«Екстрена допомога була, є й буде»

13:13
526
views

У першому номері «УЦ» за 2021 рік, в матеріалі «Швидка вже не швидка», директор департаменту охорони здоров’я Кіровоградської облдержадміністрації Олег Рибальченко розповідав про особливості реформування мережі швидкої допомоги. А от як на практиці працює реформована система екстреної медичної допомоги, розповідає виконуючий обов’язки генерального директора підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Кіровоградської області» Олександр Ярошенко.

– Олександре Івановичу, що змінилося в роботі вашої системи?

– Вийшла нова постанова від 16 грудня 2020 року № 1271 «Про норматив прибуття бригад екстреної медичної допомоги на місце події». Мова йде про критичні та екстрені виклики, на які бригада екстреної медичної допомоги має прибути за 10-20 хвилин.

Насправді ми як працювали, так і працюємо, намагаємося дотримуватися нормативів прибуття, але з урахуванням обставин, які залежать від дорожнього руху, метеорологічної ситуації, нам дозволяється збільшення нормативу до 25%.

– Це лише в місті, чи в районах теж?

– Скрізь, хоча ми однозначно намагаємося доїхати якнайшвидше, що б там не було. В нас працює об’єднана централізована диспетчерська, тобто всі виклики з міст і районів області – Знам’янка, Олександрія чи ще звідки – потрапляють на центральну диспетчерську. Система прийому дзвінків зв’язана з Києвом, у нас для цього є дороговартісне обладнання, кожна бригада має смартфон і телефон, тобто цей виклик фіксується зразу. Скажімо, якщо виклик з Онуфрієвки, ми бачимо це на карті, де видно, як по області пересуваються всі наші 88 бригад і яка знаходиться найближче до місця виклику.

– Тобто екстрена допомога Кіровоградщини налічує 88 бригад?

– Так, бригади є в кожному районі, але зараз в Устинівці двоє медичних працівників захворіло на COVID-19, а двоє пішло на самоізоляцію. Але Устинівку ми перекриваємо з боку Долинського та Бобринецького районів.

– «Швидкі» є лише в райцентрах?

– З того, що нам передали в 2013-му році ЦРЛ чи райони, ми нічого не скорочували. Як були підстанції швидкої у великих населених пунктах, так і залишилися. Наприклад, Маловисківський район – є бригади в Малій Висці, а ще наші бригади є у Великій Висці (на трасі), Плетеному Ташлику, Злинці та Хмельовому.

– У великих населених пунктах?

– Так, де вони були здавна. Додатково ми ввели лише одну-єдину бригаду, в смт Смоліно Маловисківського району, хоча там є бригада в Хмельовому, у Малій Висці, але Смоліно саме по собі великий населений пункт.

– А як з матеріально-технічним забезпеченням бригад, особливо в селах?

– Однозначно можу сказати, що ми стовідсотково забезпечені медикаментами та паливно-мастильними матеріалами на достатньому рівні. Сьогодні нам допомагають обласна державна адміністрація та обласна рада, щоправда, про фінансування на 2021 рік поки нічого невідомо, але раніше виділяли кошти і на запчастини, і на обладнання. Зараз покривають лише комунальні витрати на 2021 рік. А все інше фінансується з Національної служби здоров’я. Поки що в нас немає проблем ні по заробітній платі, ні по інших позиціях.

– А по розміру заробітної плати?

– Правильне запитання. Середня заробітна плата лікаря за 2020-й рік склала 15,3 тисячі, фельдшера – 13,4 тисячі, водія – 8,8 тисячі, а так званий адміністративно-господарський персонал отримує 6,5 тисяч гривень, але це без відрахування податків тощо. Довелося поборотися за водіїв, у яких заробітна плата складала 3 тисячі 200 гривень.

– А що з парком автомобілів?

– У нас 39 автомобілів «Пежо», а всі інші – УАЗи та 4 «ГАЗелі». Насправді УАЗи ефективніші в районах і селах, тому що бездоріжжя, спробуйте доїхати в село на «Пежо», ми його по таким дорогам угробимо за місяць. Таким чином, з транспортом у нас якби нормально. Більше того, у кожному районі в нас є резервні автомобілі, тому, якщо що, бригада пересідає на резерв і обслуговує виклики.

– Давайте повернемося до практичного боку діяльності. Як на практиці здійснюється екстрена допомога населенню, як обслуговуються виклики, бо є сумніви, що по телефону можна правильно оцінити стан людини?

– У нас є алгоритм, ми задаємо чіткі запитання в кожному випадку, по кожному дзвінку. Дуже шкода, але поки що люди сердяться, мовляв, що ви розпитуєте про номер телефона, що болить, міряли чи ні температуру? Давайте, швидше їдьте! Ми тоді пояснюємо, що, не отримуючи відповіді на наші запитання, ми лише втрачаємо час. Дайте, будь ласка, конкретну відповідь, щоб ми визначилися, екстрений випадок чи ні.

– Давайте пояснимо, екстрений випадок – це загроза життю чи здоров’ю?

– Я б краще сказав так: до категорії критичних звернень відносяться звернення, які потребують виконання реанімаційних заходів та супроводжуються відсутністю дихання; неефективним диханням; ознаками масивної крововтрати/кровотечі.

До категорії екстрених належать звернення при невідкладних станах, що несуть загрозу життю та здоров’ю людини та можуть призвести до різкого погіршення стану. Це порушення свідомості; ознаки кровотечі; ознаки інфаркту, інсульту; розлади дихання. Тобто це можуть бути травми різної етіології; ураження електричним струмом, блискавкою; інтоксикація та отруєння, у тому числі укуси тварин, комах тощо.

А от в інших випадках ми надаємо консультацію.

– Наприклад?

– Високий тиск – по всім світовим стандартам гіпертонічна хвороба лікується таблетками. Розпитуємо, що людина приймає, радимо, що додати. Тобто і з’ясовуємо, і намагаємося допомогти. Якщо ми відчуваємо по інтонації, по розмові саму ситуацію, то й діємо відповідно. Якщо ми чуємо, що людина цікавиться, чи є в нас бахіли, то зрозуміло, можливо, я й грубо скажу, що людину не так цікавить екстрена допомога, як наявність у бригади бахіл. Але не відмовляємо, а надаємо консультацію, поради по телефону.

– Як би малувато…

– Це не все, ми ж маємо номер телефона й передаємо його сімейному лікарю. Буває, що нам телефонують і повідомляють, що вже пройшло кілька годин, лікаря немає, а стан погіршився. Або кажуть, що ми випили таблеточки, і стан стабілізувався. Або я вже сама перебинтувала поріз, і тепер все нормально.

– А як щодо реагування на виклик протягом доби, про що розповідав директор департаменту в минулому номері газети?

– Протягом доби – це у випадку загострення хронічних хвороб, таких, як болі у спині (остеохондроз), «стрибає тиск» (гіпертонічна хвороба), запаморочення 2-й день. Зазвичай ми намагаємося приїздити раніше, але в будь-якому випадку цей виклик контролюється. Я на початку розмови казав, що в нас діє система центральної диспетчерської служби, усі розмови записуються, висвітлюється номер телефону, і ми чітко розуміємо ситуацію, диспетчери перевіряють, чи був виїзд на даний виклик, нагадуємо сімейному лікарю…

– Вам як фахівціям працювати стало легше з такою системою чи складніше? А людям – краще чи гірше?

– На мою думку, люди звикнуть, що екстрена допомога не буде приїздити на кожний дзвінок, на кожне чхання, умовно кажучи. Жоден виклик не залишиться без уваги. Постанова Кабінету Міністрів України (про яку я вже говорив) чітко регламентує, на які виклики приїдуть негайно, у яких випадках буде надана консультація по телефону, а які виклики будуть передані до сімейного лікаря.

– Розвантажилися?

– Не те що розвантажилися, але ми маємо можливість швидше приїхати на справді критичні виклики, не відволікаємося на другорядні.

– Важливе уточнення.

– Просто для інформації скажу, що в минулому році в нас було 23 ефективних реанімації, тобто бригади врятували життя людей, які перебували в стані клінічної смерті. Це для прикладу, бо, якби бригади були задіяні на некритичних викликах, ми б цих людей втратили.

– Є вірогідність того, що щось не складеться, не оцінили ситуацію, у результаті людина не отримає вашої допомоги, а ви отримаєте судовий позов на бездіяльність чи ще щось?

– Люди, звичайно, мають право, але в нас такого не було. Якщо люди навіть не задоволені діями бригади екстреної медичної допомоги, вони або телефонують, або приходять, і ми розбираємося, реагуємо на їхнє бачення, але, коли ми роз’яснюємо, люди починають розуміти й знімають претензії. Тому, відповідаючи на запитання, чи краще стало працювати, відверто скажу, що стало краще. Навіть в плані обладнання.

– А що можна сказати по коронавірусу, які у вас виникли проблеми з оплатою?

– Коли з’явився коронавірус, наші бригади продовжили роботу, як і до цього. Спочатку, десь з тиждень, було якось страшнувато, була невизначеність, на наших працівників, одягнених у захисні костюми, дивилися з острахом, а зараз усі вже звикли.

– Уточнимо, зараз на виклики ваші бригади виїжджають у захисному одязі?

– Так, якщо диспетчер з’ясував, що є підозра або контакт по коронавірусній хворобі, бригада попереджена й використовує засоби індивідуального захисту. Оскільки багато випадків, коли коронавірусна хвороба підтверджується пізніше.

– А тоді в чому у вас «непонятки» з контролюючими органами?

– У травні ми всім працівникам, які транспортували хворих на COVID-19, тобто це були підтверджені випадки, виплатили 300% надбавки. Постанова чітко вказує, що використання залишкових коштів з цього фонду здійснюється на розгляд адміністрації. Ми прийняли рішення, оскільки ми задіювали всі 88 бригад на реагування на COVID-19, тому виплатили 100% всім, хто виїздив на звичайні виклики, за те, що вони були в готовності реагування на COVID-19, адже завчасно це не завжди відомо?

– Логічно, тим більше на фоні невиплат працівникам інших закладів охорони здоров’я.

– Але прийшла Держаудитслужба й каже, що ми зробили незаконні виплати, бо в постанові написано «задіяні». Я відповідаю, що там же написано «для реагування», і вони не винні, що, на щастя, їхній пацієнт не захворів на COVID-19.

– А роботу виконували однакову й були готові, тим більше, що непідтверджений COVID-19 ще не означає, що його немає?

– Так, цілком правильно. Тим більше, що самі співробітники Держаудитслужби не дуже охоче працювали в нас, мовляв, у вас тут вогнище хвороби. Тому дуже шкода, але на сьогодні ми судимося, доводимо свою правоту. Ми намагалися справедливо розподілити кошти з ковідного фонду, бо всі ризикують однаково.

Дуже шкода, але ми від цієї хвороби втратили двох працівників, лікаря та фельдшера, тому всі боялися, якась кількість працівників звільнилася, але основна маса працювала, працює й буде працювати. Тим більше, що в нас є відповідно обладнані автомобілі, скажу чесно, що ковідних хворих ми намагаємося транспортувати автомобілями «Пежо», бо там обладання на мільйон гривень, а тут можливі ускладнення з боку дихання, сатурація знижується, можливе застосування апарату штучного дихання. Тому ми чітко розуміємо, що ми це можемо, і ми це робимо.

– Давайте на закінчення розмови заспокоїмо людей.

– Екстрена допомога нікуди не поділася, ми є, були та будемо. Ми стояли й будемо стояти на боці людей, допомагати їм. Я щиро вдячний людям за розуміння й хочу всім побажати добра та здоров’я.