Як пробитися в Голлівуді

15:00
1043
views
фото Ігоря Демчука, «УЦ».

У Кропивницькому знову знімали кіно. І знову про колекціонера Олександра Ільїна.

Минулого тижня в Кропивницькому побувала знімальна група, яка на замовлення телерадіокомпанії «Суспільне» створює документальний серіал «Між крапельками». Як розповів «Суспільному» Андрій Кокотюха, автор сценарію, «серіал – про людей, які проходили між крапельками, намагались обдурити радянську систему й тримати при цьому дулю в кишені, робити свою справу – зберігати культурні цінності». У сценарії – вісім епізодів, один з яких – про Ільїна, котрий зібрав одну з найбільших у Європі колекцію цінних книг, живопису, ікон, гравюр, китайської порцеляни, виробів із золота та срібла тощо. «Намагаємось розібратись, ким він був: чи колекціонером-фанатиком, і він не задумувався над системою, а просто рятував твори мистецтва, чи він тихцем, граючи різні ролі, перебуваючи в різних іпостасях, дружачи з органами, намагався вберегти колекцію від розкрадання», – сказав Кокотюха.

Оператор проєкту – Вофка Соловей. Уродженець Херсонщини, він багато років мешкає та працює в Голлівуді, заснував там компанію TELMIMÓR Entertainment, Inc., яка залучає молодих українських та досвідчених голлівудських митців до створення кінематографічних проєктів на соціальні та історичні теми, пов’язані зі Східною Європою. З ним і зустрівся автор цих рядків (спасибі галеристу Миколі Цуканову, який консультував пана Вофку стосовно скарбів Ільїна й посприяв нашій зустрічі).

– У вас незвичне ім’я. Принаймні на Кіровоградщині не популярне.

– На Херсонщині теж. Але в Голлівуді… – співрозмовник показав американське посвідчення особи з написом VOFKA SOLOVEY. І пояснив, що в українському паспорті значився як Володимир.

Що стосується серіалу «Між крапельками», Вофка Соловей розповів, що потрапив у цей проєкт завдяки випадку. Продюсер Олександр Дріз знімав тізер для реклами повнометражного фільму про вдову Сагайдачного. Дізнавшись, що Вофка Соловей – в Україні, знайома попросила його зробити бекстейдж – зняти процес зйомки.

– Там і зустрівся з Олександром. Він, побачивши мої роботи, запропонував взяти участь у цьому проєкті, – розповів Вофка Соловей про те, як Дріз залучив його до створення документального серіалу «Між крапельками».

– У Кропивницькому знято кілька інтерв’ю. Тривалість – півтори години. А епізод про Ільїна має бути двадцятихвилинним, – Соловей, здається, шкодує, що свідчення про Ільїна доведеться суттєво скоротити.

Далі – про Голлівуд. За словами пана Вофки, він майже 25 років проживає в США, має тамтешнє громадянство. Здобувши в Україні музичну освіту, 22-літнім подався в Америку навчатися на кінокомпозитора. Хотів вчитися в знаменитому бостонському музичному коледжі Берклі, але це було не по кишені – 28 тисяч доларів на рік. Тому влаштувався асистентом голлівудського композитора. Працюючи на нього, навчався створювати музику для кіно.

Вофка Соловей наголосив: не подобається, коли композитора примушують копіювати музику визнаних майстрів.

– Це проблема в Голлівуді. Раніш примушували писати, як Джон Вільямс, тепер – як Томас Ньюман, Ганс Циммер (у фільмографії Джона Вільямса – «Список Шиндлера», «Щелепи», Томаса Ньюмана – «Запах жінки», «Втеча з Шоушенка», Ганса Циммера – «Людина дощу», «Останній імператор». – Ред.).

Тому Соловей був у захваті від процесу створення саунд-треку до фільму «Земне ядро», режисер якого, Джон Ам’єль, сам знавець музики, не примушував композитора копіювати інших, не ставив завдань на кшталт «хочу, щоб музика звучала синьо», а настанови давав професійні, наприклад: «Тут треба зменшені септакорди».

Також Вофка Соловей брав участь у написанні музики до фільмів «Вердикт за гроші» Гері Фледера (з Джоном Кьюсаком, Дастіном Хоффманом, Джином Хекменом), «Любов за правилами і без» Ненсі Маєрс (з Джеком Ніколсоном, Дайан Кітон та Кіану Рівзом), «Незавершене життя» Лассе Халльстрема (з Робертом Редфордом, Дженіфер Лопес і Морганом Фріменом). Дуже захопив процес створення фільму «Вердикт за гроші» – з несподіваними сюжетними поворотами. Соловей був тоді асистентом композитора. Щоправда, з великими акторами поспілкуватися не випало можливості. Але деякі враження склалися.

– Ніколсон любить себе показати, який крутий. А Траволта – щирий.

Згодом Вофці захотілося брати участь у зйомці фільмів.

– Ключовою була зустріч 2004 року з режисером українського походження Вадимом Перельманом. Я потрапив на святкування дня народження Галини Логінової, матері Міли Йовович. Там почув шепіт: ось Перельман, Перельман… Його фільм «Будинок з піску й туману» (за повістю Андре Дюбю. – Ред.) уже було номіновано на премію «Оскар». Підходжу до нього, представляюся, питаю: «Як ти це зробив – від книжки до кіно?» Він розповів, які юридичні дії треба вчинити насамперед, а вже потім писати сценарій. «Не вмію», – сказав я. «А я що – вмів?» – відповів Перельман. Тоді він і сказав ключову для мене фразу: «Хочеш пробитися в Голлівуді – не шукай роботу, а створюй її». Згодом я пішов у книжковий магазин, купив книжку про те, як писати сценарій. Потім шукав різні зйомки. Виконував на них роботу помічника: те піднести, те прибрати, по те збігати. Піддивлявся, як це робиться, розпитував обережно, що відбувається. Одного дня мені сказали: «Чого стоїш, нічого не робиш?» – «Так все зроблено, спостерігаю». – «Тримай камеру, знімай бекстейдж». Я зняв. Вони подивилися, похвалили. Так я наблизився до режисера. 2005 чи 2006 року перейшов у кіно.

Соловей задоволений не всіма картинами, у зйомці яких брав участь.

«Школа, як не треба знімати», – так висловився про узбецько-голлівудський бойовик «Янгол смерті» (2014), у процесі створення якого був асистентом-директором.

Головною ж своєю роботою вважає фільм «Міна» (2016), знятий на Донбасі, в зоні АТО.

– Зараз з Віктором Гресем (український режисер. – Ред.) розробляємо фільм «Скарб». Про те, як з восьмирічного хлопчика без його відома зробили наркокур’єра.

Відповідаючи на запитання про улюблених режисерів, Вофка Соловей перш за все назвав Педро Альмодовара.

– Альмодовар для мене – взірець естетики. 2017 року я був у Каннах. Хотів потрапити на презентацію третього сезону «Твін Пікс» Девіда Лінча, але там такий ажіотаж був! Не вдалося. Вирішив пройтися містом, повечеряти. Ідемо з італійським продюсером вулицею, спілкуємося. Чую: «Педро! Педро!» Прямо на мене йде Альмодовар. Я його зупиняю. Іспанською звертаюся (знаю її, у Каліфорнії це друга офіційна мова, Мексика ж поруч): «Прошу вибачення, я зазвичай так не вчиняю, тим паче, що живу в Голлівуді. Там не заведено без причини підходити до артиста, якщо ти не турист. Але справа в тому, що ти в десятку моїх улюблених режисерів». Він мені: «Так у чому ж проблема?» Сфотографувалися ми, – Вофка Соловей демонструє на екрані смартфона той знімок. – Через півроку в Лос-Анджелесі я зустрівся з Лінчем. На одному заході. Він не підпускає до себе близько.

Також Соловей у захваті від Вуді Аллена, Паоло Соррентіно, Алехандро Аменабара, Квентіна Тарантіно та італійських класиків, насамперед Федеріко Фелліні.

На запитання, чи поспішає в Голлівуд, Вофка Соловей сказав:

– Завжди беру квиток в один кінець. Завжди намагаюся бути там, де щось відбувається. Маю можливість пересуватися вільно. Зараз в Україні багато проєктів, які відгукуються в людських душах. А не просто заробити копійку.