«А на черной скамье…»

«…Нічого страшного чи огидного – сидять собі двома рядами різного віку пани, хтось слухає, хтось чемно розмовляє з сусідом, хтось робить записи в паперах, що лежать перед ними на пюпітрах, хтось відсилає записку своїм адвокатам, що сидять трохи нижче, по той бік бар’єру. І хоча криваві діяння цих людей давно відомі всьому світу – на зовнішньому образі цих суперлиходіїв усе це не позначилося. Мирна буденність підсудних вразила мене найбільше».

Цю саму «буденність підсудних», помічену учасником Нюрнберзького процесу, письменником Борисом Полєвим, згадували у своїх спогадах практично всі очевидці головного суду ХХ століття, уроки якого були абсолютно забуті лише через 73 роки новими кандидатами на смертний вирок за злочини проти людства.

Ви помічали, як змінюється образ «сильних цього світу», коли з володарів мільйонів життів вони перетворюються на підсудних, ув’язнених або навіть на звичайних пенсіонерів? Пам’ятаєте відоме фото Брежнєва у витягнутих «треніках»?

Нинішнього топ-ув’язненого часів російсько-української війни Віктора Медведчука до «сильних світу» можна віднести з великою натяжкою, та й то в регіональному масштабі. Але все ж таки – дуже давно на олімпі української політики, мільярдер, олігарх, кум та друг Путіна… Одним словом – постать. А на відео СБУ – у наручниках, у камуфляжі не за розміром, наче зі сну розпатланим волоссям – просто стариган зі злим і водночас розгубленим обличчям.

Людина з вкрай негативною харизмою, він протягом тридцяти років лише дратував український народ, викликав ненависть до себе незалежно від того, якою партією керував чи якому президентові служив. Зміг домогтися прихильності лише телеведучої Оксани Марченко, втім, вона з розумниці та красуні якось раптом перетворилася на понівечену ботоксом погану актрису, яка навіть текст на захист власного чоловіка нормальним голосом прочитати не може!

Медведчук, звичайно – просто скриня з різною безцінною інформацією та потенційний учасник Київського трибуналу, але, упевнений, Зеленський без вагань обміняє його на маріупольських морпіхів.

І ще трохи роздумів про неминучий Київський трибунал, якщо вже ця назва прозвучала. Не впевнений, що саме вона правильна. Не менш вдалою назвою може стати Харківський трибунал, Маріупольський чи Чернігівський.

Намагаючись зазирнути в майбутнє, я не бачу «на черной скамье, на скамье подсудимых» Володимира Путіна. Немає його там – та й годі! Цілком ймовірно, що він просто повторить долю Гітлера (куля та багаття). Не бачу я в суді й Шойгу – мабуть, просто не доживе. А ось Лавров доживе й на хорошій англійській переконуватиме суд, що особисто нікого не вбив і жодного наказу вбивати не віддав.

А знаєте, хто сидітиме поруч зі старою шкапою російської дипломатії? Дімон Медведєв! Той самий, який нічого не вирішує, але в потрібну мить вискакує як Пилип з конопель. Ось тільки днями знову лякав Україну ядерним бомбардуванням. Втім, про нього вже давно все сказав легендарний дніпровський кавеенщик Євген Гендін:

Когда Медведев угрожает –

Как будто пекинес рожает.

Цьому лупатому пекінесу навіть буде лестити увага суддів і прокурорів – поки не стане по-справжньому страшно.

Чи сидітимуть у другому ряду підсудних московські «пропагондони» – Кисельов, Соловйов, Скабєєва та інші? Навряд чи. Цих мерзотників так багато, що найрозумніше – відправити їх пішака в Україну, на відновлення народного господарства. Язиком поплескали, обличчям поторгували? Лопату в руки – і вперед!

Ледь не забув. Напевно, у ролі свідка буде допитано Віктора Януковича. Розкаже все, ламаючи олівці й повторюючи через слово «Вашачесь, вашачесь». А ось «нового москвича» Ківу судити в трибуналі не будуть, його рівень – це якийсь тернопільський районний суд.

Ну і насамкінець ще один винуватець цієї проклятої війни – Бацька Лукашенка, Олександр Григорович Чик-Чирик. Не буде йому міжнародного трибуналу – білоруси не дозволять. Самі розберуться, як румуни з Чаушеску чи італійці з Муссоліні.

Але до цього нам потрібно дожити, вистояти, довоювати.