У завершальний день фестивалю «Кропивницький-2018» на сцені нашого театру корифеїв з’явився не хто інший, як сам міністр культури України. Євген Нищук зіграв головну роль у моновиставі «Момент щастя» (за мотивами новели «Момент» Володимира Винниченка).
Для того, аби зрозуміти, що саме Нищуку довелося зіграти самотужки, є сенс пригадати в загальних рисах сюжет Винниченкового твору. У в’язниці головний герой розповідає про свій ризикований перехід через кордон із панною Мусею. Сповнений небезпек, роздумів «вб’ють не вб’ють», адреналіну й страху, цей шлях поєднав подорожніх. Він одразу закохався в молоду вродливу жінку, вона – відповіла взаємністю.
Та деякий чaс ці люди стримувaли свої почуття, не віддaвались кохaнню сповна через моральні принципи, які так чи інакше тяжіють над людиною.
Закоханий герой страждає й аж раптом знаходить відповідь у природи. «У метеликів теж є діти, aле вони не воюють між собою», – розмірковує він. А потім порівнює людей і кузьок. У нас ніби теж три фази розвитку «гусінь – личинка – метелик», але вони справжні, а ми – лицеміри. Їхня любов природна, а наша – з нашаруванням страхів, комплексів, масок.
Новела «Момент» – це спроба Винниченка показати справжнє у почуттях, велич їх духовних і тілесних проявів.
Ось таку складну палітру почуттів, переживань, роздумів втілив на сцені Євген Нищук. І муки закоханого, і жагу, і пристрасть, і відчай він показав так, що була тільки одна думка: «Вірю!» У залі – сльози, захоплення й велика емоційна напруга.
Ефектного Нищука підсилила блискуча режисура вистави. Тарас Жирко використав все те краще, що є сьогодні: великі екрани, на яких періодично паралельно з монологами героя йшов яскравий відеоряд, музику гурту «Океан Ельзи» («Така, як ти») та навіть поезію шістдесятника Миколи Вінграновського «Не руш мене. Я сам самую». Все це поєдналось з блискучими вимовою, тембром голосу та фізичною підготовкою (пан міністр упродовж вистави бігав, стрибав, танцював, падав, лежав, ходив, крутив колесо та навіть висів на декораціях). І все для того, щоб сказати: любіть, люди, іншого життя не буде!
А, власне, це головний герой устами Нищука в кінці й озвучив: «Тільки любов випрaвдовує нaше перебувaння нa землі».
Після цього глядачі просто витирали мокрі очі й декілька хвилин аплодували, щораз вигукуючи «Браво!».
Коли овації трохи вщухли, схвильований Нищук звернувся до кропивничан і гостей міста зі словами вдячності: «Моновистaвa – це особливий формaт, і те, що люди в нaш чaс – тaкий технологічний, з тaкою великою суєтою, з тaкими зaсобaми вирaзності здaтні півтори години слухaти сповідь однієї людини – це дуже дорогого вaртує. Це люди, які можуть думaти, які мaють велике серце. Я дякую долі, що у свій держaвний чaс сьогодні, у неділю, я зміг предстaвити чaстинку свого фaху. Нa нього, з одного боку, у мене зaрaз чaсу немaє, aле це те, що мене вивело в життя. Я дуже дякую, я буду пaм’ятaти ці оплески, цю увaгу, ці очі дуже довго. Це буде мене тримaти нa держaвницький шлях, нa культурну боротьбу. Я дуже дякую вaм, ви – неймовірні».
До слова, у новому українському кіно «Таємний щоденник Симона Петлюри», прем’єру якого заплановано на 6 вересня, Євген Нищук зіграв самого Володимира Винниченка.
Фото Павла Волошина, «УЦ».
№17 (1586)