Євгеній Лучков: «Людина відчуває себе щасливішою, коли всі навколо щасливі»

12:41
0
362
views

Виборча кампанія вийшла на фінішну пряму. Вже найближчої неділі Україна зробить черговий вибір, від якого залежатиме якісний склад оновленого (хотілося б) парламенту.

Нинішня кампанія порадувала новими обличчями, енергійними, перспективними молодими людьми, які не заплямовані політичним минулим, які вселяють надію. Один із таких людей – кандидат у народні депутати України по сотому округу Євгеній Лучков. За неповні два місяці передвиборчого періоду він став популярним серед виборців, помітно виділявся на тлі конкурентів. Про враження новачка в політиці – в інтерв’ю.

– Євгенію Петровичу, якою для вас була виборча кампанія? Як ви її оцінюєте?

– Був увесь спектр емоцій: позитив, драйв, напруга… Навіть якщо й був негатив, ми з командою від нього швидко відходили, розуміючи, що це мінімум із того, що могло бути.

Вразили люди, які зневірилися, розчарувалися, звертали увагу як на глобальні проблеми, так і на свої особисті. У людей склався стереотип: усі обіцяють, а потім забувають. Так було протягом майже тридцяти років. Але я впевнений, що не цього разу. Принаймні, відповідаю за себе.

– У вас було багато зустрічей. Що запам’яталося?

– Мені реально дуже шкода людей, які залишаються сам на сам із своїми проблемами, болями. Звичайно, кожна людина – коваль свого щастя, мені теж ніхто не допомагав, я всього добивався самостійно. Але є люди, скуті умовами, які опинилися в залежності від обставин. Багатьом необхідна підтримка. Держави – у першу чергу. Ми з моїми однодумцями змогли вже сьогодні організуватися й допомогти багатьом людям конкретними діями. Велику увагу було направлено на дітей і молодь – на наше майбутнє.

Я радий, що мене підтримала група підприємців. Багато з них були присутні на зустрічах із виборцями, чули, чого люди потребують, які проблеми найбільш гострі, і відповідним чином реагували. Завдяки їм були встановлені спортивні та дитячі майданчики, поліпшені умови в дитячих садках, школах, лікарнях, будинках культури.

Коли на зустрічах говориш «треба», люди погоджуються, що треба, але питають: «А де результат?» Обіцянкам, які вони слухають десятиліттями, не вірять. Доходило до абсурду – деякі кандидати відкрито заявляли: «Ви мені потрібні тільки до виборів. У мене за планом – зустріч з вами сьогодні. А що буде після виборів – невідомо»… Хіба так можна з людьми?

– Ви були не тільки в районних центрах, а й у селах. Як вам українські глибинки?

– А я й раніше часто бував у селах – моя робота з цим пов’язана. У наших селах дуже сумно. І проблеми ні для кого не є секретом. Усі обтяжені високими тарифами, розчаровані низькими зарплатами, стурбовані високими цінами, відсутністю доріг. Немає роботи. Чим втішити сільських жителів? Потрібно не втрачати віру, давати дорогу молодим. Є надія, що ті, від кого багато що залежить, схаменуться, не тільки свою кишеню будуть набивати, а й подумають про народ. Адже людина відчуває себе щасливішою, коли всі навколо щасливі. Не може бути внутрішньо комфортно й добре, коли комусь погано.

– Ви переглянули свою програму, з якою йшли на вибори?

– У моїй програмі прописані загальні проблеми. Окремо ми з командою конкретизували деякі пункти, відзначили моменти в кожному населеному пункті, на які слід звернути увагу. І вони, як правило, ідентичні: вода, інфраструктура, підвищення рівня життя. Двадцять перше століття на дворі, а в людей немає водопроводів. Якщо навіть є, вони в жалюгідному стані: забруднені, тиску в системі немає, очисні споруди свою функцію не виконують. Змінити ситуацію реально.

У нас у країні, по суті, дві проблеми. Перефразую класика: це слабка економіка та корупція. Вони взаємопов’язані: щоб була здорова економіка, потрібні адекватні податки, фінансова система, яка не залежить від зовнішніх чинників – курсу долара або євро. Реально жити без криз, тримати стабільну гривню, була б воля. Потрібно зробити адекватний податок на заробітну плату, щоб його платив кожен роботодавець. І в нас не буде «конвертів», тіньової економіки, надходження до бюджету зростуть. Я впевнений, що можна нашим людям повернути впевненість у завтрашньому дні.

– Ініційовані вами «Ігри патріотів» буквально підірвали сотий округ. Це був такий позитив! Який у вас післясмак?

– Хотілося, щоб це все не закінчувалося. Метою було не просто провести, а й об’єднати райони, щоб показати, що всі однакові, усі українці, усі патріоти, усі чогось прагнуть. Думаю, що в нас це вийшло. Молодь у нас дуже активна, енергійна. Судячи з відгуків, захід вдався, усім дуже сподобалося. Однозначно, море драйву, величезний позитив. Я вдячний усім учасникам, ведучим, модераторам. Спостерігаючи за тим, що відбувається, перейнявшись духом змагання, я ловив себе на думці, що хочеться самому пробігти в колесі або пограти в волейбол гігантським м’ячем. Є ідея зробити ці ігри традиційними.

– Чи зіткнулися ви під час виборчої кампанії з брудними технологіями, з пресингом?

– Було. Наприклад, нас звинуватили в непрямому підкупі виборців, що ми з легкістю юридично спростували. Були спроби ініціювати на наших підприємствах обшуки. Але це ми в нашій роботі вже не раз проходили. Були ще провокації, упереджене ставлення з боку деяких представників громадських організацій. З’явилися відверто чорні листівки з моєю фотографією, у тексті яких нібито я закликаю українців «примиритися з РФ і визнати свою провину за початок воєнних дій на сході». Це є абсолютною маячнею й доводить, що мої суперники бачать у мені сильного конкурента. Я наполягаю на тому, що моя кампанія відкрита, чесна, все в рамках закону. По-іншому себе вести я просто не вмію.

– Багато людей характеризують вас як порядну, чесну людину, яка вміє тримати слово. А ще кажуть, що купол Верховної Ради «тисне на мізки» та псує людей. Чи не боїтеся «зіпсуватися»?

– Людей псують гроші. На жаль, Верховна Рада стала призмою досягнення владних і фінансових вершин. Я на сьогоднішній день самостійно й чесно заробив достатньо грошей для існування моєї родини. Дозволю собі запевнити всіх, що, потрапивши в парламент, я буду не заробляти, а працювати, не витворяти, а творити закони в інтересах більшості.

Олена Нікітіна, «УЦ».