Бджоли. Мед. Люди

Мед у Віктора Івановича (і лише у нього) купую з десяток років. Не з ринку купую, а з двору, бо бджоляра знаю давно. Бачила, що годує своїх бджілок не цукром, а їхнім же медом. А це якість продукту. Рекомендую його продукт усім. Вірять, купують, не скаржаться на якість. Бо воно дійсно натуральний.

Займається бджільниц­твом майже сорок років. Має вже біля 70 вуликів. Бджільніцкій справі навчався сам. Продав перший зібраний мед, на зароблені гроші купував нові бджолині сім’ї, щось з заробленого залишалося на свою родину.

Так тривало довго – до минулого року. У минулому році здавав мед по 65 гривень за кілограм (приїздили люди додому й забирали бідонами). Здавав їм від 20 до 40 бідонів. Каже, що було вигідно.

У цьому році у Віктора Івановича стоїть 30 бідонів, і покупців немає. Каже, що бажаючі купити є, але ціну дають – 45 гривень за кілограм. (уминулому році було 65.)

– У мене мед досі стоїть, – каже Віктор Іванович. – Не знаю, чому так сталося. Можливо, через польські кордони, які блокують наші авто. Я зараз тримаю в себе майже тонну натурального меду – ріпак, соняшник, акація є, є змішаний.

Каже, що не тільки в нього така проблема. Запевняє, що по 55 гривень за кілограм пасічники погодилися б віддати. І це на межі собівартості, коли навколо бджоли все натуральне, і цим її забезпечує господар.

Державо, ау! Мед не треба? Наприклад, на фронт хлопцям. Є контакти.