Невидима війна…

16:11
0
577
views

У залі Кіровоградської обласної філармонії відбувся благодійних захід, присвячений героям – співробітникам Служби безпеки України, які загинули в боротьбі за незалежність і територіальну цілісність нашої держави. У програмі – виставка репродукцій портретів загиблих співробітників і жанрових картин «Невидима варта», а також вистава-реквієм «Війна без строку». І нехай читачів не вводять в оману ці достатньо протокольні та сухі рядки з анотації на запрошеннях – подія була наповнена глибоким і трагічним змістом роздумами про справжню вартість жертовного служіння Україні.

Серед журналістських матеріалів інколи трапляються так звані нічні матеріали, коли тема не відпускає вас ні вдень, ні вночі, коли потрібно не просто написати звіт про подію, а спробувати якщо й не оцінити, то хоча б розібратися або знайти правильні слова та акценти. Особливо коли мова йде про такі складні явища, як патріотизм, вірність обов’язку, здатність слідувати обраним ідеалам до кінця і… чисельні випадки зради серед представників українських силових структур, які дислокувалися на тимчасово окупованих територіях.

Ректор Національної академії СБУ Сергій Кудінов пояснив спочатку журналістам, а потім і глядачам, які, до речі, вщерть заповнили глядацьку залу, що Кропивницький став 23-м містом України, де провели цю меморіально-благодійну акцію. Її метою є не лише популяризація боротьби співробітників СБУ, які несуть оту, найчастіше невидиму для суспільства варту, але й збір коштів для обласних військових шпиталів. За час проведення акції в Україні було зібрано більше 960 тисяч гривень, тож Кропивницький має всі шанси стати містом-мільйонником. Власне, під час презентації виставки портретів загиблих співробітників СБУ роботи офіцера Національної академії СБУ Лесі Шиденко чи виступу ректора НА СБУ Сергія Кудінова йшлося лише про патріотизм, але тема смертельного протистояння, двобою добра і зла і без слів була присутньою та зрозумілою.

Композиційно акція складалася з двох частин: із презентації репродукцій портретів загиблих у протистоянні з агресором співробітників СБУ та виставою-реквіємом, які можна було цілком природно об’єднати в одну лінію. Справа в тому, що емоційні пояснення до своїх робіт, до історії створення кожного портрета Леся Шиденко супроводжувала й значною кількістю фактів з особистого життя загиблих. А потім історії співробітників СБУ, вже в дещо театралізованому вигляді, під відеоряд, переповіли курсанти академії. Втім, емоційна складова була потужною в обох випадках. Художниця просто доповнила історії чисто сімейними, душевними переживаннями близьких і рідних героїв і містичними проявами, які траплялися під час підготовки та написання портретів.

За її словами, у кількох випадках мало місце нез’ясоване та незрозуміле самовільне копіювання портретів на скло, яким деякий час накривали портрети. Можливо, це були прояви якихось хімічно-фізичних реакцій, каже сама художниця, а можливо – і дія невідомого виду енергетики, внаслідок емоційних переживань, що виникали під час роботи над портретами:

«Я не знаю, як це пояснити, але на склі чітко стало видно білясті лінії їхніх образів… Інколи робота над портретом йшла важко, потрібно було отримати згоду рідних, почути їхні побажання, адже фото не завжди дає повну уяву про характер людини, про його життя поза службою. Дуже важко йшов один портрет, я кілька тижнів чомусь не могла зв’язатися з дружиною, а коли зателефонувала, вона сказала, що весь цей час… шукала художника, щоб написали портрет. Підказані дружинами чи батьками деталі зробили портрети ще більше впізнаваними».

Можливо, наступним етапом мистецького проекту про загиблих співробітників СБУ стане й літературне втілення, художня інтерпретація текстів вистави-реквієму з портретними ілюстраціями? Це було б логічним продовженням напрямку виховання патріотизму через збереження пам’яті. Недарма курсанти на сцені в одній з акторських ремарок наголосили: «Присягаю ніколи не зраджувати українському народу». І, очевидно, саме оце й є надзавданням акції – ті, хто присягнув на вірність Україні, ніколи, ні за яких обставин не можуть зрадити! Попри патріотичний акцент акції, потрібно пам’ятати, що всі ці трагічні події сталися не в останню чергу й через відверту зраду значної кількості колишніх військовослужбовців і співробітників українських силових структур, які дислокувалися на тимчасово окупованих територіях. Тим трагічніші втрати, тим вагоміший подвиг співробітників СБУ, які не зрадили присязі.

Одним з найважчих моментів і досі залишається відео, на якому російські окупанти показували допит перших захоплених у Слов’янську наших хлопців. Їх кілька днів тримали з наглухо замотаними скотчем обличчями, російські пропагандисти наголошували, що це співробітники СБУ, але найстрашніше те, що в полон вони потрапили, можливо, через зраду своїх колишніх колег…  Власне, біда в тому, що найменш патріотичною та стійкою структурою в нас виявилися саме підрозділи Служби безпеки України, дислоковані в Криму й на Донбасі. Про це ми спробували поговорити з ректором НА СБУ Сергієм Кудіновим.

– Ваша академія безумовно працює над вихованням патріотизму, а от чим пояснити те, що сталося з особовим складом у Криму, на Донбасі, у Луганську? Як так сталося, що люди просто перейшли, адже СБУ повинна бути взірцем патріотизму, так?

– Так.

– Можливо, це філософське питання?

– Філософське питання полягає в тому, що в кожного з нас є право вибору й кожен його робить у силу сформованості свого світогляду, тому зрадники були завжди. Але ми повинні бути правдивими перед собою, робити з цього висновки. Оцінка діям цих співробітників дана і керівництвом Служби, і особовим складом, ми продовжуємо рухатися вперед, ми продовжуємо боротись за нашу країну. Що стосується всього іншого, то голова СБУ неодноразово звітував перед громадськістю щодо кількості зрадників…

– До речі, яка вона?

– Офіційна статистика є на сайті, це може дати офіційний прес-центр, але мені відомо, що і в цьому році зрадники виявлялися, документувалися…

– Це якби поодинокі випадки…

– Поодинокі, але зрадника, шпигуна виявити не так просто, цьому передує кропітка робота – для того, щоб задокументувати цю діяльність, виявити й надати належну правову оцінку цієї діяльності. Чим ми відрізняємося від тих злочинців, які протистоять нам? Тим, що ми працюємо в правовому полі, і притягуються до відповідальності ті люди, чия злочинна діяльність задокументована та доведена в установленому законом порядку…

Може бути, що до такої відвертої розмови про зраду та її причини ми ще не готові, але ж навіть заради героїв, які власними життями зупинили зраду, це потрібно робити? За даними групи «Інформаційний спротив», рівень зради в Криму виявився просто катастрофічним – 86% співробітників СБУ, 70% військовослужбовців ЗСУ, 74% прикордонників, які служили та проживали в Криму, зрадили Україні. Але військові аналітики відзначають, що ситуацію врятували оті 14-30% військових, які не зрадили присязі, вийшли на материкову Україну і які змогли організувати на Донбасі потужний опір агресору. Зараз відповідальність військовослужбовців вийшла на зовсім інший рівень. І не лише серед військовослужбовців, але й молоді. Це підтвердив і Сергій Кудінов: «В академії за час мого керівництва було кілька дочасних випусків курсантів, вони, ще не закінчивши заняття, писали рапорти та йшли в практичні підрозділи для того, щоб захищати країну. Для мене це найголовніша оцінка того, що ми робимо».

Сергій Полулях

Сергій Полулях

Журналіст «УЦ».