Тисяча днів війни – це тисячі слів вдячності нашим захисникам і захисницям, які героїчно відстоюють нашу свободу, боронять наші життя. Тисяча днів війни – це допомога і підтримка від тих, хто працює в тилу, щоб наблизити перемогу. Тисяча днів війни – це творчий спротив тих, хто зміцнює рідну культуру і мистецтво, надихає на життя, на красу і любов. Одним з таких осередків є художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна.
Пропонуємо інтерв’ю з його директоркою Вітою Черновою.
– З чого для вас особисто почалася війна? Якими були перші емоції та думки?
– Зі страшенного гулу літаків, з тривоги, розпачу й усвідомлення, що все відбувається не уві сні, а наяву.
– З якими складнощами чи проблемами ви зіткнулися? Як це вплинуло на діяльність вашого колективу?
– В перший день війни 24 лютого 2022 року експозиція художньо-меморіального музею Олександра Осмьоркіна була демонтована з метою збереження картин та інших раритетних предметів, в меморіальному залі залишився лише старовинний рояль та порожні вітрини зі стільцями. Музей почав працювати в умовах воєнного стану спочатку у віртуальному форматі, представляючи художні виставки на музейному сайті, а вже з кінця травня влаштовувати різноманітні мистецькі заходи – вернісажі, концерти, творчі зустрічі.
– Що змінилося за цей період у вашій роботі?
– Звичайно, багато що змінилося в діяльності музею. І все ж, як кажуть, мистецтво і культура змінюють формати, але не втрачають своєї цінності. Головне – музей працює в штатному режимі, а з жовтня минулого року в музейних залах ще й проводяться заняття навчальних класів художньої школи імені Олександра Осмьоркіна. Музей став справжнім арт-укриттям для юних художників та їх наставників, які й під час повітряної тривоги мають змогу продовжувати оволодівати знаннями з образотворчого мистецтва в підвальному приміщенні музею, визначеному найпростішим місцем укриття.
– Які нові проєкти вже були реалізовані? Над чим нині працюєте?
– Історія людства демонструє, що навіть в умовах воєнного стану ніколи не зупиняється творче життя, бо й в найтемнішу годину завжди знайдеться промінь світла. Та й з ворогом можна боротися мистецтвом, яке у всіх його проявах є життєвою мотивацією. Ось і музей продовжує попри все виконувати свою основну місію – створює мистецький простір і тим самим надає можливість відвідувачам не лише отримувати естетичну насолоду та позитивні емоції, а насамперед втамовувати спрагу краси й гармонії в оточенні жахіть війни.
З усіх виставкових проєктів музею на особливу увагу, на мою думку, заслуговує арт-проєкт «Художні студії» на тему: «Портрети сучасників на тлі війни». Результатом його є художня виставка «Непереможні», презентована до Дня Незалежності України в перший рік війни. Вона й нині експонується в меморіальному залі музею. Її експозицію складають понад 250 портретів воїнів, волонтерів, рятувальників, психологів, лікарів, журналістів, виконаних митцями в різних графічних техніках протягом лютого – серпня 2022 року. До речі, однією з перших учасниць проєкту в якості натури була заступниця головного редактора газети «Україна-Центр» Олена Нікітіна.
Зазначу ще один важливий аспект цього мистецького проєкту – психологічний. Створюючи портрети, художники мимоволі стають документалістами емоцій і переживань, які в момент студіювання відчувають їх натури і вони самі, а портрети – важливим свідченням війни, своєрідним емоційним зліпком українського спротиву. А оскільки мистецтво має ще й терапевтичні властивості, споглядаючи ці портрети, кожен впізнає себе, і це допомагає нам всім глибше усвідомлювати те, що ми всі зараз переживаємо, і проходити процес психологічного відновлення, щоб мати сили впевнено відбудовувати Україну після її Перемоги. Художні студії продовжуються, і нову виставку плануємо презентувати в наступному році 24 лютого.
– Чи торкнулася війна ваших знайомих або близьких?
– Мій рідний брат пішов добровольцем 24 лютого 2022-го, бо його перша освіта медична. Двоюрідний брат також доброволець з першого дня війни спочатку в ТРО, а згодом в штурмовій бригаді Нацполіції «Лють». Вірю в них. І чекаю їх повернення живими і неушкодженими.
– Яким ви бачите майбутнє України?
– Однозначно оптимістичним, переможним і щасливим!
«Золоті хіти»