«Весна іде, красу несе»

11:49
314
views

Під такою назвою напередодні Всеукраїнського дня довкілля та Всесвітнього дня Землі у відділі природи обласного краєзнавчого музею відкрилася фотовиставка народної майстрині та фотографині Галини Суржок-Колосовської.

 

На виставці представлено 31 роботу, зроблену авторкою протягом кількох останніх років в живій природі.

Після презентації пані Галина дала коротке інтерв’ю.

– З чого почалося ваше захоплення?

– З того, що був придбаний фотоапарат суто для сімейних знімків. Але я швидко зрозуміла, що далеко не сімейні фото мене цікавлять. І почала фотографувати те, що мені до душі. У мене з дитинства було бажання не тільки бачити цю красу, але й залишити все побачене в якомусь матеріалі. На папері, на полотні, на фотоплівці. Але тоді були інші проблеми, і життя йшло своєю чергою. А коли ми придбали перший фотоапарат – то був Canon, «мильничка» – це бажання знову повернулося.

– Ви самотужки опановували премудрощі фотосправи чи у вас був наставник?

– Перші знімки, звісно, були неправильними. Бо, коли я виклала їх в Інтернет, мені зробили зауваження, що у мене «завалений горизонт». Отже, першим кроком до професійності стало його вирівнювання. Потім я зустрілася з талановитим фотомайстром Олександром Шулешком, і він став моїм наставником. Він навчав мене правильному кадруванню, навчав правильно створювати композицію. Пізніше поради і консультації мені давав Олександр Архангельський. Для мене дуже важливі їхні оцінки.

– Ви робите фото лише за допомогою фотоапарата чи також користуєтесь гаджетом?

– Я люблю фотографувати живу природу незалежно від того, є у під рукою фотоапарат чи немає. Тому користуюся і телефоном. Минулого року ми поїхали в Холодний Яр побачити парад пролісків, і виявилось, що я забула взяти акумулятор до фотоапарата. Довелося все зафіксувати на телефон. Вийшло досить пристойно. Тут є такі знімки.

– Хто проводив відбір робіт для цієї виставки, ви самі чи експерти?

– Перший відбір зробила я сама. Потім відправила Олександру Шулешку. Він відібрав чотирнадцять робіт. Але основний відбір проводили працівники музею. Тому навіть не всі з тих, що йому сподобались, потрапили на виставку. Адже працівники відділу природи підходили до цього відповідно обраної ними теми «Весна. Первоцвіти».

– Пані Галино, які ваші найулюбленіші сюжети?

– Лісові. Дуже полюбляю дикий ліс. Хоча я обожнюю усю природу. В ній відчуваю велику силу відновлення. В ній все – відпочинок, оздоровлення, натхнення, я б сказала, в ній все моє життя. Та найбільше я захоплююся квітами. Вони переважають на моїх знімках.

– Окрім квітів, рослин, ви не пробували знімати тварин чи якихось лісових звірів?

– Це мені цікаво, але для цього, по-перше, потрібно багато часу. По-друге, потрібен чоловік, оскільки я боюся потрапити в такі хащі, де є небезпека. Та чоловік не завжди має можливість бути поруч. А по-третє, для цього повинно мати відповідну оптику, відповідний об’єктив, якого у мене поки немає.

– А не пробували робити портрети людей, скажімо, знайомих, близьких?

– Скажу відверто, людей мені фотографувати не цікаво. Можливо, тому, що вони не завжди бувають справжні. Я намагалася, пробувала. Мені здається, що це дуже важко – догодити людям, піймати їхні характери, настрої. А може, просто спрацьовує недооцінка своїх можливостей. У мене є доволі портретів. Просто я їх нікому не показую.

– Що у вас в найближчих планах?

– Купити макрооб’єктив, щоб можна було детальніше представити красу природи, показати її в дрібницях. Якщо говорити про творчість, я не вмію планувати. Все приходить спонтанно, заполоняє підсвідомість і потім спонукає до творчості.