«Разом служили, товаришували. Це був надзвичайно світлий, позитивний хлопець. Веселий, красивий, сильний, товариський. Справжній десантник, справжній чоловік… Усі до останнього сподівалися, що він дивом вижив… Спи спокійно, друже». Ці рядки з приводу загибелі Вадима Сметанського написав у Facebook Павло Дейнеко, голова обласної організації «Свободи».
Вадим Сметанський народився 10 грудня 1995 року в Гайвороні. Закінчив ЗОШ №5, Гайворонський машинобудівний технікум. 2019 року призваний на строкову військову службу. Потім став професійним військовим – уклав контракт зі Збройними Силами. Служив у десантно-штурмовій бригаді. Коли Росія почала повномасштабне вторгнення, виконував бойові завдання на Київщині. Там і поклав голову 26 лютого. Кілька тижнів вважався зниклим безвісти. 15 квітня гайворонці провели його в останню путь.
– Він – моє перше кохання, – розповіла «Україні-Центр» Вікторія Стебловська, яка навчалася з Вадимом Сметанським в одній школі. – Ми разом в перший клас пішли й до п’ятого дружили. Вадик записки з віршами мені передавав на уроках, 14 лютого валентинки дарував. Потім ми підросли й віддалилися одне від одного. Але Вадик, йдучи гуляти з товаришами, казав, як і в ранньому дитинстві, своїй мамі: «Я з Вікою» . Це означало, що за нього не треба хвилюватися. Вадик – з хорошої сім’ї. Дуже шкода, що тьотя Катя, його мама, померла. Це торік сталося, ковід її забрав.
Вадим хороший був. Чесний, не брехав ніколи. З дівчатами поводився по-джентльменськи. Не ухилявся від колективної роботи. І скромний. Нарцисизмом не страждав.
Чула від Вадимової тітки Тамари (вона моя хрещена), що йому подобалося бути професійним військовим, що із захопленням розказував про службу.
Востаннє я й Вадим бачилися в листопаді торік. У Гайвороні зустрілися. Він мене як побачив, зрадів: «Привіт! Як ти?» Згодом переслав мені фотографію, де ми – діти. Смішні такі. У мене цього фото не було.
Це так несправедливо, що Вадим загинув!
– Вадим тихенький був, ввічливий, спокійний, – охарактеризувала колишнього учня гайворонська вчителька Наталія Швець. – Завжди посміхався, приязний. З повагою ставився до старших, до вчителів. Так його в сім’ї виховали. І до чистоти, до порядку привчений. Завжди брав участь у позакласних заходах, хоча заводієм не був.
– Скромний, мовчазний, – розповіла інша гайворонська вчителька, Світлана Чапалда. – Ніколи нічим не хизувався. Але сильний характер мав. Тому й пішов у десантники…
У Кропивницькому запускають безкоштовний курс фінансової грамотності для дорослих