«До наступного 150-річчя ми не доживемо»

15:43
1455
views

Восени 2022 року у Кропивницькому мала відбутися ювілейна, десята, виставка АГРОЕКСПО – найбільша в Україні виставка сільськогосподарської техніки, але війна зруйнувала всі плани. Тим не менш, промислові підприємства й сьогодні залишаються становим хребтом економіки України, що воює. Намагаючись вистояти в умовах найжорстокішої економічної кризи, наші машинобудівники щосили намагаються вийти на ринок Євросоюзу ще до того, як нас туди приймуть офіційно. І навіть беруть участь у найбільших європейських виставках – практично на рівних із країнами, де війни немає.

Своїми враженнями та думками про участь кропивницьких машинобудівників у виставках AGRO SHOW та AGRITECHNICA з редактором «УЦ» поділився голова наглядових рад компаній «Ельворті ГРУП» та «Гідросила ГРУП» Павло Штутман.

 

Довідка «УЦ». AGRO SHOW – міжнародна сільськогосподарська виставка-ярмарок, найбільша у Європі, що проводиться у пленерних умовах. Існує з 1999 р. і проводиться щорічно, завжди у другій половині вересня у Беднарах (Польща).

У 2023 році на AGRO SHOW представили свої стенди понад 800 експонентів із 19 країн світу. За три дні виставку відвідало понад 81 тис. осіб. Стенд заводу «Ельворті» (Кропивницький) оцінили понад 1000 фермерів, прямо на місці було укладено 15 контрактів на придбання техніки.

 

Довідка «УЦ». AGRITECHNICA – провідна всесвітня виставка сільськогосподарської техніки, що традиційно проходить у Ганновері (Німеччина). У 2023 році зібрала рекордну кількість відвідувачів – 470 000 із 149 країн! У виставці взяли участь 2812 експонентів із 52 країн світу. Серед них – заводи «Ельворті» та «Гідросила» (Кропивницький, Україна).

Продукцію «Ельворті» оцінило понад 2000 фермерів, завод підписав 35 контрактів прямо на місці. Стенд «Гідросили» відвідали представники 204 компаній.

– Павле Леонідовичу, перш ніж ми перейдемо до теми нашої розмови, поставлю, мабуть, головне питання. Як працюють сьогодні містоутворюючі підприємства Кропивницького – заводи «Ельворті» та «Гідросила»?

– Як працюють? Дивлячись із яким періодом порівнювати. Якщо порівнювати з довоєнним періодом, то погано. Погано, тому що сьогодні можна оцінити роботу підприємств трохи більше ніж 25% від довоєнного періоду. Але ми більше й не чекали, тобто ми не плачемо, що так все погано, не кажемо, Господи, допоможи нам з обставинами, що від нас не залежать, а реалізацію ми наберемо самі.

Дуже тяжка ситуація, бо багато мобілізованих. Для того, щоб стати досвідченим оператором верстата з числовим програмним управлінням, технологом, який розробляє технології для лазерного різання, йдуть роки, роки й роки… А війна, як кажуть, нерозбірлива, забирає передусім порядних, які не ховаються. І в нас дуже велика кадрова проблема насамперед ось із цими людьми, які працюють на високих технологіях.

– Приводом для нашої зустрічі стала участь заводів «Ельворті» і «Гідросила» у двох осінніх виставках, у Польщі та Німеччині. Розкажіть, будь ласка, про кожну з них.

– Почну, мабуть, з того, що зараз найкраща для нас стратегія – стратегія виживання. Тобто ми намагаємося мислити в короткостроковому періоді, але розглядаємо й більш довгострокові проєкти. Це насамперед освоєння ринку Європи та інших країн, з якими ми вже маємо досвід роботи. І тому цілком логічно, що польська аграрна виставка AGRO SHOW давно привертала нашу увагу, і цього року ми були там у першому ряду.

AGRO SHOW – це виставка просто неба, вона проходить на території колишнього військового аеродрому, де є величезна бетонна злітна смуга завдовжки 4 км. І довкола цієї злітної смуги все зосереджено. Свого часу ця виставка ніби виступила прототипом нашої АГРОЕКСПО. Мені як ініціатору виставки АГРОЕКСПО було дуже цікаво вперше побувати на AGRO SHOW. Ми познайомились із організаторами виставки. І навіть окреслили подальші шляхи співпраці з ними. Результативність цієї виставки досить велика, ми для себе визначили, що можемо й продаватимемо на цьому ринку.

Треба ще звернути увагу на те, що в Польщі 1,5 мільйона фермерів, це переважно небагаті люди, які щороку зводять кінці з кінцями. Там був один казус, який не пройшов для мене непоміченим – з великої кількості відвідувачів нашого стенду лише одна людина сказала: «Я ніколи не купуватиму вашу техніку, українську». Чому? Він каже: «Я маленький фермер. Українське зерно перевернуло всю мою економіку. Я в мінусах. Ні, я ніколи не купуватиму українську техніку». До чого я про це говорю? Ми там продаватимемо техніку, і я для себе, як комерсант, визначив: раз у нього погана економіка склалася, значить, він купуватиме недорогу техніку. Оце теж досвід виставок, який треба враховувати.

– Будь ласка, скажіть кілька слів про виставку AGRITECHNICA.

– Виставка у Ганновері – найбільша виставка, напевно, у світі з аграрної техніки. Я п’ять днів був на ній. У принципі, ніхто особливо не розраховував на великий інтерес до нашої техніки в Німеччині. Ми й не ставили собі такі завдання. Наше завдання було простішим – показати, що ми є, вивчити, глибше зрозуміти цей ринок, подивитися тенденції цього ринку, зустрітися з нашими європейськими партнерами.

– Тобто зміцнювали дружбу…

– Так, але в результаті ми, хоч це й дивно, законтрактували там 35 одиниць техніки. Це ще більше зміцнює нашу впевненість у необхідності реалізації нашої продукції у Європі.

– Скажіть, а чи були у вас сумніви щодо необхідності участі у воєнний час у виставках?

– Розумієте, зараз, коли йде війна, нам завдання ніхто не ставить, ми самі собі ставимо завдання та самі розуміємо, що нам потрібно зробити. Одне з головних завдань – не заробити гроші, а зберегти підприємства, щоби вони не зупинилися. Якщо підприємство зупиняється, воно зупиняється назавжди.

Тобто проблема полягає в тому, що, на жаль, життєздатних підприємств, які збереглися за останні два роки у машинобудуванні, залишилося зовсім небагато, і ми ніби в топі перебуваємо, хоча, наголошую, працюємо сьогодні на збиток. Ми роками виховували свій колектив, створювали його, навчали, у нас безперервна система підготовки кадрів, і це все позначилося на тому, що ми все-таки вистояли, протрималися два роки. Сьогодні наше завдання – зберегтися, а далі розвиватимемося.

– У зв’язку з цим, як просувається ваш проєкт – будівництво заводу у Вроцлаві?

– Просувається, просувається. Усе добре. Наступного року ми все покажемо.

 – І тепер питання про наступний рік. 2024-й – це рік 150-річчя заводу «Ельворті». Для історії нашого краю це значуща дата. Ви щось уже почали планувати у зв’язку з цим?

– Ми зараз усі живемо у короткостроковому періоді, щодня все може змінитися. Основна причина – природно…

– …війна.

– Так, війна, тому важко загадувати, що станеться влітку наступного року. Якісь сценарії є, але ви розумієте, у нас бізнес сільськогосподарської техніки – це бізнес мирної ситуації. Це хліб, це позитив, це праця.

– Поле без мін…

– Так. Мені важко уявити взагалі якесь свято під час війни. Як нам бути у цій ситуації? До наступного 150-річчя ми не доживемо. Якось воно буде, питання лише в масштабах.

– Зрозумів. Дякую.