З номером на долоні – надійніше

10:07
746
views
фото Ігоря Демчука, «УЦ».

О шістнадцятій годині в четвер – неухильно за планом – біля кропивницької школи № 4 розпочалася видача переселенцям пакетів з харчами від гуманітарної організації World Central Kitchen.

 

Черга там зародилася близько сьомої ранку. Приходили люди, записувалися в зошит, а для певності дублювали свої порядкові номери в тому списку ще й на долонях. Записавшись, ішли в своїх справах, а зошит залишали літньому чоловікові, якого уповноважили вести облік. Перед п’ятнадцятою усі почали повертатися. Ті, які на авто, залишили свій транспорт на проспекті Винниченка – утворилася чималенька колона. Біля школи появилися поліцейські. Побували там і кореспонденти «УЦ».

Виявляється, «журнал обліку» було заведено не через схильність до бюрократії, а з нагальної потреби. Бо напередодні біля 34-ї школи, де видавалися талони на гуманітарку від World Central Kitchen, не обійшлося без скандалів: знайшлися хитруни, які намагалися отримати жадані папірці поза чергою.

– Невоспитані люди! Щоб такого не повторилося, пишу в зошит, – пояснює чоловік, уповноважений вести облік, переселенець з Миколаєва. А як ветеран залізничного транспорту ще й підкреслив, що в черзі за гуманітаркою має бути такий же лад, як на залізниці в часи його молодості.

Авторові цих рядків цікаво, чи така вже й потрібна нумерація на долонях.

– Аякже! – сміється одна з жіночок, переселенка з Маріуполя. І вже серйозно:

– Ви написали б у газеті, як деруть три шкури з переселенців. Платимо вісім тисяч за дві кімнати. Це – крім комунальних послуг.

– Ще й ріелтору дай, – обурюється інша, харківчанка.

Наталія, переселенка з Лимана Донецької області, теж нарікає на високу плату за оренду квартири. Зате задоволена роботою в Кропивницькому.

– Влаштувалася в обласній лікарні. Медсестрою. Колектив – чудовий.

Народу біля 4-ї школи все більшає. Старі, молоді, з дітьми. Розмови – про своє. Хто ділиться проблемами, а хто – інформацією про місцеві пункти отримання гуманітарки. За півгодини до шістнадцятої до народу звертається представниця World Central Kitchen (намет організації розбито на вулиці Шульгиних напроти школи). Попереджає, щоб не шукали в пакетах яєць і молока – з огляду на спеку їх замінено іншими продуктами. Закликає дотримуватися порядку і обіцяє, що за годину гуманітарку буде роздано.

У це, чесно кажучи, не віриться. Але всі сумніви розвіюються, коли процес пішов. Поки одні представники World Central Kitchen, вишикувавшись вервечкою, вивантажують пакети з «фури», інші видають їх переселенцям. Чітко, злагоджено. Черг – дві. В одній – люди, які записалися в зошит. В іншій – з дітьми до 5 років. Отримавши пакети і відійшовши вбік, деякі переселенці одразу перевіряють їх вміст. А там – тушонка, олія, згущене молоко, вермішель, борщова заправка, апельсини, яблука, бублики, хліб, навіть арахіс…

Хтозна, чи пройшов би захід так бездоганно, якби люди не завели зошит й не запровадили нумерацію на долонях…