«Він же з роду лемків…»

Роботи, ескізи, фото, спогади та факти, оцінки та емоції – ось що залишається після того, як талановитий митець йде у засвіти… Багато добрих і теплих слів пролунало в залі Музею мистецтв на адресу скульптора Віктора Френчка, якому 6 серпня виповнилося б 75 років. Такої уваги б за життя…

Віктор Васильович в житті був людиною привітною, усміхненою, скромною, часто послуговувався гумором та іронією. Уявляю, як би він потішився над рашистами, коли б дізнався, який подарунок приготували йому ЗСУ на цей день народження. Певно б, сказав щось на кшталт: «Час відспівувати курських солов’їв».

Його майстерня ще з кінця 1980-х років стала своєрідним клубом для творчої інтелігенції. Там час від часу збиралися художники, музиканти, поети, журналісти. Там завжди можна було знайти притулок, щоб поділитися тим, що лежить на серці. Та найголовнішою рисою, що вела його, була неймовірна працездатність. Коли він осмислював в ескізах якийсь образ, а потім утілював його в гіпсі, маестро міг дні і ночі проводити в майстерні. Так, іноді вживав спиртне. Але на ділі митець був справжнім трудоголіком.

Вже у 15 років Віктор відчув у своїй руці, що таке різець, стилус, скобель. З 1964 по 1967 рік він навчався на скульптурному відділенні Київської державної художньої школи ім. Шевченка. А потім ще шість років на скульптурному факультеті Київського державного художнього інституту. Таким чином він віддав 55 років служінню Юнідії – музі художнього мистецтва.

Шлях митця, його пошуки та здобутки розкриває книга «Віктор Френчко: портрет скульптора», над якою кілька років працювали вдова Людмила Френчко, донька Юлія Пономаренко, наукові працівники художньо-меморіального музею Осмьоркіна, ОУНБ ім. Чижевського та обласного Музею мистецтв. Саме презентація цієї книги, виданої за сприяння управління комунікацій з громадськістю та інформаційної діяльності та «ІМЕКС-ЛТД» на чолі з Тамарою Саміляк у рамках програми обласного книговидання, стала ключовою подією на заході пам’яті митця в обласному Музеї мистецтв 6 серпня.

Нагадаю, Віктор Френчко народився на Тернопільщині 6 серпня 1949 року, а до нашого міста приїхав 1973 року за розподілом після закінчення з відзнакою КДХІ, нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, де він навчався скульптурному мистецтву в майстерні народного художника СРСР, академіка Академії мистецтв СРСР Михайла Лисенка. Працював в Кіровоградському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України. Майстер-монументаліст був учасником обласних, республіканських та всеукраїнських художніх виставок. Його твори зберігаються в Музеї мистецтв, обласному краєзнавчому музеї та художньо-меморіальному музеї Осмьоркіна в Кропивницькому, в приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Кіровоградщина стала місцем, де в повній силі розкрився талант Віктора Френчка. Він є автором багатьох скульптурних композицій, бюстів, пам’ятників, пам’ятних знаків, меморіальних дошок історичним особистостям, діячам мистецтва та науки у Кропивницькому та інших містах і селах Кіровоградської області. Загалом – понад 100 робіт.

Про це та про інші деталі з життя і творчості митця розповідали під час вечора пам’яті Віктора Френчка директорка Музею мистецтв Тетяна Ткаченко, начальник департаменту комунікації з громадськістю Віталій Останній, директорка художньо-меморіального музею Осмьоркіна Віта Чернова, голова обласної організації НСХУ Андрій Хворост, старший науковий співробітник відділу науково-просвітницької роботи Музею мистецтв Анна Недлінська, дружина митця Людмила Френчко. Вона зокрема подякувала усім причетним до виходу книги і наголосила: «І під час війни треба думати про мистецтво. Це те, що формує людину, її внутрішній світ.

Михайло Лисенко любив Френчка за те, що він був і майстром композиції і майстром портрету. Він дійсно мав талант! Тому академік і взяв його у свою майстерню. (…) Коли він працював, так занурювався в якусь тему, що нічого не чув і нікого не бачив. Він у цей час проживав різні епохи – історичні і тематичні. Знаєте, скільки він перечитав книг?! Коли до нього звернулися зробити ескіз на тему Голодомору… Ви думаєте, скільки скульптор робить ескізів? Один, може два. А в нього їх п’ять! Вітя працював з великим задоволенням. Він же з роду лемків!

Колись Панченко запропонував йому створити образи персонажів українських літературних творів, він так загорівся. Перечитав Карпенка-Карого, ми разом подивилися у Києві виставу “Сто тисяч”, і каже: “Мабуть, я буду робити копача Бонавентуру”. Зробив чудовий ескіз. Потім просто не знайшлося грошей на такий пам’ятник».

Виставку з понад 30 експонатів прикрасила нова картина Анатолія Шаповалова, яка показує найпотаємніші хвилини творчого процесу Віктора Френчка – процес осмислення нового творіння. І якщо повернутися до колекції робіт Віктора Френчка, то окрім естетичного впливу вона працює ще й на просвітництво. Адже кожен твір мистецтва має свою історію, є знаком, символом або навіть кодом для певного історичного контексту. І, згадуючи постать Віктора Френчка, хочеться знову порівняти його з Мікеланджело, адже він так само був так само закоханий у «дикий і твердий камінь».