Віктор Демченко: «Нема агропідприємства окремо від села»

Мало хто на Кіровоградщині настільки глибоко розуміється на сільському господарстві та всьому, до нього дотичному, ніж Віктор Демченко. Він працював і на підприємствах сільгоспмашинобудування, і був заступником голови облдержадміністрації з аграрних питань, і сам особисто багато років очолює успішне господарство. Тому напередодні Дня працівників сільського господарства саме з Віктором Миколайовичем «УЦ» поговорила про врожаї, сьогодення та майбутнє села й аграрного бізнесу.

– По-перше, хочу всіх причетних до аграрної галузі привітати з Днем працівників сільського господарства! В першу чергу ветеранів, які все починали. Усім хочу побажати мирного неба над головою в заможній Україні, добробуту, високих врожаїв і вчасного дощу та сонця! І більшої уваги від держави до людини землі.

– Вікторе Миколайовичу, аграрний сектор усі посадовці називають локомотивом економіки, галузь вважається чи не найстабільнішою. Навіщо ще увага від держави?

– Дійсно, близько половини всіх валютних надходжень до бюджету країни дають аграрії. Однак галузь пригальмувала в розвитку, коли відмінили спецрежим ПДВ для села. До того ріст і прибутковість були значними. Однак із сусідньою Європою нам не конкурувати, бо там дотації, так званий зелений кошик. А ми сьогодні майже не бачимо дотацій від держави. Є абсолютно нікчемні програми, які працюють в основному на птахівництво у великих обсягах, і з 4 мільярдів дотації половина пішла на два підприємства, а інше розпорошилося.

Тому мені здається, що останнім часом ситуація погіршилася. Ні, ми працюємо, розвиваємось, однак держава мала би розробити програму дій в агросфері мінімум на 10 років. Потрібні сталі правила гри. Я на все це дивлюся с точки зору свого підприємства.

Я не відокремлюю своє підприємство від території, де живу. Це село Могутнє Кіровоградського району, де я народився та виріс і зараз працюю. І я свою роботу на землі не відокремлюю від території, від громади. Мені не байдуже, які школа, ФАП, садочок, торгівельна мережа, дороги.

Моє підприємство «Влад» невелике, дві тисячі гектарів орних земель. Однак рівень використання високих технологій дозволяє нам отримувати високі врожаї. Цього року, незважаючи на вкрай складні погодні умови, посуху, ми зібрали кукурудзу 65 центнерів з гектара, 28 соняшника, під 50 пшениці, 45 озимого ячменю, хіба що соя не дала результату, досить вибаглива культура. І в цих умовах маємо результат.

Такі результати досягнуто в тому числі завдячуючи європейській програмі, в якій ми приймали участь. Вона передбачала і повний економічний аналіз підприємства, аналіз персоналу, аналіз земель. Європейці за результатами надали нам пропозиції щодо подальшого розвитку, і вони дуже корисні. Це була європейська грантова програма, усього три підприємства в країні виграли право участі, наше було серед цих трьох. Ми постійно шукаємо щось нове, вивчаємо новітні технології та маємо результат.

Два роки тому ми запустили переробку меду, і сьогодні експортуємо його до десяти країн Європи. На місці старого сараю організували виробництво, яке зараз проходить сертифікацію для Європи.

Будуємо сонячну електростанцію потужністю 2 мегавати. Причому вперше на теренах колишнього Союзу за американською тонкоплівочною технологією. З закинутої ферми робимо надсучасну річ, яка буде окрасою для села і дасть нові робочі місця, збільшення податків в місцеву територіальну громаду, а також в перспективі побудову переробного виробництва на власній енергії.

Повторююсь – я не розглядаю розвиток свого підприємства окремо від розвитку нашого села. За останні роки капітально відремонтували ФАП, за європейський грант і бюджетні та спонсорські кошти, закінчили ремонт школи – перекрили дах, стіни утеплили, - знову ж почали з гранту ПРООН, потім бюджети всіх рівнів і співпраця з бізнесом. І тепер наша школа якщо не краща, то й не гірша за школи Кропивницького. На черзі – Будинок культури.

Мені дуже важливо – а що залишиться після мене? Я вірю в рідне Могутнє. Село розвивається, і через певний час стане абсолютно самодостатнім, впевнений, що й через багато сотень років не зникне з карти України та буде розвиватися.

– Мораторій на продаж землі треба скасувати?

– Я проти мораторію. Однак немає правил гри на ринку землі. Як я можу зрозуміти, що буде після відкриття ринку продажу земель? Бо зараз ситуація… ну якби футболісти вийшли на поле, а виявилося, що можна і як в американський футбол грати, а то й у волейбол. Ніхто поки не запропонував чітких зрозумілих правил, кажуть якісь нісенітниці. У мене є своє бачення, але хто слухає тих, хто на землі працює?

– Кліматичні зміни, які відбуваються. Що в нас будуть вирощувати через, скажімо, 20 років? Банани?

– У Кіровоградщини є дві великі біди. Перша – це уран. А друга – заліснення землі, яке не відповідає жодним нормам. У нас, за самими гуманними нормативами, в кільканадцять разів менше лісу, ніж має бути! Якщо вирубка лісів буде тривати такими ж темпами, якщо поводження з водоймами буде й надалі таке, як сьогодні, то Кіровоградщина через 20 років буде такою, як на Херсонщині, де Олешківські піски. Там пустеля.

Треба невідкладно, з цього року, зайнятися водоймами і в першу чергу лісами, бо інакше буде екологічна катастрофа! Рубається все безбожно! Сьогодні лісополоси не належать нікому – ні лісовому господарству, ні сільським громадам. Їх нещадно випилюють. Під виглядом санітарної вирубки з наших лісів залишилися лише обідки, краї навколо, а середи­ни вже немає! Я сам бачив. Цей експорт кругляка губить все.

Протиерозійні споруди треба будувати. До 2008 року ще виділяли на це кошти. Сьогодні – ні. Рецепт – землі потрібен власник. Хіба хазяїн допустить деградацію власної землі? Він і дамби побудує, і полоси насадить, і т. ін. Для цього потрібен або ринок, або постійне користування землі громадами.

– На ваш погляд, зараз усі ці районні управління сільського господарства потрібні взагалі? Що вони роблять? Вони можуть чимось допомогти вам чи дати вказівку?

– Питання за адресою, я довгий час курирував питання АПК в області… Глибоко переконаний – Міністерство сільського господарства, управління сільського господарства в такому вигляді, як є, абсолютно не потрібні! Система давно себе пережила. Треба переходити на дорадницькі служби, в нас є така в області, на її базі можливо створення відповідної структури.

Дорадництво – це надання консультацій, спільна розробка стратегії розвитку. А управління зараз виконує просто статистичні функції. Управління були потрібні, коли працювало багато державних програм підтримки села. Сьогодні програм практично нема.

Раніше було чимало програм. Часткова компенсація відсоткових ставок по залученим кредитам, дотація тваринництва в приватних господарствах, садівництво, виноградарство, будівництво овочесховищ – наприклад, ми компенсували 30% вартості будівлі тому, хто хоче побудувати овочесховище, а їх в області не вистачало.

Була Аграрна біржа, до речі, перше регіональне відділення було відкрите саме в нас, і ефективно працювало, а зараз у них там навіть комп’ютерів немає.

Однак система буде зберігатися, поки є Міністерство АПК. Його треба ліквідувати. І без нього все буде нормально, Україна буде розвиватися, я свято вірю. Без цієї віри хіба я б вкладався в сонячну станцію, хіба б займався школою, ФАПом, хіба б будував церкву, дитячі майданчики ставив? Я вірю, що Україна зміниться!