силові органи, давайте тоді на ці гроші будемо створювати загони, але ще раз кажу, питання до держави – є держава чи нема?

– У такому випадку, як ви самі сказали, що державні інституції недопрацьовують, чи не потрібно Федерації роботодавців мати право законодавчої ініціативи, хоча б як учаснику тристоронньої угоди між урядом, профспілками та роботодавцями?

– На законодавчому рівні є сьогодні всі інструменти для боротьби з рейдерством, всі інструменти. Але ось ще одна річ, дуже цікава, – це судова гілка влади. От до неї, насправді, найближчим часом запитань буде більше, ніж до правоохоронних органів. Тому що незрозуміло, за яких обставин судді випускають рейдерів чи злочинців, незрозуміло, за якою підставою вони визначають застави, змінюють власників, тобто до судової гілки влади запитань найближчим часом буде набагато більше.

Ми проводили опитування серед чотирьох тисяч підприємств, які входять у ФРУ, чи підете ви захищати в суді свої інтереси в конфлікті між бізнесом і органами влади? 82% підприємців відповіли негативно, тобто в суди вони не звернуться, бо коли виникає конфлікт із державними органами влади, то в об’єктивне рішення судів вони не вірять. І оцей ризик насправді більш важливий, якщо сьогодні роботодавець не вірить, що він зможе в суді, прозоро і чисто, захистити свій інтерес, це набагато страшніше, ніж, скажімо, перевірка чи ще щось. А як можна вийти з цього? У першу чергу, і ми будемо це робити, буквально в цьому році, потрібно дуже чітко й різко врешті-решт прописати механізм відповідальності контролюючих органів, конкретних посадових осіб за нанесену шкоду чи збитки бізнесу, якщо ми це зробимо, то кожний інспектор, кожний контро­лер зрозуміє, що якщо внаслідок його перевірок, які потім були визнані незаконними чи взагалі справу закрили, але буде визнано, що нанесено збитки, і якщо ця посадова особа потім матиме кримінальну й фінансову відповідальність, то вона 10 разів перехреститься.

– На додачу до вже існуючих надвідомчих агенцій в Україні створюється ще одне – Національне агентство кваліфікації, або НАК. Що це таке?

– Національне агентство кваліфікації повинне взяти на себе дуже важливу роль. У цьому агентстві одна третина голосів впливу належить роботодавцям. Агенція повинна розробити систему оцінки та контролю кваліфікації кадрів. Це дуже важливо, тому що насправді вся існуюча сьогодні система підготовки кадрів для бізнесу, для роботодавців, для нашої промисловості, давайте відверто, має дуже низьку кореляцію з ринком, з потребами реального сектору економіки. І навіть сьогодні мій робочий візит до нашої обласної організації роботодавців, зокрема до компанії «Ельворті Груп», якраз з приводу того, яким чином сьогодні підготувати собі робітничі кадри? Ми бачимо сьогодні ситуацію, навіть по місту Кропивницькому, що «Ельворті Груп» повинна йти на те, щоб створити власний вищий навчальний заклад. Якщо взяти Францію, то з 2002 року там іде системна робота по впровадженню цієї практики, і сьогодні всі виші Франції не просто випускають студентів з дипломом – усі ці люди повинні потім підтвердити кваліфікацію. Це є у відповідному реєстрі кваліфікації, без цього в них немає диплома. Мова йде про створення національної системи кваліфікації, тобто ми повинні створити систему визнання того, що я закінчив ВНЗ і я повинен підтвердити, що маю відповідну кваліфікацію.

Ми сьогодні приїхали в Кропивницький, походили по підприємствам, поспілкувались і побачили дуже просту картину. Ми побачили, що вся система вищої освіти в Україні взагалі не відповідає потребам конкретного підприємства. Ну не відповідає – і все! Вона його не влаштовує. Повністю не влаштовує. І ми бачимо, що підприємство, на якому ми з вами, – успішне. Сьогодні «Ельворті Груп» експортує в Європу, але ми змушені на цьому підприємстві створити ще й власну систему підготовки кадрів! І тоді виникає запитання: навіщо взагалі сьогодні, якщо я не помиляюсь, витрачаємо 25 мільярдів гривень на державне замовлення? 25 мільярдів гривень! Ми, як роботодавці, повинні сьогодні самі обирати, які навчальні заклади скільки повинні брати тих самих бюджетних місць. Чому ми сьогодні витрачаємо 25 мільярдів незрозуміло куди, а потім бізнес повинен витрачати десятки мільйонів гривень на комерційну підготовку людей у тих самих ВНЗ?

– У контексті підготовки кадрів, чи правильніше буде, їх дефіциту, чи логічним виглядає скорочення державної підтримки мережі професіонально-технічної освіти, перекладання витрат на їхнє утримання на місцеві бюджети, адже не кожне місто має кошти на утримання мережі?

– Питання комплексне. З одного боку, потрібно зробити аудит у зв’язку з децентралізацією та розходами на профтехосвіту. Можливо, щось потрібно скоротити, а можливо, є якісь унікальні програми підготовки, державного значення, то потрібно робити окремі запити щодо цих випадків, і такі заклади мали б державну підтримку.

– Ми живемо в умовах нового підходу держави до бізнесу, хоча б декларативно. Чи збереглися загрози тиску з боку державних контролюючих інституцій?

– Скажу так, велика кількість ризиків, на жаль, залишається. У середу було перше засідання міжвідомчої комісії по протидії незаконним діям правоохоронних органів, прем’єр-міністр обіцяв, і це якраз завдання цієї комісії, зробити другу частину закону «Маски шоу – стоп», і в цій, другій, частині прописати цю відповідальність контролюючих органів. Якщо ми це зробимо – працювати буде набагато краще.

Сергій Полулях

Сергій Полулях

Журналіст «УЦ».