Бійці просять ще

Близько трьохсот кропивничан об’єдналися, щоб виготовляти сухі борщові й супові набори для бійців Збройних сил. Про те, як це відбувається,  кореспондентам «УЦ» розповіла Олена Коряк, котра належить до ядра волонтерської організації.

Прийняла вона нас в чималому приміщенні, посеред якого на столах – пластикові контейнери, наповнені подрібненими сушеними картоплею, цибулею і ще дечим, навіть часником.

Не помітивши в приміщенні ніякого обладнання, цікавимося, де ж овочі перетворюються на суху подрібнену масу.

– Не тут, – пояснила волонтерка. – Люди ріжуть і сушать їх удома, на власних електросушарках. До цього залучено близько трьохсот кропивничан.  У кожному мікрорайоні – координатор. По суботах координатори звозять продукцію сюди. Тут фасуємо в пакети. До півтори тисячі пакетів щоразу.

На запитання, звідки сировина, волонтерка відповіла:

– Купуємо на благодійні пожертви. І добрі люди дають овочі. Наприклад, Первозванівка. Звичайні селяни, не фермери. Хотілося б, щоб і фермери допомагали. Бо капуста он як подорожчала!

 А почалося все  чотирнадцятого року. Якось по телебаченню передавали, як у Дніпрі виготовляють сухі борщі для бійців. Ми теж організували кулінарну сотню, робили сухі борщові набори, відправляли на фронт. Шістнадцятого року  армія вже не потребувала волонтерської підтримки продовольством, і ми припинили цю діяльність. А коли Росія  почала повномасштабне вторгнення, мені зателефонували Інна Олійник та Наталка Бур’яненко – переселенки з Антрацита, вони кілька років тут займаються волонтерством – і запропонували знову виготовляти сухі борщі для армії.  Долучилася Віка Талашкевич. Вони й у чотирнадцятому – шістнадцятому роках були активними в кулінарній сотні. Це і є наш теперішній кістяк.  Я не знайома з усіма, хто бере участь у виготовленні продукції.  З ними мають зв’язок координатори в мікрорайонах. Андрій Флоренко створив чат-бот в Telegram, з допомогою якого можна долучитися до нашої спільної роботи. Для цього потрібно заповнити анкету, таким чином проводиться перевірка бажаючих. Проходиш перевірку – отримуєш посилання, де все по пунктах розписано: як різати овочі, як сушити. Сушимо й сухарики для війська. Коли брата в Рубіжному поранило, приїхала до нього в госпіталь, кажу: «Вова, те, що робимо, потрібно?» Він: «Так, потрібно». – «І сухарики?» –  «Та ми на фронті по тижню хліба не бачили».

Показала Олена Коряк й етикетки, які вкладають у розфасовані  набори: «Суп рисовий “Бандерівський”», «Суп “Козацький”», «Суп вівсяний “Байрактар”», «Суп “Укропський” з вермішеллю», «Суп гороховий “Кропивницький смачний”». На кожній вказано, скільки й чого покладено, як приготувати суп. І приписка: «Смачного! Ви не їли ще такого!»

– Без ГМО, натурпродукт, – запевнила Олена. – Пакет – на сім літрів води. На двадцятьох людей вистачить. Хлопцям найбільше до вподоби гороховий суп. Та не завжди вдається дістати горохові пластівці.

– А он у коробках – сухарики,  – показала на гору картонних коробок. – Це від восьмої школи. Оксана Черепій (в.о. директора школи. – Ред.) постаралася з дівчатами. Сушать хліб, в коробки з дитячими малюнками складають.

– Минулого тижня ми обзавелися ще двома вакууматорами, – Олена має на увазі прилади для вакуумного пакування продтоварів. – Один нам подарували Ірина й Сергій Ткаченки. Інший – волонтерка Наталія Мокряк, жителька Карлівки Кропивницького району, з нею співпрацюємо з чотирнадцятого року. Гроші на  вакууматор їй надіслав із-за кордону колишній учень. Маємо підтримку по всьому світі.

До Великодня напекли пасок. Був у нас єпископ Марк, освятив їх, після чого одразу відправили бійцям.  Тоді  ж владика запитав, що нам треба. Я почала перераховувати види овочів. «Купуєте їх?» – спитав. – «Купуємо». – «Давайте номер картки» – сказав владика. І перерахував 20 тисяч гривень, від громади в Америці. Цього нам вистачить  на покупку овочів протягом півтора – двох тижнів.

– Бійцям подобається все, що робимо, просять іще, – сказала Олена Коряк, завершуючи розмову. Почали сходитися її подруги-волонтерки – фасувати супи-борщі. Саме була субота.