Масштаб не той?

Однією з найбільших проблем міста Долинської, які дісталися в спадок від недобудови сторіччя, тобто Долинського комбінату окислених руд, залишається дороговартісна та неефективна схема централізованого водозабезпечення.

Через це половина міста вживає дорогу воду, бо її подача й каналізація були розраховані на потужності комбінату, якому вода зараз не потрібна, а інша частина міста взагалі бере воду з колодязів. А ще є питання якості, оскільки вода для Долинської подається аж за 55 кілометрів – з Карачунівського водосховища, яке й без того «зашкалює» по мінералізації, плюс регулярні відключення водопостачання через заборгованість ГОКОРу за електроенергію. «УЦ» писала про це в матеріалі «Мильна бульбашка замість води» в № 27 за 2 липня 2020 року. Нагадаємо суть справи.

Щоб розв’язати цю проблему Долинської, у 2016 році вирішили переорієнтувати систему водопостачання на практично власні джерела. За 5 кілометрів від міста є так званий Лозуватський водозабір з трьома свердловинами, до яких потрібно було додати ще три, прокласти груповий водозабір, а також протягнути водогінні мережі по приватному сектору. У 2020 році вдалося добитися постанови Кабінету Міністрів про виділення 22 мільйонів гривень з Державного фонду регіонального розвитку. Але згодом, через спалах епідемії коронавірусу, Міністерство розвитку громад і територій розпорядилося скорегувати витрати, що й було зроблено, але в дивний спосіб. При наполяганні колишнього першого заступника голови Кіровоградської ОДА комісія кошти перерозподілила – зняла з Долинського водогону 21 мільйон, але спрямувала їх не на боротьбу з COVID-19, а на об’єкт «Великого будівництва», дитячий садок в Черняхівці.

Що ж, дитсадок – справа потрібна, але «прикол», як каже молодь, у тому, що кошти ДФРР можна використовувати лише на добудову проектів, які «здають» до кінця поточного року. При наявності фінансування Долинський водогін мали б закінчити до кінця 2020-го року, тоді як дитячий садок будувати ще й не починали. Потім обласна влада та рада схаменулися, що й знайшло відображення в постанові Кабміну про спрямування 12 мільйонів таки в Долинську, але час було втрачено, тим більше що в листопаді минулого року виплати з ДФРР взагалі припинилися.

Якби все зрозуміло, але при формуванні обласного бюджету на 2021 рік Долинський водогін знову «залишили при своїх», тобто 12 «заморожених» мільйонів гривень виділили не на його добудову, а на… вікна в школі того ж таки міста Долинської. 30 березня на сесії Кіровоградської обласної ради цю тему порушив Валерій Кальченко. Він підготував запит, а депутатам пояснив, що місцевий Лозуватський водозабір має потужність 3,6 тисячі кубічних метрів води на добу при потребі в 1200 кубів, звичайно, це без урахування потреб ГОКОРу. Добудова групового водогону відкриває можливість отримати спецдозвіл на користування новим водозабором, тобто без цього – ніяк. Але попри актуальність тепер вже нова обласна державна адміністрація затіяла незрозумілі танці навколо водогону. Обласна комісія по розподілу коштів ДФРР, і знову не без впливу першого заступника голови ОДА, але вже нового, проігнорувала готовий на 70-99% (залежно від локації) водогін, зате включила в перелік об’єктів на фінансування 6 абсолютно нових. І знову з порушенням правил використання коштів, які потрібно спрямовувати на пускові об’єкти. Тому Кальченко просив депутатів підтримати його звернення до Міністерства розвитку громад і територій щодо виділення 12 мільйонів гривень на добудову водогону з державного бюджету.

Колеги ніби й не заперечували, але депутат Олександр Шевченко попросив відзначити, що гроші зі шкільних вікон забирати на водогін не потрібно, а потрібно просити додатковий ресурс. Іншими словами, беріть на водогін де хочете, а вікна в школі таки важливіші. Не зовсім зрозуміла й позиція Кіровоградської облдержадміністрації, яка вже другий рік вперто намагається перерозподілити гроші Долинського водогону на користь інших об’єктів. Відповідь напрошується лише одна – чиновники владної вертикалі будь-що хочуть забезпечити фінансуванням проєкти так званого президентського «Великого будівництва», хоча б і за рахунок справді стратегічних і першочергових об’єктів. Тоді незрозуміло, що їм заважає включити проєкт водопостачання міста Долинської в перелік об’єктів «Великого будівництва» Кіровоградщини та через кілька місяців зі спокійною совістю рапортувати про виконання президентської ініціативи? Цього не зробила попередня адміністрація, і чомусь не робить нинішня. Незрозуміло, але через це громада вже втратила і час, і гроші, і може втратити ще.

Валерій Кальченко прокоментував ситуацію для «УЦ»: «Днями в Долинській побував заступник голови ОДА Сергій Поліщук, він бачить вирішення проблеми в необхідності закінчення будівництва. Але тепер потрібно діяти практично негайно, тобто зібрати комісію, прийняти відповідне рішення, спрямувати його в міністерство, яке має подати пропозицію в Кабінет Міністрів. Це мінімум два місяці часу. Якщо не діяти таким чином, то водогін чекає катастрофа. Справа в тому, що проєкти отримують фінансування з Державного фонду регіонального розвитку протягом трьох років, і цей термін закінчується в цьому році, а потім доведеться шукати гроші в обласному бюджеті.

Я вважаю, що рішення про перерозподіл коштів не на користь водогону межує із злочином, бо водогін майже готовий, і якщо його не закінчити в цьому році, то ми залишимо в землі 35 мільйонів гривень уже освоєних коштів, до того ж втратимо обладнання, бо за час бездіяльності свердловини замуляться й насоси вийдуть з ладу. Я сподіваюся на здоровий глузд, тим більше що голова обласної ради Сергій Шульга, паралельно з моїм запитом, підписав лист до голови обласної державної адміністрації Андрія Назаренка з проханням негайно провести засідання комісії й перерозподілити кошти на водогін. Інших джерел фінансування не існує, а це першочерговий об’єкт».