«Я вам не скажу за всю Одесу…»

11:56
587
views

Місто біля Чорного моря історично близьке жителям Кіровоградщини, для Гайворона чи Новоукраїнки навіть ближче, ніж для обласного центру. Багато в нас спільного й зв’язків. У кількох працівників нашої газети є рідня в Південній Пальмірі. Що там зараз насправді відбувається? Які настрої в людей?

Одесити завжди були дещо легковажні та, так би мовити, розслаблені. Густонаселений район Таїрове в місті (не плутати з селом в Овідіопольському районі), там живуть родичі кореспондента «УЦ». Вже місяць, як тривала війна, ми в Кропивницькому вже втомилися бігати до укриття під час повітряної тривоги. А в Одесі родичі жодного разу в підвалі свого під’їзду не були, хоча сирени лунали. На питання «чому?» відповідали «та там замок на дверях». І так усюди по мільйонному місту! Вже не раз були обстріляні Затока (50 кілометрів від міста) та Бєлгород-Дністровський (80 км), та й позиції нашої морської піхоти не так вже й далеко від Одеси. Але…

Нарешті після першого серйозного прильоту ракет просто в місто тесть збив замок, аби люди могли переховуватися. Вже наступного дня ЖЕК повісив новий замок! Лише коли чергова ракета влучила в будинок за кілька сотень метрів, підвал навіть трохи облаштували під сховище…

Чому орки гатять по житлових районах? А тому що важливих об’єктів інфраструктури, типу нафтопереробного заводу в Кременчуку, тут не існує. Одеський нафтопереробний завод колись купила російська компанія «Лукойл» і закрила, зараз його не існує. Колись стратегічно важливий нафтогін «Одеса – Броди» вбили сумісними зусиллями українські уряди, російські нафтові компанії та Ігор Коломойський, у резервуари компанії «Приват» була відкачана остання технологічна нафта з цієї труби в 2014 році, ще до президентських виборів, і «Одеса – Броди» вмер. На жаль, із важливого, знищено злітно-посадкову смугу Одеського аеропорту…

Які настрої у одеситів? Багато хто прозрів щодо Росії, це правда. І більшість налаштована проукраїнськи вже давно. Говорять так само російською, але за Україну. Вже за кілька днів після початку агресії активісти прикрили всім відомий пам’ятник Дюку мішками з піском (саме прості містяни, влада не подумала про таке).

Але не така вже й таємниця, що ворожих диверсантів в Одесі та області виявляють в десятки разів більше, ніж в наших краях. Багато з невизнаного Придністров’я та Молдови, кажуть люди. Не дивно – ще в мирні часи, хто часто бував в Одесі, той знає – кожен другий водій маршрутки там був молдаванин, дачі багатим одеситам десь на Совінйоні-4 будували гастарбайтери з сусідньої держави та нібито держави. Справжній одесит ще років з 10 тому гребував такою роботою…

З числа таких прибулих легко вербують, скажімо так, фотографів наших кораблів, військових частин та їх переміщення.

Відомі проросійські активісти, наприклад з руху «Куликове поле», кудись усі поділися.

Ну і, за закритою інформацією, рашисти вже нібито підібрали майбутніх губернатора, мера, керівників району, поліції й так далі.

Ще така відмінність Одеси від Кропивницького – до нас переселенці, тимчасово переміщені особи, офіційно їдуть десятками тисяч, а до великої Одеси – лише тисячами. Люди розуміють, де безпечніше. І дешевше також – життя в Одесі ніколи не було недорогим. За просту халупу десь на околиці Поскота (посьолка Котовського, так місцеві його називають), далеко за легендарним Пересипом, ломлять від 6 тисяч гривень на місяць плюс комуналка…

Ну і ще – не така вже таємниця, що потроху налагоджується експорт зерна з Одеси. Одеський та Чорноморський порти блоковані, але через порт Ізмаїла вже нібито йдуть баржі з зерном до румунської Констанци.

Найжахливіше – ніхто ще довго не зможе купатися у рідному морі. Пляжі в місті заміновано, аби не змогли висадитися диверсанти. Ах, майже рідна 13 станція Фонтана, не скоро буду я на твоєму пісочку грітися…

Комендантські години більш тривалі, ніж у нас. Вигуляти собаку без паспорта громадянина України заборонено…

Майже непомітний для громадян міський голова Геннадій Труханов, на відміну, скажімо, від голови Харкова Ігоря Терехова, який ледь не щодня з’являється на всеукраїнському телемарафоні. Зате голова обласної військової адміністрації Максим Марченко, раніше маловідомий, зараз у топі, так би мовити.

Ще дуже подобається, як сказав про ракетні обстріли Одеси рашистами редактор найпопулярнішого одеського Інтернет-видання «Думская»: «Не твоя, вот и бесишься».